26. Американський неолібералізм. Монетаризм.

Монетаризм як варіант неолиберализма в 40-50 розробила Милтон Фридман ("чикагська школа"), р 1912, Ноб лауреат: капіталізм як саморегульована система, доктрина-антипод кейнсианской сист. гос. втручання в эк. Психологічні фактори - рівноправні складові зрівноважування эк. системи. Загальний принцип аналізу - кількісна теорія грошей. Гос. утручання блокує дія стихійних регуляторів. Основний принцип: альтернативи ринковому механізму не існує. Циклічність эк. розвитку має грошову природу: ріст ден. маси в обороті провокує інфляцію. Тому, вважає Фридмен, основний фактор эк. рівноваги в суспільстві - стабільна, контрольована динаміка пропозиції як осн. об'єкт гос. контролю й основа внутреннеэк. політики. Інфляція - прийнятна плата за зайнятість. Спровоциро ванна емісією, вона навіть необхідна як додатковий генератор ефективного попиту. Але вона народжує проблеми, кот. розкладають рын механізм, і гос-ву вже приходиться застосовувати чрезвы чайні міри. "Грошове правило" збалансованої довгострокової монетарної політики: увел. ден. маси повинне бути систематичний, стабільний, плановим, незав від кон'юнктури і циклічних коливань: наявні 3% у рік; строкові вклади й облігації - 1% у рік; у цілому не більш 4-5% у рік. При наростанні кризи Центрбанк збільшує денпредложение і знижує ставку відсотка, стимулюючи інвестування. Ріст інвестицій збільшує зайнятість, ВВП і доходи, однак ув попит на гроші - це недолік Кейнс моделі: таким чином, гос. змушене саме робити інфляцію. Замість цього Фридмен: гос. повинно регулювати не попит на гроші, а пропозиція їх, тоді ринок сам установить ставку відсотка і стимуклирует механізми саморегулювання эк. Інфляція ж не забезпечує ріст зайнятості. Повинна бути об'єктивне, природне безробіття 4-5%: ринок праці як стабілізатор кон'юнктури і рівня зарплати, безробіттю теж свій ственна циклічність. Психолог фактори провокують імпорт інфляції - передачу шокового сост. із країни в країну. 27. Теорії “економіки пропозицій” та “раціональних очікувань

Теорія економіки пропозиції — це фундаментальна теорія, що належить найбільш активному крила консервативних економістів. Вона з суміші американського економічного романтизму, прагматизму і політичною демагогії. Вона значної ролі у визначенні економічної політики адміністрації США. Представники економіки пропозиції є прибічниками ідей економічного лібералізму. У теоретичному плані концепція характеризується застосуванням принципів мікроекономічного підходи до аналізу таких макроекономічні проблеми, як нагромадження капіталу і державні фінанси. У цьому основну увагу приділяється впливу податків й податкової політики економічну активність, коригуванні системи регулювання, зміщення цілей і пріоритетів економічної політики і модифікації методів досягнення цього. Представники економіки пропозицій вимагають ліквідації «шкідливих» форм регулювання, зменшення котра регламентує і регулюючої діяльності держави, і навіть зміцнення ринкових основ підприємництва.

Економічне процвітання суспільства теоретики економіки пропозиції пов'язують із захистом приватної власності і з удосконаленням механізму цін, зі створенням додаткової системи заходів для підвищення конкурентоспроможності ринкової економіки, перебудовою системи соціально-економічних і розширення політичних взаємин у відповідність до інтересами підприємництва.

Але теоретики не прагнуть цілком прибрати державу з економіки. Вони проводять промову про його перетворення, створенні «держави соціального страхування», метою якого є поліпшення стану всіх американців, створення справедливою соціально-економічної організації, яка відкриває простір реалізації індивідуальних прагнень України і полягає в принципі «рівних стартових можливостей», що дозволяє забезпечити умови для ефективного функціонування економіки.

У цьому ідеологи економіки пропозиції вважають, що умовою, необхідним процвітання суспільства, є забезпечення багатства, права необмеженого володіння власністю, підприємницької активності. Тому, визнаючи, що маса людей живе у злиднях, вони за збільшення сукупного багатства суспільства у вигляді нагромадження капіталу, за сприяння багатих людей їх устремлінь, збереження ринкової системи господарювання, вільної системи цін, що є механізмом, передавальним інформацію, необхідну координації економічної діяльності; що створює стимули її реалізації, задля розподілення праці та капіталу; які забезпечують загальне достаток, розповсюджується і нижчі класи.

У зв'язку з цим одній із актуальних завдань, на думку теоретиків економіки пропозиції, є усунення зовнішніх для ринкової системи господарювання перешкод вільному руху цін, пов'язаних переважно навколо системи оподаткування. На думку, вони викликають небажане втручання у ринковий механізм.

Теорія раціональних очікувань (англ. Rational expectations theory) — одна із течій сучасного економічного консерватизму, яка виникла у 70-80-х рр. ХХ століття (Ф. Модільяні), її ще називають “нова класична макроекономіка” (Дж. Тобін), “нова класика”. Деякі економісти вважають нову класику не самостійною школою економічної думки, а л На противагу адаптивним очікуванням, раціональні очікування зорієнтовані більше на майбутнє, ніж на минуле. Р.Лукас виходить з того, що економічні суб'єкти не схильні пасивно очікувати змін економічного курсу. Опираючись на широку інформацію, вони передбачають імовірні наслідки грошово-кредитної та фінансово-бюджетної політики; приймають раціональні рішення, здатні врівноважити дії державних структур. Підприємці і домашні господарства не просто екстраполюють процеси і тенденції, а прагнуть осягнути суть і логіку тих, хто здійснює регулювання економіки. Вчений вважає, що не слід розглядати споживачів і підприємців лише об'єктами макрорегулювання.