38. Диференціація регіонів за рівнем соціально – економічного розвитку. Депресивні території України.

поділу регіонів: 1)ВВП / на душу населення;

2)фінансовий стан регіонів; 3) склад найважливіших галузей вир-ва; 4) показник інвестиційної активності; 5) доходи населення; :6) показники демограф розвитку; 7)зайнятість і ринок праці; 8) показник якості життя; 9)рівень техногенного навантаження.

Фактори, що впливають на визначення типології регіонів: наявність або відсутність певних природних ресурсів; наяв. або відсутн. ринку збуту товарів; розвинена або нерозвинена транспортна мережа; впровадження або не впровадження НТП; сприятлива або несприятлива демографічна ситуація.

Регіони поділяються на високорозвинені та проблемні.

Високорозвинені (динамічні)- це регіони з прогресивним станом економіки, високим рівнем життя населення; проблемні-регіони розвиток яких з певних причин відстають від середньодержавного рівня, які поділяються на слаборозвинені - регіони економ. відсталість яких викликана географ та історичними факторами, депресивні-проблемні регіони ,які не взмозі самостійно без допомоги держави вирішити свої проблеми.

Характеристика слаборозвинених регіонів:1)обмежений рівень і нераціональна структура зайнятості 2)несприятливі умови для активізації інвестицій для розвитку соц сфери.

Причини депресивності:1)несприятлива демографічна ситуація(зменш. числ населення)недосконала територіальна і галузева структури 3)природні та антропогенні катастрофи + наявність екологічних проблем. 4) соц.-пол. конфлікти 5) наявна структурна криза вир-ва. 5) виснаження родовищ корисних копалин.

Групування регіонів за основними показниками соц-екон розвитку:

• обсяг реалізов. промислової продукції у розрахунку на одну особу;

• обсяг інвестицій в основний капітал на 1 особу постійного населення

• обсяг роздрібного товарообороту підприємств(у розрахунку на одну особу)

• середньомісячна зар. плата, що нарахована на одного штатного працівника.

Виділяють 7 груп регіонів:

1 група – регіони з високим рівнем інвестицій, товарообороту і зар. платою, належним рівнем розвитку пром-ті. (м. Київ)

2 група – регіони розміщення паливно-енергетичного та металургійного комплексів з високим рівнем зарплати і належним рівнем інвестицій і товарооборообігу (Дон., Дніпропетр,Запоріз обл.)

3 група – регіони з високим рівнем інвестицій, середнім рівнем зарплати і недостатнім равнем товарообігу (Полтавська, Луганська обл.)

4 група – регіони з високим рівнем інвестицій і сер. рівнем товарообігу, розв. пром-ті, зарплати (Харківська, Київська обл.)

5 група – регіони з сер. рівнем інвестицій, товарообігу і зарплати (Одеська, Львівська, АРК, Севастополь)

6 група – регіони з недостатнім рівнем пром-ті, незначними інвестиціями, низьким товарообігом, зарплатою(Миколаївська, Івано-Франк.,Черкас.,Рівненс.,Сумська обл.)

7 група – регіони з недостатнім рівнем розвитку промисловості, мінімальним товарообігом (Волинська, Закарпатська, Херсонська, Чернівецька, Кіровоградська, Хмельницька, Вінницька, Чернігівська, Житомирська, Тернопільська обл.)

Інструменти стимулювання розвитку депресивних регіонів:

1) Встановлення спеціального інвестиційного і інноваційного режиму діяльності.

2) Державні капіталовкладення у розвиток інфраструктури.

3) Надання фін. допомоги малим підприємствам.

4) Впровадження спец. податкової політики.

5) Реструктуризація підприємств + диверсифікація вир-ва + закриття збиткових підприємств.

6) Надання підпр-вам державних замовлень.

7) Допомога населенню (надання кредитів), перекваліфікація, буд-во житла.