Економічна криза

У 1991 році СРСР охопила масштабна економічна криза:

• в результаті підвищення цін на продовольчі товари, транспорт, комунальні послуги у 2-4 рази сталося падіння життєвого рівня населення;

• національний дохід порівняно з 1990 роком зменшився на 20%;

• дефіцит державного бюджету становив, за різними оцінками, від 20% до 30% валового внутрішнього продукту (ВВП);

• наростання грошової маси в країні загрожувало втратою контролю держави над фінансовою системою і гіперінфляцією, тобто інфляцією понад 50% на місяць, яка могла паралізувати всю економіку.

86. Проголошення державного суверенітету та створення передумов формування націанальної економіки

Перший етап: 1990 — 1993 рр. Головним на цьому ета­пі було опрацювання на основі чинних конституційних положень легітимного, що відповідав би сподіванням гро­мадян, логічного та юридичне завершеного проекту Кон­ституції. Розпочався він із вироблення концепції нової Конституції. Було запропоновано сім варіантів концепції, після цього у червні 1991 р. вона була затверджена Вер­ховною Радою. На її основі було створено чотири варіанти проекту Конституції. Один з них у липні 1993 р. Вер­ховна Рада винесла на всенародне обговорення. За його результатами у жовтні 1993 р. Верховна Рада дору­чила Конституційній комісії допрацювати проект Консти­туції та оприлюднити його через засоби масової інформа­ції. Опублікуванням проекту завершився перший етап конституційного процесу.

Другий етап: 1994 — 1996 рр. Розпочався він 20 верес­ня 1994 р., коли Верховна Рада вирішила питання про склад і принципи утворення нової Конституційної комі­сії. До її складу увійшли представники законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Комісія діяла під голо­вуванням Президента України Л. Кучми і Голови Верхо­вної Ради О. Мороза.

Основним на цьому етапі конституційного процесу бу­ло вироблення логічно і юридичне завершеного докумен­та, що узгоджував би позиції різних політичних сил. Зробити це було нелегко, оскільки на шляху до Консти­туції виникло ще два концептуально нових проекти, які відрізнялися не лише від проекту 1993 р., а й від бага­тьох принципових положень Декларації про державний суверенітет 1990 р. Дискусії точилися щодо форми дер­жавного управління (президентська чи парламентська республіка), рівноправності різних форм власності, дер­жавного статусу української мови, державної символіки, розташування іноземних військових баз на території України, правового статусу Республіки Крим, розподілу повноважень між гілками влади, гарантій соціальних прав громадян. На початку квітня 1996 р. питання про проект Конституції України було внесено до порядку денного сесії Верховної Ради, а 17 квітня 1996 р. розпо­чався розгляд проекту, запропонованого Конституційною комісією. За результатами його розгляду було утворено Тимчасову спеціальну комісію Верховної Ради для до­опрацювання проекту.

28 травня — 4 червня 1996 р. проект Конституції роз­глядався Верховною Радою і був прийнятий у першому читанні. Однак 19 червня 1996 р. у другому читанні про­ект був заблокований. За таких обставин 26 червня 1996 р. Президент оголосив Всеукраїнський референдум, на який виносився проект Конституції, не прийнятий Верховною Радою. Протистояння Президента і Верховної Ради знову загострилося. Це змусило більшість депутатів повернутись до розгляду проекту Конституції.

28 червня 1993 р. Верховна Рада прийняла Конститу­цію України кваліфікованою більшістю (315) голосів і за­кон про введення її в дію (338 голосів).

28 червня став Днем Конституції України.

Перетворення в українській економіці повинні розглядатись у межах цілісного соціально- орієнтованого механізму господарювання. Традиційний науковий підхід до економічних досліджень, пов'язаний з генетичним аспектом діалектичного методу пізнання та аналізом причинно - наслідкових взаємозв'язків між економічними явищами, дозволяє вивчати закономірності виникнення та зміни суспільно - економічних формацій, але він повинен бути доповнений функціональним аспектом, який пов'язаний із вже усталеним відтворенням економіки в даний історичний момент.

Інструментарій сучасного макроекономічного прогнозування не має яскраво вираженої національної специфіки. Національна специфіка виявляється в межах елементів моделей та програмно- цільових заходів.

Соціальна спрямованість способу виробництва якісно залежить як від технологічного стану, так і формується в залежності від процесів соціально- економічного характеру, що в сукупності визначає еволюцію технокультури.