49. Світова економічна криза 1929-1933 рр., її причини та наслідки

Економічна криза 1929-1933 рр. була світовою. Вона порушила економічні зв’язки, призвівши до значного скорочення промислового виробництва. В1929 році вона почалася в США, далі поширилася на Латинську Америку, Західну Європу, інші країни Азії та Африки. Першою ознакою кризи вважають різке падіння цін на акції Нью-Йоркської біржі 24 жовтня 1929р. Насамперед, криза охопила важку індустрію. Все промислове виробництво, торгівля, національний доход знизилися вдвічі, відбувалося масове банкрутство фірм, росло безробіття. Це була криза перевиробництва, щоб стримати падіння цін, скоротити запаси товарів по всій країні, було вжито заходів щодо їх фізичного знищення. Спалювали пшеницю, каву, бавовну; молоко виливали в річки. Внутрішньою причиною кризи вважають відсутність державного контролю за промисловістю і сільським господарством. Тільки в 1932 році новообраний президент США Ф.Д.Рузвельт впровадив ефективну антикризову програму. Його „новий курс” на оздоровлення країни підтримали всі верстви населення. Цей план, насамперед, приділяв увагу сфері торгівлі та кредиту. Одночасно зі скороченням обсягів виробництва підвищувалися ціни на виготовлену продукцію. За допомогою позик і державних субсидій були оздоровленні: банківсько-фінансова система та ослаблені кризою підприємства. Передбачалося ліквідувати безробіття за рахунок „повної зайнятості". Вперше було прийнято широкомасштабні акції державного контролю над економікою країни. Зокрема, згідно із Законами «Про відновлення національної промисловості» та «Про регулювання сільського господарства», контролювалися галузеві підприємства, які погоджувалися на обмежений випуск своєї продукції. Усі галузі промисловості були поділені на 17 груп. Вони прийняли „Кодекс чесної конкуренції”, згідно з яким партнери встановлювали розмір виробництва, ціну, ділили між собою ринки збиту, визначали рівень заробітної плати робітникам та службовцям. У сфері сільського господарства „новий курс” був спрямований на припинення процесу розорення дрібних фермерів, планувалося підвищити ціни на їх продукцію, скорочуючи обсяги виробництва та площі посівів. За тимчасові збитки фермери одержували від держави відповідну компенсацію. За допомогою цих дотацій вони впроваджували новітні технології, техніку.

50. Господарство сша у 1929-1930-ті роки. “Новий курс” ф.Рузвельта

«Новий курс» Ф. Рузвельта направили влади на рішення численних соціальних проблем, і одним із головних для Америки – безробіття. У тому 1933 року було ухвалено Закон про допомогу безробітним. Було створено Федеральна адміністрація з надання надзвичайної допомоги на чолі з радником президента.

У 30-х роках сталися істотні зміни, які відродили організоване робоче рух і прискорили його розвитку. Змінилося ставлення федерального уряду профспілкам: вона стала не ворожим, а доброзичливим. У разі Великої депресії було прийнято низку законів, захищали інтереси робочих, оскільки уряд сподівалося, що сильні профспілки допоможуть послабити наслідки кризи. Слід зазначити, що ще 1932 року, тобто. до прийняття програми Ф. Рузвельта, був у дію закон Норриса–Лагардиа, котрий за суті відкривав дорогу профспілкам. За цим законом утруднялося отримання судових розпоряджень проти робочих організацій.

Адміністрація Ф. Рузвельта проводила реформи, які скріплювали всі сфери економіки.

У року «Великої депресії» банківсько системо виявилася одразу на порозі краху, оскільки більшість вкладників кинулися вилучати золото і долари, воліючи тримати їх удома. Усього протягом двох, 2 і трьох березня 1933 року, з банків було вилучено 500 млн. дол., самі ж банки стали викидати ринку дуже багато незабезпечених «цінних» паперів, довіру яких стрімко падало. Через війну паніки стали закриватися банки, що перебували на головних фінансових центрах країни – в штатах Нью-Йорк і Іллінойс.

Багато громадські діячі та політики виступав із вимогою націоналізувати банки, Ф. Рузвельт не зробив цей захід, а 6 березня 1933 року, оголосив запровадження у провідних країні надзвичайного стану і тему закрив все банки. Упродовж тижня (про банківських канікул) було припинено обмін банкнот на золото, і це вилучалося з обігу. Упродовж цього терміну було прийнято надзвичайний банківський закон, яким все банки ділилися втричі групи: під час першого входили «здорові» банки, їх можна було відкривати відразу ж потрапити; на другу – потребують невеличкий допомоги, щоб знову функціонувати; третю становили безнадійні банки, та його слід було ліквідувати. Кожен банк міг би розпочати роботу тільки після спеціального дозволу уряду, а міністр фінансів мав права зажадати надання йому будь-який інформації про діяльність цього банку. Федеральна резервна система мала видавати нужденним кредитним установам позички під заставу цінних паперів і запровадження державних облігацій, дозволяли випускати привілейовані акції, які скуповувалисяРеконструктивной фінансової корпорацією, щоб обсяг готівки.