43. Бюджетно – фінансове регулювання регіонального розвитку.

Державне стимулювання розвитку регіонів здійснюється відповідно до основ державної регіональної політики, державних програм економічного і соціального розвитку України, законів про Державний бюджет України, загальнодержавних програм, інших законів та актів законодавства України, а також програм економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, місцевих бюджетів.

Фінансування стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій здійснюється за рахунок коштів, передбачених на цю мету в законах України про Державний бюджет України та рішеннях про місцеві бюджети (Автономної Республіки Крим, обласні, міські міст обласного (республіканського — Автономної Республіки Крим) значення та районні бюджети) на відповідні роки, та інших джерел відповідно до законодавства.

Обсяги фінансування реалізації угод щодо регіонального розвитку та виконання програм подолання стану депресивності територій щорічно передбачаються у проектах Державного бюджету України та рішеннях про місцеві бюджети відповідними бюджетними програмами.

Фінансове забезпечення реалізації угод щодо регіонального розвитку та виконання програм подолання стану депресивності територій за необхідності щорічно уточнюється після набрання чинності Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік та затвердження відповідних місцевих бюджетів.

Головними розпорядниками коштів Державного бюджету України, що виділяються для стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій, є центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, інші центральні органи виконавчої влади.

Під час визначення обсягів коштів, призначених для стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій, не враховуються суми дотацій вирівнювання та субвенцій, що спрямовуються на виконання органами місцевого самоврядування власних та наданих законом повноважень органів виконавчої влади, а також кошти, що спрямовуються згідно із законодавством на ліквідацію наслідків надзвичайних екологічних ситуацій, техногенних катастроф та стихійного лиха.

Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики щорічно у квітні року, що настає за звітним, подає на розгляд Кабінету Міністрів України доповідь про виконання угод щодо регіонального розвитку та програм подолання депресивності територій, використання виділених на ці потреби коштів Державного бюджету України.

44, 45. Мета, фактори створення та основні риси вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку в Україні. Класифікація вез.

За оцінками іноземних спеціалістів, сьогодні нараховується близько 3000 вільних економічних зон, у яких створено майже 3 млн. робочих місць.

Вільні економічні зони можна класифікувати наступним чином:

– вільні економічні зони, які виступають організаційною формою активізації експорту, залучення іноземних інвестицій;

– вільні економічні зони як форма регіональної політики для стимулювання соціально-економічного розвитку депресивних регіонів;

– вільні економічні зони, в яких поєднуються характеристики перших двох зон.

Згідно з рішеннями Кіотської конференції (1973), під вільною економічною зоною розуміють частину території країни, на якій товари розглядаються як об’єкти, що знаходяться за межами митної території, і не підлягають звичайному митному контролю та оподаткуванню.

Згідно із законодавством України спеціальна (вільна) економічна зона визначається як частина території України, на якій створюється і діє спеціальний правовий режим економічної діяльності, порядок використання та дії законодавства України.

Поняття вільної економічної зони (ВЕЗ) – правова категорія, що широко використовується інститутами Міжнародної організації праці, Центром ООН щодо транснаціональних корпорацій, Всесвітньою асоціацією вільних економічних зон, документами Євросоюзу.

Територія пріоритетного розвитку – це частина території, держави на якій склалися не сприятливі соц-екон. і екологічні умови, незадовільна зайнятість та низький рівень заходів нас. і на якій впровадж. спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць, а також покращ. економічної або екологічної ситуації.

У світовій практиці ВЕЗ розглядаються за формами, які відображають їх специфічну модифікацію, своєрідність тієї чи іншої країни.

Повноваження, що були надані адміністраціям цих економічних зон:

– самостійність у розробці і затвердженні всіх інвестиційних проектів;

– широкі повноваження в регіональному аспекті управління;

– самостійність в регулюванні ставок орендної плати, плати за комунальні послуги, тарифів, бюджетних платежів місцевого рівня;

– повне розпорядження частиною виготовленої у ВЕЗ продукції;

– реєстрація підприємств із пільговим режимом діяльності;

– координація діяльності місцевих підрозділів центральних контролюючих органів.

При цьому держава залишається гарантом проведення експерименту у цілому, а також у пільговому проходженні інвестиційних проектів.

– складування, випробовування, ремонт та утилізація комплектуючих деталей електронних виробів;

– складування та переупаковка товарів на експорт в Канаду та Мексику;

– виробництво запасних частин для легкових та вантажних автомобілів вітчизняного та іноземного виробництва;

Перелік цілей створення СЕЗ досить широкий, ним охоплюються всі найважливіші питання прискорення економічного і соціального розвитку нашої країни— від залучення інвестицій до поліпшення використання природних і трудових ресурсів.

Мета створення СЕЗ залежить від економічного та соціального стану країни або того чи іншого ЇЇ регіону. Очевидно, що визначенню мети новостворюваної СЕЗ повинно передувати техніко-економічне обґрунтування доцільності створення такої зони, функціонального призначення та галузевої спрямованості її діяльності.

Якщо така мета визначена точно, на основі ґрунтовного аналізу стану тієї чи іншої території, вона стає рушійною силою соціально-економічного перетворення, запорукою ефективності новоствореної СЕЗ.

При обговоренні проблематики СЕЗ майже відсутні посилання на які-небудь недоліки законодавства про створення та функціонування СЕЗ. Частіше за все підкреслюється, що це законодавство відповідає самим вимогливим європейським і світовим стандартам, з чого випливає, що недоліки функціонування реальних СЕЗ перш за все обумовлені певними прорахунками при обґрунтуванні доцільності створення зони та визначення мети її діяльності.

Приклади: СЕЗ «Закарпаття», СЕЗ у Луганській області, СЕЗ в Одеській та Миколаївській областях.

Фактори створення ВЕЗ:

• вигідне ЕГП

• розміщення поблизу великих транспортних вузлів

• близькість державного кордону

• наявність у достатній кількості ресурсного потенціалу.

• забезпеченість об’єктами виробничої соц. інфраструктури.

• відсутність обмежень екол. хар-ру

Мета створення ВЕЗ:

• активізація господарської діяльності (підприємства)

• залучення іноземних інвестицій

• залучення і впровадження нових технологій і ринкових методів

• покращення використання трудових і природних ресурсів

• прискорення соц-екон розвитку

Основні риси ВЕЗ:

• відсутність міста або мін його рівень

• пільговий режим оподаткування

• сприятливий кредитний режим

• спец режим інвестиційної діяльності