40. Економічне районування, як складова процесу розміщення продуктивних сил. Мережа економічних районів України.

Економ. Район. – це процес, в результаті якого на терит. будь-якої країни утворюються потужні осередки господарства з прилеглими територіями, що до них тяжіють.

Економічний район – умовно однорідна територія в середині великої за площею країни.

Ознаки економічного районування:

1. Має відносну постійність різних економічних показників.

2. Має певний набір галузей, які розвиваються на основі територіального поділу праці.

3. Відрізняється індивідуальною територіальною структурою.

Функції:

- створення територіального управління господарством регіону.

- Вдосконалення територіальної структури господарства.

- формування і реалізація держ. Регіональної політики

- підвищення ефективності використання ресурсного, вироб. і НТП

- сприяння аналізу прогнозування регіонального розвитку і створення рег. програм.

Мережа економічних регіонів.

Етапи районування в Україні.

1. початок 1921 р. Розділили на 2 економічні райони. До війни – 1 економічний район.

2. Післявоєнний період (1952 р.): Центральний, Південно-Східний, Північно-Східний, Південно-Західний, Західний економічні райони.

1957 р. Була розроблена сітка економічних районів (11 ек. районів).

1960 р. – 14 ек. районів.1962 р. – 7 ек. районів.

3. 1998 р. – 3 етап.

Донецький (Донецька, Луганська), Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька), Північно-Східний (Полтавська, Сумська, Харківська), Столичний (Київська, Чернігівська, Житомирська), Центральний (Чернігівська, Кіровоградська). Північно-Західний (Волинська, Рівненська), Подільська (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька), Карпатський (Закапартська, Львівська, Чернівецька, Івано-Франківська), Причорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська, АР Крим).

Нова сітка економічних районів.

Донецький (Донецький, Луганький), Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська),Східний (Полтавська, Сумська, Харківська), Центральний(Київський, Чернігівська), Поліський (Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернівецька), Подільський (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька), Карпатський (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька), Причорноморський (Миколаївська, Одеська, Херсонська, АР Крим).

41. Сутність, мета та завдання регіональної економічної політики.

В цілому регіональна економічна політика характеризується певною сукупністю цілей, завдань, механізмів, які в кінцевому підсумку визначають її стратегію і тактику. Вона грунтується на врахуванні широкого спектра національних, політичних, соціальних факторів, що і дає змогу ефективно впливати на регіональний розвиток. При визначенні пріоритетних напрямів регіональної економічної політики беруться до уваги демографічні, екологічні, виробничі та інші проблеми, вирішення яких сприяє загальному економічному піднесенню регіонів.

ДРЕП являє собою систему заходів організаційного, правового та економічного характеру, що здійснюються державою у сфері регіонального розвитку країни відповідно до її поточних і стратегічних цілей. Головне їх спрямування — це забезпечення раціонального використання природних ресурсів регіонів, нормалізація життєдіяльності населення, досягнення екологічної безпеки та вдосконалення територіальної структури економіки.

Об’єктами регіональної економічної політики можуть бути різні адміністративно-територіальні утворення або їх сукупність, суб’єктами — органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, які безпосередньо виконують функції щодо забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів. Державна регіональна економічна політика грунтується на положеннях Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», інших нормативно-правових актів.

На нинішньому етапі соціально-економічного розвитку її головною метою є збільшення національного багатства країни на основі підвищення соціально-економічного розвитку регіонів, ефективного використання їх природно-ресурсного і науково-технічного потенціалу, раціоналізації систем розселення та досягнення внутрірегіональної збалансованості. Ця мета може бути значно деталізована стосовно конкретних сфер суспільного розвитку.

На основі чіткого визначення мети державної регіональної економічної політики обгрунтовуються її основні завдання. Серед пріоритетних завдань на тривалу перспективу державними органами управління визначено структурну перебудову економіки регіонів України, насамперед промислових регіонів і центрів з надмірною концентрацією підприємств важкої індустрії та складною екологічною обстановкою (Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська області, міста Київ, Харків, Одеса, Кривий Ріг, Маріуполь та Макіївка). При здійсненні структурних трансформаційних процесів передбачається поліпшити екологічну ситуацію у промислових центрах Донбасу, Придніпров’я, Прикарпаття та на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Важливе місце серед завдань регіональної економічної політики посідають соціальні питання, вирішення яких можливе лише на основі радикальних змін у сучасній політиці зайнятості та ринку праці. У перспективі передбачається активізувати діяльність щодо створення нових робочих місць у споживчій сфері, організаціях ринкової інфраструктури, малому та середньому підприємництві виробничої сфери. Це дозволить забезпечити працевлаштування осіб, які вивільняються з промислових підприємств, та підвищити рівень зайнятості населення у сфері обслуговування.

Необхідною передумовою соціального прогресу країни та одним з важливих завдань регіональної економічної політики є поліпшення демографічної ситуації у регіонах України на основі подолання процесів депопуляції й покращання соціально-побутових умов життя населення, здійснення заходів щодо підтримки сімей з дітьми та найменш соціально захищених верств населення, зростання рівня споживання населенням товарів та послуг.

У виробничій сфері пріоритетними завданнями визначено розвиток експортних та імпортозамінних виробництв у регіонах, де для цього є сприятливі умови (вигідне транспортно-географічне положення, необхідний економічний та науковий потенціал). Це дозволить суттєво вплинути на експортний потенціал територій, вдосконалити структуру експорту держави, розширити зовнішньоекономічні зв’язки.

Особлива увага приділятиметься розвитку сільськогосподарського виробництва на основі удосконалення його спеціалізації та підвищення рівня інтенсифікації з метою нарощування експортного потенціалу, комплексної інтеграції переробних галузей з виробництвом сільськогосподарської продукції та сировини.

Завданнями регіональної економічної політики передбачається повніше використання рекреаційних ресурсів Криму, районів узбережжя Чорного та Азовського морів, Карпат, а також сприятливих за кліматичними та природними факторами районів Волинської, Вінницької, Полтавської, Черкаської та інших областей з метою формування в майбутньому високорозвинутих рекреаційно-туристичних та оздоровчо-лікувальних комплексів державного і міжнародного значення.