- •1.Предмет, мета, основні поняття курсу «Рег.Ек.», та його зв’язки з іншими дисциплінами.
- •2. Проблеми та завдання рег.Ек. Та розміщення прод.Сил.Хар-ка методів,що використовуються для обґрунтування розм.Вир-ва.
- •4.Теорії та моделі розміщення продуктивних сил: а.Вебера, а.Льоша, ф.Перру
- •5.Закономірності розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів: соціальної спрямованості у розвитку регіонів і розм.Прод.,ек.Еф.Розм.Прод.Сил,тпп,планомірності і керованості.
- •6. Закономірності розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів:
- •7.Принципи розм..Прод.Сил та формування ек.Регіонів.
- •8.Прир.Фактори розм..Прод.Сил та форм.Ек.Рег.
- •10. Ек.Та техн.Фактори рпс
- •11. Фактори сталого розвитку продуктивних сил
- •12. Вплив прир.Передумов на територіальну організацію вир-ва.Значення прир-ресурсного потенціалу у розвитку і розміщенні прод.Сил.
- •13. Роль демографічних передумов у розміщенні продуктивних сил.
- •14.Трудові ресурси України, їх структура. Трудоресурсна ситуація,її регіональні особливості.
- •15. Ринок праці та забезпечення ефективної зайнятості. Проблема безробіття.
- •16. Фактори формування єдиного народногосп.Комплексу у.Та його основні риси.
- •17. Структура єдиного народногосп.Комплексу у.Та хар-ка його основних складових.
- •18. Промисловість у.Як найважливіша структурна ланка госп.Комплексу. Форми організації пром..Вир-ва.
- •19. Структура пек у та його значення у розвитку регіонів і країни.
- •20. Вугільна промисловість в Україні
- •21. Нафтова промисловість України.
- •22. Газова промисловість України.
- •23. Електроенергетика України
- •24. Значення металургійного комплексу у розвитку України.
- •25. Чорна металургія України
- •26. Кольорова металургія України: її значення, стуктура, принципи розміщення основних галузей та основні центри.
- •27. Машинобудівний комплекс, його галузева структура та народногосподарське значення. Фактори впливу на на розвиток і розміщення підприємств машинобудування.
- •28. Фактори та регіональні особливості розміщення галузей важкого і загального машинобудування.
- •29. Фактори та регіональні особливості розміщення галузей середнього і точного машинобудування.
- •30. Роль хімічного комплексу у розміщенні продуктивних сил і розвитку регіонів. Загльні фактори розміщення підприємств хімічної промисловості.
- •31. Фактори та регіональні особливості розміщення підприємств гірничо – хімічної та фармацевтичної промисловосі України.
- •32. Регіональні особливості розвитку і розміщення підприємств основної хімії.
- •33. Лісопромисловий комплекс України: регіональні особливості розвитку та розміщення. Проблеми та перспективи розвитку.
- •34. Будівельний комплекс: регіональні особливості розвитку та розміщення, його роль у народному господарстві.
- •35. Апк: галузева структура і особливості розвитку в ринкових умовах.
- •36. Територіальний поділ праці: його роль у формуванні регіональних соціально – економічних систем. Система коефіцієнтів для визначення галузей спеціалізації регіонів.
- •37. Фактори регіонального розвитку.
- •38. Диференціація регіонів за рівнем соціально – економічного розвитку. Депресивні території України.
- •39. Соціально – економічна суть районування. Фактори економічного районування. Значення економічного районування.
- •40. Економічне районування, як складова процесу розміщення продуктивних сил. Мережа економічних районів України.
- •41. Сутність, мета та завдання регіональної економічної політики.
- •42. Загальна характеристика механізму реалізації реп.
- •43. Бюджетно – фінансове регулювання регіонального розвитку.
- •44, 45. Мета, фактори створення та основні риси вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку в Україні. Класифікація вез.
- •46. Досвід створення вез і тпр в Україні.
- •47. Значення міжрегіонального та прикордонного співробітництва у розвитку регіонів. Досвід створення євро регіонів в Україні.
- •48.Міжнародний поділ праці та його значення у формуванні зовнішньоекономічних зв’язків.
- •49. Участь України у міжнародному поділі праці. Характеристика основних форм зовнішньоекономічних зв’язків.
- •50. Соціально – економічна характеристика харківського регіону.
31. Фактори та регіональні особливості розміщення підприємств гірничо – хімічної та фармацевтичної промисловосі України.
Хіміко-фармацевтична промисловість набула значного розвитку у повоєнні роки. Підприємства галузі виробляють лікарські засоби - медикаменти синтетичні, з рослинної і тваринної сировини, антибіотики, вакцини, сироватки, дезинфікуючі засоби та ін. Ця галузь розвивалася в багатьох областях. У країні функціонує близько 40 хіміко-фармацевтичних підприємств. Найбільшими центрами розвитку цієї галузі є Миколаїв, Київ, Харків, Кременчук, Львів.
остальное из 32!
32. Регіональні особливості розвитку і розміщення підприємств основної хімії.
Розміщення хімічної промисловості має свої особливості у зв’язку з тим, що на нього впливає велика кількість чинників: сировинний, паливно-енергетичний, споживчий.
Частка сировини становить від 40—45 до 90% всієї вартості готової продукції цієї галузі. При значному асортименті продукції, що виробляється з різноманітної сировини (часто для виробництва одного виду продукції необхідно декілька видів сировини), проблема її постачання набуває особливо важливого значення. З іншого боку, хімічне виробництво, як правило, багатостадійне. Воно складається з низки послідовних операцій, які взаємно доповнюють одне одного. При цьому виникає багато відходів, для утилізації яких утворюються додаткові виробництва, що врешті-решт призводить до формування багатопрофільного хімічного комплексу. В цьому випадку майже половина сировини, що використовується, припадає на внутрішньогалузеві виробництва. Широко використовуються як сировина відходи й інших галузей промисловості (перш за все чорної і кольорової металургії, вугле- і нафтопереробки, паливної промисловості, електроенергетики, лісової промисловості тощо). При цьому часто ці відходи (особливо газоподібні і рідкі) незручно і небезпечно перевозити. Вони, як правило, використовуються на місці їх утворення. Комбінація різних виробництв як самої хімічної промисловості, так і виробництв різних галузей призводить до високої територіальної концентрації виробництва, що створює значні економічні і екологічні проблеми.
Останніми роками дещо посилилася спеціалізація і зменшилася роль комбінування хімічних виробництв у зв’язку з використанням трубопровідного транспорту для транспортування раніше «незручних» вантажів (наприклад, при транспортуванні етилену з Поволжя в район Одеси).
Хімічна промисловість споживає значну кількість води (набагато більше, ніж будь-яка інша галузь обробної промисловості). Вода входить до складу деяких хімічних продуктів, а також використовується для промивки тих продуктів, що виготовляються для охолодження агрегатів, а також для розбавлення стічних вод хімічних підприємств тощо. Все це сприяє тяжінню хімічних підприємств до районів, котрі достатньою мірою забезпечені водою. До числа особливо водомістких виробництв відносять виробництва полімерних матеріалів.
Крім того, хімічні виробництва потребують, як правило, багато теплової та електричної енергії. Це стосується, перш за все, виробництва полімерних матеріалів та їх переробки. Так, наприклад, при виробництві 1 т синтетичного волокна в середньому необхідно 15 тис. кВТ • год електроенергії і 7—8 т пари. Для розміщення таких виробництв особливо важливе значення має наближення їх до теплоелектростанцій.
При великих розмірах хімічних підприємств (перш за все комбінатів) та високому ступені автоматизації і механізації виробництв у цілому хімічна промисловість належить до галузей з невисокою трудомісткістю виробництва. Її підприємства можна розмістити у слабо заселених районах. Винятком є виробництва хімічних волокон і фармацевтична промисловість.
Споживчий чинник впливає головним чином на виробництва основної хімії (виробництва мінеральних добрив, крім калійних, сірчаної кислоти тощо), а також на «верхні поверхи» деяких виробництв, що переробляють напівфабрикати хімії органічного синтезу (виробництво хімічних волокон, гумово-технічні вироби тощо).
При розміщенні хімічних підприємств істотне значення має врахування екологічного чинника. При недосконалій технології галузь має багато відходів, що негативно впливають на навколишнє середовище. Необхідно вдосконалювати технологію виробництв, впроваджувати безвідходні і маловідходні технології, уникати надмірної територіальної концентрації виробництва.
