46. Досвід створення вез і тпр в Україні.

Надання спеціального режиму господарювання окремим територіям та видам економічної діяльності достатньо широко використовується при проведенні економічної політики в країнах з різними рівнями розвитку ринкових відносин. Як показує світовий досвід, стимулювати надходження іноземних інвестицій у короткі строки можливо шляхом створення особливих утворень з преференційним режимом інвестування, так званих вільних економічних зон . Результати функціонування вільних економічних зон, яких було створено у XX сторіччі понад 1 тисячу, досить неоднозначні та суперечливі, особливо в країнах, що розвиваються, і в країнах з перехідною економікою.

Спостерігаючи за досить поширеним ВЕЗ розвитком в європейських країнах, можна говорити і про можливість їх досить поширеного розвитку в Україні. Проте існує низка домінант, що сповільнюють досить поширене використання вільних економічних зон в Україні, як основи економічного розвитку. Тому актуальність даного питання в сучасних кризових умовах, коли спостерігаються спад в економічному розвитку.

В працях вітчизняних вчених В. Геєць, В. Семиноженко, Г.В. Сігуа, В.К. Васенко, вказуються основні чинники, що сповільнюють розвиток вільних економічних зон в Україні та шляхи подолання негативного впливу цих чинників. Також розглядається питання, щодо доцільності використання вільних економічних зон в Україні, як основи економічного розвитку.

Вільні економічні зони - обмежені території, міста, морські й авіаційні порти, де для національних та іноземних підприємців діють особливі пільгові економічні умови, які сприяють виконанню зовнішньоторговельних, загальноекономічних, соціальних, науково-технічних і науково-технологічних завдань.

Вільні економічні зони як достатньо нове явище у світовій економіці в сучасному їх вигляді з’явились на початку 70-х років минулого століття. Однак відомо, що митна зона в Гібралтарі, так само як і зона на кшталт порто-франко в Одесі, була створена ще на поч.. ХІХ ст. [5].

В Україні для створення вільних економічних зон варто врахувати досвід впровадження вільних економічних зон в Бразилії. У 1967 р. тут була створена вільна економічна зона типу – “промисловий округ вільної зони Манаус”. Цю зону називають “величезним полюсом росту бразильської економіки”. Виділена для цієї вільної економічної зони площа – 3,6 млн. кв. м.; мета – стимулювання розвитку промислового виробництва; основний засіб досягнення мети – податкові пільги. Ця зона одержала швидкий розвиток, що в значній мірі вплинуло на оздоровлення економіки всієї Бразилії. Ядро вільної економічної зони склали приблизно 30 сировинних і паливно-енергетичних галузей, продукція яких споживалась в самій Бразилії. Експорт зони досягав тільки 3-5% виробництва. У зону було вкладено 13 млрд. дол., у галузях виробництва створено 600 промислових виробництв.

За даними Міністерства економіки Україні зареєстровано: 10 вільних економічних зон. Загальна територія, на яку поширюється режим вільних економічних зон та ТПР - 6360 тис.га, або 10,5 % території України. Кількість областей України, на які поширюються режим вільних економічних зон та ТПР - 13. Кількість районів України, на які поширюються режими ВЕЗ та ТПР - 41. Кількість міст України, на які поширюються режими ВЕЗ та ТПР – 58 [3].

ВЕЗ і ТПР займають 10,5 % території України. Проте обсяг виробництва продукції підприємств, розташованих у ВЕЗ, становив лише 4-5% від загального обсягу продукції, виробленої на підприємствах України.

Досить гостро постає проблема відставання розвитку ВЕЗ від планових показників. За весь період функціонування ВЕЗ і ТПР до 2008 року очікувалося досягти таких показників: залучення інвестицій — понад 17,1 млрд. дол. (фактично в — 2,1 млрд., або 12,2% від запланованого); створення нових та збереження існуючих робочих місць — 387,4 тис. (фактично — 137,7 тис. або 35,5% від запланованого). Загалом обсяг використаних суб’єктами спецрежимів внутрішніх та зовнішніх інвестицій становив 9,8 млрд. гривень при розмірі наданих податкових пільг у 8,4 млрд. гривень.Ще однією проблемою, що негативно впливає на розвиток ВЕЗ є недосконалість законодавчої основи їх функціонування.

Тому підводячи підсумки, можна говорити про те, що в світовій практиці розвиток ВЕЗ дає позитивний поштовх для розвитку економіки країни, тому і Україні потрібно розвивати ВЕЗ на своїй території, але при цьому важливо здійснити такі заходи:

¾ здійснити фінансування з боку держави для розвитку інфраструктури ВЕЗ;

¾ забезпечити стабільність законодавчих актів, що стосуються діяльності ВЕЗ, вирішивши таким чином питання нестабільності законодавства;

¾ здійснювати постійний контроль за діяльністю ВЕЗ і застосовувати санкцій в разі недотримання встановлених критеріїв і стандартів їх діяльності.

Спеціальна економічна зона (СЕЗ) "Закарпаття"

СЕЗ створена на території Закарпатської області на строк 30 років загальною площею 737,9 гектарів.

Метою створення СЕЗ "Закарпаття" є забезпечення збалансованого економічного розвитку регіону, сприяння залученню іноземних інвестицій, створення підприємств із сучасними технологіями, збільшення українського експорту, виробництво високоякісних товарів на внутрішній ринок, створення нових робочих місць.

Визначальні чинники створення СЕЗ "Закарпаття".

Вигідне геоекономічне розташування стосовно індустріально розвинутих регіонів Східної та Центральної Європи.

Розгалужена транспортна мережа і прикордонна інфраструктура.

Наявність потужного залізничного вузла Мукачево-Батєво-Чоп-Ужгород з європейською та широкою колією.

Можливість забезпечення потенційно значимих обсягів трансєвропейських повітряних перевезень через аеродром м.Мукачево в напрямках Північ-Південь, Схід-Захід.

Проходження міжнародного транспортного коридору №5 (Крітського) через територію СЕЗ (Ліссабон-Будапешт-Чоп-Київ-Волгоград).

Головні ознаки СЕЗ "Закарпаття".

СЕЗ "Закарпаття" за функціональним типом є комплексною або багатогалузевою зоною. Тут будуть вирішуватися завдання, властиві виробничим, транспортно-експедиційним, зовнішньоторговельним спеціальним економічним зонам.

На території СЕЗ провадяться всі види підприємницької діяльності, крім прямо заборонених законодавством України.

Держава відповідно до законодавства України гарантує у повному обсязі всі майнові та немайнові права інвесторів.

Базові функціонально-галузеві комплекси.

На території спеціальної економічної зони передбачається створення основних чотирьох функціонально-галузевих комплексів:

1. Зовнішньоторговельний та транспортно-експедиційний комплекс. Його діяльність буде спрямована на активізацію зовнішньої торгівлі (імпорт, експорт, транзит) шляхом надання митних пільг, послуг щодо зберігання і перевантажування вантажів, надання в оренду складів, приміщень для виставочної діяльності, а також послуг по доробці, сортуванню, пакетуванню товарів тощо; зберігання, купівля та продаж без плати митних зборів або з їх відстроченням на експортно-імпортні товари.

2. Виробничий комплекс. Створюється з метою залучення інвестицій у різноманітні галузі господарства для розвитку експортного та імпортозамінного виробництва, без обмежень на види та напрямки підприємницької діяльності.

3. Фінансово-економічний комплекс передбачає розвиток ринкової інфраструктури (страхових та інвестиційних компаній, бірж, інженірингових, консалтингових фірм тощо), банків, створення бізнес-центру, центрів міжнародної торгівлі та виставочних залів.

4. Допоміжний комплекс - це забезпечення функціонування об'єктів виробничої інфраструктури, комплекс об'єктів культурно-побутового та адміністративного призначення.