9. Генезис та етапи Розвитоку феодалізму в Західній Європі

Феодальну економіку характеризують такі ознаки:

— панування великої земельної власності класу феодалів;

— поєднання її з дрібним індивідуальним господарством безпосередніх виробників — селян, що часто мали в приватній власності основні засоби виробництва, худобу;

— своєрідний статус селян, які були не власниками землі, а її держателями на різних умовах аж до права спадкового користування;

— різні форми й ступені позаекономічного примусу селян, особиста і поземельна залежність, судова підлеглість владі феодала, станова неповноправність селянства;

— переважання аграрного сектору над торговим і промисловим;

— панування натурального господарства і відповідний характер держави;

— низький у цілому рівень техніки та знань, ручне виробництво, що надавало особливого значення індивідуальним виробничим навикам.

Ці характерні ознаки не вичерпують усіх особливостей феодалізму. Необхідно виділити також умовний характер феодальної власності на землю і розподіл права на неї між кількома феодалами. Феод був спадковою земельною власністю представника пануючого класу, пов'язаною з обов'язками несення військової служби та інших повинностей на користь вищого сеньйора. Сеньйор також вважався власником цього феоду. Така специфіка породжувала особливу значимість феодальної ієрархії та особистих васально-ленних зв'язків.

У межах феодальної вотчини (французька сеньйорія, англійський манор) здійснювалась експлуатація селян, що стала основою для вилучення феодальної ренти. Феодальна земельна рента — це частина додаткового продукту залежних селян, яку безплатно, безеквівалентно привласнює землевласник. Вона є економічною формою реалізації власності феодала на землю, засобом позаекономічного примусу.

У період становлення феодалізму переважала відробіткова рента в поєднанні з продуктовою. У XI—XV ст. у зв'язку зі зростанням міст, поширенням товарно-грошових відносин поряд із попередніми двома формами набуває значення грошова рента. Поступово феодали скорочували своє господарство, передавали панську землю в утримання селянам і жили за рахунок натурального та грошового оброків. Цей процес, що дістав назву комутації ренти, вів до зростання економічної незалежності селянського господарства.

Періодизація економіки середньовіччя

Раннє середньовіччя(5-11 ст)	Період становлення феодальних відносин в умовах багатоукладної економіки,формування великої земельної власності та класів феодального суспільства
Класичне(11-15ст)	Піднесення продуктивності праці в сільському господарстві та ремеслі,значне зростання народонаселення,виникнення міст як торгово-ремісничих центрів.Європа перетворюється в один з найбільш передових в економічних і культурних відносинах регіонів світу
Пізнє середньовіччя(16-18ст)		Поступовий розпад феодалізму і зародження капіталістичних елементів.

На думку сучасних дослідників, процес становлення феодалізму йшов трьома шляхами.

Перший — як результат синтезу протофеодальних елементів пізньоантичного та варварського суспільства (Північно-Східна Галлія, ряд південнослов'янських народів). Швидше розвивалися ті регіони, де варварський елемент синтезу переважав над античним. У варварських племен елемент нового ладу знаходив вираження у використанні рабів за патріархальним типом як землевласників, поглибленні соціального розшарування, посиленні влади військових вождів і королів, усе більшому розвитку мирних відносин, які підривали систему військової демократії.

Другий — так званий безсинтезний шлях генезису феодалізму, який проходив без греко-римського і варварського синтезу або з дуже слабким його елементом (Англія, Скандинавія, Південна Шотландія, частково Німеччина, а також Русь, Польща, Чехія).

Третій тип складався на основі синтезу пізньоантичного суспільства з феодальними відносинами, які сформувалися у варварському суспільстві з явною перевагою античних початків (Візантія, Південна Галлія, країни Середньоазіатського регіону).

10 .Ек. розв. Франції 11-15 ст.

–класична країна феодалізму(сприяли значний розвиток колонату,велика роль дружинної племінної знаті,рання,сильна королівська влада)

-з 10 ст запроваджуються беналітентні права(монополія на володіння засобами виробництва.за користування якими селяни сплачували особливі платежі),посилився судовий утиск,вся земля потрапила у приватну власніть феодалів.

-селянське населення поділяється на дві групи:сервів(фортечних) і віланів(залежних від феодалів у зв’язку з користуванням землею,але особисто вільних.)

-У 12-15 ст відбувається трансформація феодального ладу(вплив селянських повстань,зростання міст як антифеодальних центрів,зниження цін на хліб і загибель мільйонів людей внаслідок епідемії чуми)

-з 14 ст основною формою зв’язку між сенйором та васалом став рентний феод,розповсюджується система феодальних контрактів.

-Покращується система обробітку грунту,розповсюджується трипілля,розчищаються під пашні залежні землі та ліси,розширюються посівні площі та збільшується урожайність.

-у 14 ст формуються головні с.г. райони(пн.. та цр. Франція-основна житниця.пд-виноробство)промислові(фландрія-сукно з англ. Шерсті,Шампань-торговий цент,Париж-торгівля,культура,наука)

- У 15 ст утворилась сильна Французька держава з сильною королівською владою

-Франція найбільша за чисельністю населення держави західної Європи(15,5 млн чол.!)