71. Нові індустріальні країни

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Помітним явищем у світовій економіці став динамічний розвиток деяких

країн, що розвиваються, які дістали назву "нові індустріальні країни"

(НІК). За відносно короткий час ці країни створили промисловий

потенціал, розвинули окремі сучасні галузі індустрії. Вони різко

збільшили промисловий експорт і посіли важливе місце у міжнародному

поділі праці.

Склад групи НІК не є незмінним. У 80-ті роки у неї включали країни й

території Східної Азії (Південна Корея, о. Тайвань, Гонконг, Сингапур),

деякі найбільш розвинуті країни Латинської Америки (Бразилія, Мексика,

Аргентина), іноді й Індію, Єгипет. Однак із зазначених країн лише

азіатська четвірка "драконів" стабільно підтвердила свою репутацію

нового полюса зростання світової економіки і найчастіше пов'язується з

поняттям "нові індустріальні країни". Намітилася тенденція розширення

цієї групи країн за рахунок другої (Малайзія, Індонезія, Таїланд) і, у

перспективі, третьої (Туреччина, Філіппіни, Шрі-Ланка) хвиль нових

індустріальних країн.

Критерії зарахування країн до нових індустріальних досить умовні: ВНП на

душу населення не менше 1100 дол., частка переробної промисловості у ВНП

більше 20%. Привертають увагу й такі характеристики нових індустріальних

країн, як високі темпи зростання, динамічні макро-економічні та

внутрішньогалузеві структурні зрушення, зростання професійного рівня

робочої сили, інтенсивна участь у МПП, широке використання іноземного

капіталу з метою розвитку та ін. (табл. 1). Як свідчать дані табл. 1, на

НІК припадало 46% ВНП й 63% експорту країн, що розвиваються.

Хоча нові індустріальні країни мають значні національні відмінності,

проте на їхньому прикладі можна простежити як закономірності світового

розвитку, так і регіональні особливості цього процесу.

72.

Залежно від співвідношення між кількістю виробників і кількістю споживачів розрізняють наступні форми економічної конкуренції:

1. Велика кількість самостійних виробників деякого однорідного товару і маса відокремлених споживачів даного товару. Структура зв`язків між ними є такою, що кожен споживач може купити товар у будь-якого виробника, виходячи з власної оцінки корисності товару, його ціни, його ціни і власних можливостей придбання даного товару. Кожен виробник може продати товар будь-якому споживачеві, виходячи тільки з власної вигоди. Жоден зі споживачів не придбає якусь істотну частку сукупного попиту. Дана структура ринку називається поліполією і породжує так звану досконалу конкуренцію.

2. Величезна чисельність відокремлених споживачів і мала чисельність виробників, кожен з яких може задовольнити значну частку сукупного попиту. Така структура називається олігополією, і породжує так звану недосконалу конкуренцію. Граничним випадком даної структури, коли масі споживачів протистоїть єдиний виробник, здатний задовольнити загальний попит всіх споживачів, є монополія. В разі, коли на ринку є відносно велика чисельність виробників, що пропонують гетерогенну (різнорідну) продукцію, то говорять про монополістичну конкуренцію.

3. Єдиний споживач товару і багато самостійних виробників. При цьому єдиний споживач придбаває весь обсяг пропозиції товару, який постачається всіма виробниками. Дана структура породжує особливий тип недосконалої конкуренції, який називають монополією (монополія попиту).

4. Структура взаємозв’язків, де єдиному споживачеві протистоїть єдиний виробник (двостороння монополія), взагалі не є конкурентною, але також не є і ринковою.

Досконала та недосконала конкуренція.