- •Самостійна робота № 1
- •Місце конституційного права зарубіжних країн в системі національного права кожної зарубіжної країни.
- •Норми конституційного права і конституційні правовідносини.
- •Підстави виникнення, змін і припинення конституційно-правових відносин, їх види.
- •Конституційна відповідальність в зарубіжних країнах.
- •Самостійна робота №2
- •1.Конституційні звичаї-угоди як джерело конституційного права зарубіжних країн.
- •2. Внутрішньодержавні та міжнародно-правові договори, їх значення в конституційному регулюванні.
- •Самостійна робота №3
- •Самостійна робота № 4
- •Особливості розробки і прийняття Конституції сша 1787 року, Франції 1958 року.
- •Порядок розробки і доповнень конституцій в зарубіжних країнах.
- •Особливості внесення змін до конституцій сша, Франції, Італії, фрн.
- •Самостійна робота № 5
- •1. Організаційні засади та правова регламентація діяльності політичних партій в зарубіжних країнах.
- •Самостійна робота №6
- •1. Особливості набуття громадянства (підданства) шляхом натуралізації в різних зарубіжних країнах.
- •Самостійна робота № 7
- •Конституційні обов’язки і відповідальність громадян (підданих).
- •Правові обмеження для здійснення конституційних прав і свобод громадян (підданих).
- •Самостійна робота № 8
- •Самостійна робота № 9
- •Особливості правого регулювання організації і проведення референдумів у зарубіжних країнах.
- •2. Принципи виборчого права в зарубіжних країнах
- •Самостійна робота № 10
- •Правовий і фактичний статус глави держави.
- •Конституційна і судова відповідальність глави держави в зарубіжних країнах.
- •Самостійна робота № 11
- •1. Правовий статус депутата парламенту в зарубіжних країнах
- •2. Законодавчий процес у парламентах зарубіжних країн, його стадії.
- •3. Порядок скликання сесій парламентів у зарубіжних країнах.
- •Самостійна робота № 12
- •1. Порядок роботи уряду в зарубіжних країнах. Акти уряду.
- •2. Відповідальність уряду та його членів в зарубіжних країнах
- •Самостійна робота № 13
- •1. Порядок розгляду та вирішення справ в органах конституційного контролю
- •1. Порядок розгляду та вирішення справ в органах конституційного контролю
- •Самостійна робота № 14
- •1. Виконавчі органи місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •2. Конституційна і судова відповідальність органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •Самостійна робота №15
- •Демократія і законність – основні закономірності та тенденції розвитку зарубіжних країн.
- •Авторитаризм як тенденція конституційно-правового розвитку зарубіжних країн.
3. Порядок скликання сесій парламентів у зарубіжних країнах.
Для оцінки діяльності парламенту велике значення мають характеристики, віднесені до парламентської процедури. Г.Роберт визначав парламентську процедуру як сукупність правил і звичаїв, на підставі яких чиняться справи в англійському парламенті. Парламент здійснює свою діяльність у різних формах: на роздільних і спільних засіданнях палат, шляхом організації роботи постійних комітетів (комісій), діяльності депутатів у виборчих округах, через органи, що існують при парламенті тощо.
Історично так склалось, що у світі діють два різновиди порядку роботи парламенту. Перший – сесійний – виник ще за часів установлення конституційних монархій. Виконавча влада, яка очолювалась монархами, намагалась обмежити час роботи парламентів, щоб хоч на певний період позбавитись від парламентського контролю, а також набути можливості законодавствування без парламенту. Тоді й було встановлено, що парламент працює в сесійному порядку. Під терміном сесія найчастіше розуміється період року, протягом якого парламент має право проводити засідання. Протягом року може скликатися більше однієї сесії. Початок і закінчення засідань, за загальним правилом, установлені за принципом осінь - весна. Такий – сесійний – порядок існує в Австрії, Великобританії, Італії, Франції, Японії та деяких інших країнах.
Другий тип порядку діяльності парламенту – постійний. Його називають системою “постійно діючих зборів”, оскільки з’являється можливість засідати протягом необмеженого періоду часу. В такому разі не існує юридичного поняття сесії, а використовується тільки термін легіслатура , тобто строк (термін), на який обирається даний парламент. Така система організації парламенту характерна для Македонії, Словаччини, ФРН.
В окремих державах система постійно діючого зібрання поєднується з практикою проведення річних сесій (Португалія, Фінляндія).
Конституції, конституційні акти і регламенти палат регулюють організацію сесій, порядок проведення засідань, голосування і прийняття рішень, порядок підтримання порядку під час засідань, процедури здійснення окремих парламентських функцій і повноважень.
Пріоритетне значення при цьому надається регулюванню порядку скликання сесій (їх початку, закінчення і тривалості), а також розпуску парламенту.
Розрізняються чергові і надзвичайні сесії. Скликання чергових сесій парламентів має три основних форми. Перша: для їх скликання не потрібен окремий акт глави держави чи уряду і парламент може засідати у будь-який час (ФРН, Італія та ін.). Друга форма скликання сесій полягає в тому, що для цього необхідний акт глави держави (Австрія, Великобританія, Індія, Японія). Набуває поширення й така форма скликання сесій, як нормативно-правова: початок і закінчення сесій визначається конституцією (Бразилія та ін.). Кількість парламентських сесій протягом року в різних країнах різна: один раз (США, Японія); два рази (Іспанія, Франція) і навіть три або чотири рази (Індія). Але сесії не можуть тривати протягом усього року. Вони перериваються на парламентські канікули (літні) й офіційні свята.
Позачергові (надзвичайні) сесії можуть скликатися у разі необхідності главою держави на вимогу частини депутатів (в одних країнах – 1/3, в інших – 2/3, а в окремих – 2/3). На позачерговій сесії можуть обговорюватися тільки ті питання, для яких вони скликані.
