- •Предмет курсу "Історія України". Термін "Україна". Періодизація історії України.
- •Географічне положення, природні умови, населення сучасної України. Національна символіка.
- •Первинно-общинний лад на території України: періодизація, економічний розвиток, форми суспільної організації, розвиток культури та релігійних уявлень.
- •Суспільний лад, господарство і культура кіммерійців, скіфів,сарматів.
- •Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
- •Східні слов’яни: походження, розселення, соціально-економічний розвиток і культура.
- •Утворення київської русі. Політична система, риси феодалізму.
- •Соціально-економічний розвиток Київської Русі
- •Причини феодальної роздробленості:
- •Галицьке князівство.
- •Боротьба південно-західної русі з монголо-татарами. Русь під владою Золотої Орди.
- •Розвиток культури в період роздроблення Русі.
- •Українські землі у складі вкл
- •14. Люблінська і Берестейська унія
- •15. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Речі Посполитої.
- •16. Виникнення українського козацтва. З.С
- •17. Козацько-селянські повстання наприкінці XVI - на початку XVII ст.
- •18. Роль українського козацтва в боротьбі з турецько-татарською агресією. Гетьман Петро Сагайдачний.
- •19. Культура України у хvі – на початку хvіі ст.
- •20. Визвольна війна під проводом б. Хмельницького
- •21. Основні етапи Визвольної Війни. Хід війни.
- •22. Внутрішня і зовнішня політика Богдана Хмельницького
- •23. Входження України під протекторат російської держави. Березневі статті.
- •25. Мазепа
- •26. Конституція Пилипа Орлика
- •27. Обмеження і ліквідація автономії України у складі Російської імперії
- •28. Соціально-економічний розвиток України 17-18 століття
- •29. Знищення запорізької січі. Доля українського козацтва
- •30. Становище Правобережжя та західноукраїнських земель в 18 столітті
- •31. Геополітичні зміни в Україні в другій половині 18 ст
- •32. Культура наприкінці хvіі — у першій половині хvііі ст.
- •33. Зміни в адміністративно-політичному устрої України. Участь України у російсько-французькій війні 1812
- •36. Діяльність декабристських організацій
- •37. Західноукраїнські землі в першій половині 19 ст.
- •39.. Буржуазні реформи 60-70-х років хіх ст.
- •40. Модернізація економіки України в другій половині 19 століття.
- •41. Суспільно-політичні рухи в Україні другої половини хіх ст. Національна політика російського царизму в Україні.
- •42. Західно-українські землі в другій половині хіх ст.
- •56. Тоталітаризм як явище світового порядку, його суть і особливості в Радянському Союзі. Масові репресії 30-х рр хх ст. В Україні, їх наслідки.
- •57. Становище українських земель в 20-30-і роки хх ст.
- •58. Приєднання західноукраїнських земель до до урср та політика радянської влади в цих регіонах (1939-1941 рр).
- •59. Напад Німеччини на срср. Початковий період війни.
- •60. Німецький окупаційний режим і рух опору в Україні.
- •61. Визволення України від німецько-фашистських загарбників.
- •62. Україна в системі міжнародих відносин після другої світово війни. Возз'єднання українських земель.
- •63. Труднощі відбудовчого періоду в Україні. Голод 1946-1947 рр.
- •64. Соціально-економічні перетворення та національна політика в західних областях України в післявоєнні роки. Політична платформа і тактика боротьби оун-упа в 1945-1953 рр.
- •65. Суспільно-політичне життя в Україні наприкінці 1940-х - на поч. 1950-х рр. Сталінські репресії.
- •66. Проблеми розвитку народного господарства України в середині 1950-першій половині 1960-х рр.
- •67. Спроби лібералізації суспільно-політичного життя 1950-1960 рр. Шестидесятники
- •69. Дисидентський рух в Україні
- •70. Перебудові процеси в срср. Зростання суспільно-політичної активності населення України наприкінці 1980х-1990х рр.
- •71. Розбудова незалежної Української держави. Вибори до Верховної Ради 2002. Вибори Президента України в листопаді-грудні 2004 р, їх результати.
- •72. Україна на міжнародній арені.
- •73. Суспільно-політичні рухи та політичні партії в Україні в сучасних умовах.
- •74. Національне культурне відродження в Україні на сучасному етапі. Найбільші релігійні конфесії в Україні.
- •75. Соціально-економічне та політичне становище в Україні на сучасному етапі.
71. Розбудова незалежної Української держави. Вибори до Верховної Ради 2002. Вибори Президента України в листопаді-грудні 2004 р, їх результати.
Державотворчі процеси в умовах незалежності визначились передусім новим характером і природою самої держави, складним і водночас специфічним її становленням та утвердженням. Все здійснювало непроторенними шляхами, відбувалося на основі властивих тільки новій державі принципів, розроблених і перевірених в законодавчій практиці і головне – безперечно на основі розвитку та постійного вдосконалення демократії. Передусім здійснився поділ і загально концептуально окреслився статус трьох основних гілок влади: законодавчої, виконавчої та судової, що є визначальним атрибутом демократичної політичної системи.
Українські парламентські вибори 2002 року відбулися 31 березня. Половина депутатів Верховної Ради обиралися на пропорційній основі в загальнодержавному окрузі, іншу половину було обрано в одномандатних округах. Прохідний бар'єр для партій і блоків становив 4 %. У мажоритарних округах діяла система відносної більшості. Президентські вибори в Україні 2004 року були проведені 31 жовтня, 21 листопада та 26 грудня 2004-го. Президентськівибори були четвертими виборами, що пройшли в Україні після здобуття незалежності від Радянського Союзу. На останніх етапах результати були оскаржені між лідером опозиції Віктором Ющенком і тодішнім прем'єр-міністром Віктором Януковичем з Партії регіонів. Вибори проходили у вкрай напруженій політичній атмосфері, із звинуваченнями в упередженості ЗМІ, залякуванні виборців і отруєнні кандидата Ющенко. ерший тур голосування відбувся 31 жовтня 2004 р. Оскільки жоден з кандидатів не набрав 50% (або більше) голосів, другий тур голосування між двома кандидатами-лідерами президентської кампанії, Віктором Ющенко та Віктором Януковичем, відбувся 21 листопада. Центральна виборча комісія оголосила результати 23 листопада, у другому турі виборів переміг Віктор Янукович. Результати виборів були оскаржені, Віктор Ющенко та його прихильники з багатьма міжнародними спостерігачами стверджували, що вибори сфальсифіковані.[2][3]
Наступні події привели до політичної кризи в Україні з широкою мирною демонстранцією, яка отримала назву «Помаранчева революція». Верховний суд України анулював офіційні результати і наказав повторити другий тур голосування.[2][3]
Остаточне повторне голосування відбулося 26 грудня. Віктор Ющенко був оголошений переможцем з 52% голосів і 44% в Януковича.
Міжнародні спостерігачі повідомили, що повторне голосування вважається справедливішим, ніж попереднє.
72. Україна на міжнародній арені.
Основним документом, який визначав принципові засади розбудови державотворчих процесів, у тому числі в сфері зовнішньої політики, став Акт проголошення незалежності України, прийнятий 24 серпня 1991 р. Виходячи з цього документу Верховна Рада України 2 липня 1993 р. схвалила „Основні напрямки зовнішньої політики України”. Зовнішня політика України спрямовується на утвердження й розвиток України як незалежної демократичної держави, на збереження її територіальної цілісності та недоторканності кордонів, на включення національного господарства у світову економічну систему, на поширення в світі образу України як надійного і передбачуваного партнера. Стосовно основних підвалин, на яких здійснюється зовнішня політика України, то ними є: – відкритість зовнішньої політики, співробітництво з усіма заінтересованими партнерами; – засудження війни як знаряддя національної політики, прагнення до вирішення будь-яких міжнародних спорів виключно мирними засобами; – додержання принципів взаємоповаги, рівноправності, невтручання у внутрішні справи інших держав; – відсутність територіальних претензій до сусідніх держав і невизнання територіальних претензій до себе; – дотримання міжнародних стандартів прав людини, принципу неподільності міжнародного миру і міжнародної безпеки, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей, загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права, засудження практики подвійних стандартів у міждержавних стосунках. Головними напрямками зовнішньої політики України є: – розвиток двосторонніх відносин, участь в європейському співробітництві; – розбудова відносин у рамках СНД; – участь у роботі ООН, інших міжнародних організацій. Кожен з цих напрямів має комплекс пріоритетів, які зумовлюються національними інтересами України, турботою про збереження загального миру і рівноправного співробітництва. Практична реалізація зовнішньої політики України забезпечується під керівництвом Президента України Кабінетом Міністрів України, Міністерством закордонних справ, іншими центральними органами державної виконавчої влади на основі Конституції України. Зовнішня політика України – як з огляду її розробки, так і в плані реалізації – пройшла два етапи; перший – від серпня 1991 р. до середини 1994 р. – і другий – від середини 1994 р. і до цього часу. Отже, здобуття Україною незалежності корінним чином змінило умови її історичного розвитку. Розпочато демонтаж віджилих тоталітарних структур і напрацювання нової правової бази, перетворення планової економіки на багатоукладну ринкову, зорієнтовану на консолідацію суспільства і національне відродження. Все це знайшло відображення в активізації суспільного життя, виникненні нових партій, у державотворчих процесах, головний із яких – прийняття нової Конституції України. На жаль, реформування економіки належним чином поки що не відбулося, малоефективним є соціальний захист населення. Погіршилися демографічні показники, зросла смертність, намітилася депопуляція України. Дестабілізації соціальних процесів сприяли високі темпи соціальної диференціації суспільства. Проте на рубежі XXI століття зупинено спад виробництва, намітились позитивні тенденції виходу України із затяжної соціально-економічної кризи. Це дало підстави Президенту України Л. Кучмі проголосити на першій сесії Верховної Ради четвертого скликання нову стратегію економічного і соціального розвитку на 2002–2011 роки – „Європейський вибір”. Рівночасно зріс міжнародний авторитет України, яка нині визнана практично усіма 140 країнами світу.
