- •1.Предмет курсу “Історія економічних вчень”, його значення для економічної освіти
- •3.Економічні ідеї мислителів Стародавньої Греції та Риму.
- •Основними рисами м. Є:
- •Спільним є:
- •6. Виникнення та генезис класичної школи
- •11. Теорії народонаселення та економічне зростання т.Р.Мальтуса.
- •12. Синтез економічних теорій в працях Дж.С.Мілля.
- •13. Теорія трьох факторів виробництва ж.Б.Сея та ф.Бастіа.
- •14. Історична школа у Німеччині.
- •17. “Капітал” к.Маркса, його структура, основні ідеї та історія написання
- •18. Австрійська школа маржиналізму.
- •22. Загальна характеристика розвитку економічної теорії в 20 ст
- •23. 24. Теоретична система та економічна програма Дж.М.Кейнса.
- •25. Сутність неоконсервативного напрямку економічної теорії
- •26. Американський неолібералізм. Монетаризм.
- •З теорії ро випливають два суттєвих висновки:
- •29. Сутність та основні риси інституціоналізму
- •30. Соціально-психологічний інституціоналізм т.Веблена.
- •31. Соціально-правовий інституціоналізм Дж. Коммонса
- •32. Емпіричний інституціоналізм у.Мітчела
- •35. Теорія трансакційних витрат. Теорія суспільного вибору Дж. Б’юкенена.
- •36. Господарство та соціально-економічні відносини у країнах Стародавнього Сходу. Особливості східного рабства.
- •37. Особливості рабства і розвитку господарства у Стародавній Греції.
- •38. Особливості рабства і розвитку господарства у Стародавньому Римі.
- •39. Основні риси та періодизація феодального господарства.
- •42. Торгівля і фінанси у середньовічній Європі.
- •43. Основні передумови становлення індустріального суспільства.
- •44. Економічні передумови та наслідки Великих географічних відкриттів.
- •45. Особливості промислового перевороту у Франції та Англії.
- •Промисловий переворот у сша.
- •Прогрес науки, техніки і технології виробництва в останній третині хіх ст.
- •48. Вплив Першої світової війни на економіку провідних країн світу.
- •49. Світова економічна криза 1929-1933 рр., її причини та наслідки
- •50. Господарство сша у 1929-1930-ті роки. “Новий курс” ф.Рузвельта
- •51. Економічні причини Другої світової війни та стан економіки провідних країн світу у роки Другої світової війни.
- •52. План Маршалла, його причини та наслідки
- •54. Економічний розвиток нових індустріальних країн.
- •57. Господарство Запорізької Січі.
- •58. Промисловий переворот у Східній Україні.
- •59. Селянська реформа 1861 р. В Російській імперії та її здійснення в Україні
- •60. Індустріалізація в Україні наприкінці хіх – початку хх ст.
- •61. Розвиток сільського господарства на східноукраїнських землях наприкінці хіх – початку хх ст. Столипінська аграрна реформа.
- •62. Політика “воєнного комунізму”. Голод 1921-1923 рр. В Україні.
- •63. Нова економічна політика та її здійснення в Україні
- •64. “Соціалістична індустріалізація” в Україні: хід, особливості, наслідки.
- •65. Антинародна суть колективізації сільського господарства в Україні. Голодомор 1932-1933 рр.
- •66. Економічне становище України в 1941-1944 рр
- •67. Економіка України в 1950-1960-х рр. “Косигінські реформи
- •68. Господарство України у 1970-х – першій половині 1980-х років
- •69. Пошуки шляхів реформування радянської господарської системи в другій половині 1980-х років та їх невдача.
- •70. Економічне становище України у другій половині 1990-х - на початку 2000-х років
65. Антинародна суть колективізації сільського господарства в Україні. Голодомор 1932-1933 рр.
Найжорстокішим злочином комуністичного режиму проти українського народу був голодомор 1932—1933 рр. Ця спланована проти українського селянства акція мала ліквідувати основу української нації і національного відродження, зруйнувати незалежні господарства, унеможливити протистояння радянській владі. "Голод запланувала Москва для знищення українського селянства як національного бастіону.
Аналіз тодішніх подій переконливо свідчить, що в українському селі мали місце всі елементи політики геноциду. Такого висновку дійшли і члени Міжнародної комісії з розслідування голоду в Україні, яка працювала д 1988—1990 рр. Геноцидом українського народу визнали голодомор 1932—1933 рр. Верховна Рада України, а також понад півтора десятка країн світу. Низка зарубіжних парламентів готують таке визнання.
Головною причиною голодомору 1932—1933 рр. була цілеспрямована злочинна політика більшовицького керівництва. Адже сам Сталін визнавав, що загальний урожай зерна в 1932 р. перевищував урожай 1931 р. Інакше кажучи, харчів не бракувало. Проте держава цілеспрямовано конфісковувала більшу їх частину, в т. ч. зерно, яке призначалося для насіннєвого, страхового і фуражного фондів, ігноруючи заклики і попередження українських представників з місць. Це прирекло мільйони людей на смерть від голоду, який неможливо назвати інакше, як штучний. Спроби протидіяти насильству жорстоко придушувалися. Вище партійно-державне керівництво Української СРР, зокрема генеральний секретар КП(б)У С. Косіор, голова ВУЦВК Г. Петровський, голова Раднаркому України В. Чубар, не знайшло в собі політичної волі та особистої мужності протистояти диктату Й. Сталіна, фактично ставши слухняним знаряддям у його руках.
Голод, що поширювався протягом 1932 р., набув найстрашнішої сили на поч. 1933 р. За підрахунками дослідників, в Україні щодня помирало голодною смертю 25 тис. осіб, щогодини — 1 тис, щохвилини — 17. Середня тривалість життя українців у 1933 р. у чоловіків становила 7,3 року, а в жінок — 10,9 року.
Залишившись без хліба, селяни їли мишей, щурів та-горобців, кісткову муку і кору дерев. Відбувалися численні випадки канібалізму (лише офіційно за фактом канібалізму 1933 р. в Україні було зареєстровано 2 тис. кримінальних справ). Конфіскації збіжжя тривали, незважаючи на те, що з голоду вимирали цілі села. За вказівкою московських емісарів В. Молотова, Л. Каґановича, П. Постишева, які керували хлібозаготівлею в Україні, коли хліба не було, забирали сухарі, картоплю, сало, соління, тобто всі запаси їжі. Траплялися випадки, коли вилучали навіть шкіряні речі, щоб їх не варили та не їли. Купи зерна та картоплі, зібрані на залізничних станціях для вивезення в Росію, нерідко гнили просто неба. Але охорона не підпускала до них селян. 7 серпня 1932 р. ВЦВК і РНК СРСР ухвалили постанови "Про охорони соціалістичної власності", за якою за крадіжку колгоспного майна вводилася "вища міра соціалістичного захисту" — розстріл з конфіскацією всього майна або позбавлення волі на термія не менше 10 років. Як крадіжка кваліфікувалася навіть спроба принести додому з колгоспного поля жменю зерна, щоб нагодувати голодних дітей.