48.Міжнародний поділ праці та його значення у формуванні зовнішньоекономічних зв’язків.

Сучасний світовий розвиток характеризується по­силенням економічних зв'язків і взаємодії між країнами. В першу чергу, це пов’язано з необхідністю вирішення глобальних проблем, які стоять перед людством. В су­часних умовах жодна країна світу не може повноцінно розвиватися без участі в міжнародному співробітництві.

Жодна країна світу, на якому б рівні економічного розвитку вона не знаходилася, не може нормально розвиватися поза сві­товим господарством, без тісних економічних зв'язків з інши­ми країнами світу.

Міжнародні економічні зв'язки — це сис­тема господарських зв'язків між національними економіками країн на основі міжнародного поділу праці.

Саме ці зв'язки сприяють:

• зростанню національного доходу;

• прискореному роз­витку науково-технічного прогресу;

• підвищенню рівня життя населення країни;

• впли­вають на загальну атмосферу довіри між країнами, на зміц­нення їх партнерських відносин та взаєморозуміння і добросусідства.

І наша незалежна Україна на сучасному етапі розвитку потребує входження у світове господарство на принципах рівноправності у взаємовідносинах. Світові економічні зв’язки потрібні Україні для того, щоб швидше подолати глибоку економічну кризу.

Нині Україна здійснює зовнішні економічні зв'язки майже з 190 країнами світу. Але в більшості випадків Україна ще не може бути рівноправним партнером.

Особливості сучасного рівня розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України:

1. Після розпаду колишнього Радянського Сою­зу відбувся розрив господарських зв'язків України з іншими країнами, і насамперед з Росією. Через це Україна втратила ча­стину своїх традиційних ринків збуту, зупинилося чимало під­приємств через відсутність комплектувальних виробів тощо. Більше того, Росія значною мірою втратила інтерес до виготов­лених у нашій країні виробів, приладів, машин, а також випла­вленого металу тощо внаслідок зростання їх енергомісткості та ціни. Тому навіть ті вироби, в яких вона зацікавлена, не мо­жуть бути реалізовані на її ринку, оскільки вони дорожчі за за­рубіжні аналоги на 30—50 %.

2.Низька конкурентоспроможністю продукції на світових ринках (навіть ті товари, на які є попит на зов­нішніх ринках, дуже часто не відповідають міжнародним станда­ртам);

3. Переважання в експорті України паливно-сировинних ресурсів (більше 70 %);

4. Низька частка машин, обладнання, об'єктів інтелек­туальної власності (патентів, ліцензій, ноу-хау) в експорті (до 10 %);

5. Незначна частка в експорті товарів, які виро­бляють відповідно до договорів про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва;

6. Висока частка бартерних операцій у зовнішньоеко­номічній діяльності та господарській діяльності всередині країни;

7. Відсутність стабільного законодавства, науково об­ґрунтованої політики зовнішньоекономічної діяльності.

Розміщення продуктивних сил країн світу, і в тому числі Украї­ни, нерозривно пов'язано з розвитком міжнародного поділу праці і формуванням міжнародних економічних зв'язків.

Міжнародний поділ праці — це спеціалізація окремих країн на виробництві тієї чи іншої продукції чи наданні послуг у світовому масштабі.

Кож­на країна світу концентрує на своїй території виробництво пев­них видів продукції, для виробництва якої вона має найбільш сприятливі соціально-економічні і природні передумови. У вироб­ництві продукції галузей спеціалізації країна повинна мати певні переваги перед іншими країнами світу.

Для цього вона повинна мати:

- кваліфіковані кадри;

- розвинуту науково-дослідну базу;

- до­статній природно-ресурсний потенціал;

- вигідне економіко-геог­рафічне положення;

- специфічні агрокліматичні умови;

- значний попит на продукцію галузей спеціалізації на світовому ринку та високий рівень її конкурентоспроможності.

Міжнародний територіальний поділ праці – це процес концентрації в окремих країнах виробництва товарів та надання послуг понад необхідні внутрішні потреби у розрахунку на їхній обмін або продаж іншими країнами..

Розрізняють три типи міжнародного поділу праці:

1. Загальний ТПП – розподіл праці у сфері виробництва: добувна, обробна промисловість, сільське господарство (при цьому міжнародна спеціалізація окремих країн визначається наявністю сприятливих природно - кліматичних умов, при цьому країни-експортери поділяються на індустріальні, сировинні та аграрні);

2. Частковий ТПП – це спеціалізація на рівні певних галузей виробництва, видів готової продукції, що означає зростання ролі міжгалузевого обміну готовими виробами (цьому типу ТПП властивий вищий рівень диверсифікації виробництва та експорту);

3. Одиничний міжнародний ТПП – спеціалізація окремих країн на виготовленні окремих вузлів, деталей, агрегатів та компонентів продукції, на технологічних стадіях промислового виробництва (цей ТПП властивий високорозвиненим країнам).

Міжнародний поділ праці постійно зазнає змін як за структурою товарообігу, так і за набором країн спеціалізації.

Останнім часом стали помітні зрушення у міжнародному поділі праці:

- зменшилась роль сировинного фактору у розміщенні продуктивних сил у зв’язку з досягненням науково-технічного прогресу, а також зниженням матеріало- та енергомісткості виробництва;

- поглибилась спеціалізація виробництва у межах окремих держав, яка направлена на поліпшення якості продукції, зниження її собівартості за умов жорстокішої конкурентної боротьби на світовому ринку (у більшості розвинених країн Європи понад 50% виробництва орієнтовано на експорт – а це є стимулом промислового прогресу);

- крім міжгалузевого поділу праці розвивається внутрішньогалузевий ( один з напрямків внутрішньогалузевої спеціалізації – обмін деталями, вузлами та комплектуючими виробами , як приклад можна привести спеціалізацію у машинобудуванні);

- зросло значення міжнародної передачі технології, а також різко зменшився період від моменту наукового відкриття до його впровадження у виробництво (використання іноземних технологій викликало технічну революцію не тільки в Японії, але й у багатьох Нових Індустріальних Країнах. Завдяки науково-технічному прогресу на ринку постійно змінюється лідерство у виробництві).