57. Підзаконні нормативно-правові акти.

Підзаконний нормативно-правовий акт - акт, який видається відповідно до закону, на підставі закону, для конкретизації законодавчих розпоряджень та їх трактування або встановлення первинних норм.

Класифікацію підзаконних нормативно-правових актів можна здійснювати за такими критеріями:

1. За суб'єктами видання:

• акти нормативного характеру законодавчого органу (постанови);

• акти глави держави (укази, розпорядження);

• акти уряду (постанови, розпорядження);

• акти керівників міністерств, центральних органів виконавчої влади (накази, рішення, вказівки);

• акти органів місцевого самоврядування (рішення, нормативні ухвали);

• акти адміністрації підприємств, установ, організацій (нормативні накази, інструкції) тощо.

2. Залежно від характеру норм (первинні чи вторинні):

• містять первинні норми, що встановлюють загальні основи правового регулювання (можуть видаватися безпосередньо на основі Конституції):

— акти (укази і розпорядження) глави держави;

— акти (постанови) нормативного характеру законодавчого органу;

— акти (постанови і розпорядження) уряду;

• містять вторинні норми, які розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх основі та спрямовані на їх виконання (відомчі акти). Вони мають внутрішнє відомче значення:

— видаються з питань, що віднесені виключно до їх компетенції (міністерства, комітету, фонду та ін.);

поширюються на осіб, які входять до сфери їх ведення, тобто до системи управлінської, службової, дисциплінарної підлеглості цих відомств.

3. За юридичною силою:

• загальні — поширюються на всю територію та населення держави, наприклад постанови уряду;

• відомчі — поширюються на певну сферу суспільних відносин, як акти міністерств, державних комітетів;

• місцеві — чинні на території певної адміністративно-територіальної одиниці, наприклад, акти місцевих органів виконавчої влади;

• локальні — регламентують діяльність конкретних підприємств, установ, організацій і поширюються на їх працівників, наприклад, акти адміністрації підприємства.

58. Дія нормативно-правових актів в часі, просторі та за колом осіб.

Дія нормативно-правових актів — це їх фактичний вплив на суспільні відносини. Кожен нормативно-правовий акт призначений для врегулювання певних соціальних ситуацій, тому встановлення меж його дії є необхідною умовою забезпечення правомірності використання і застосування приписів, які становлять зміст цього акта.

Дія нормативно-правових актів обмежена трьома параметрами:

а) терміном дії, тобто часом, протягом якого нормативно-правовий акт має юридичну силу;

б)    простором, на який поширюється дія нормативно-правового акта;

в)    колом осіб, які підпадають під вплив нормативно-правового акта, у яких на основі його виникають юридичні права та обов’язки.

Дія нормативно-правових актів у часі обмежена моментом набуття ними юридичної сили і моментом припинення їхньої дії. Норматив- но-правові акти починають діяти: а) з часу, що зазначений в самому нормативно-правовому акті, з якого цей нормативно-правовий акт вводиться в дію; б) з часу прийняття чи підпису, на що, як правило, вказується в самому нормативно-правовому акті; в),з часу опублікування нормативно-правового акта; г) з виникненням певних обставин (проголошення надзвичайного стану, оголошення війни тощо); ґ) через десять днів з дня офіційного оприлюднення нормативно-правового акта, якщо інше не передбачено самим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його опублікування; д) з часу, з якого акт надійшов адресату, що є притаманним відомчим нормативним актам.

Нормативно-правові акти втрачають чинність на підставі: а) закінчення строку, на який вони були прийняті; б) зміни обставин, для врегулювання яких вони були призначені; в) скасування акта іншим чи спеціально призначеним актом (наприклад рішенням Конституційного Суду); г) у разі фактичного їх скасування, тобто коли прийнято новий нормативно-правовий акт з цього ж питання, а попередній формально не скасовано.

За загальним правилом закони зворотної дії не мають. Це надає визначеності та стабільності суспільним відносинам, адже громадяни у своїх вчинках орієнтуються не тільки на чинні закони, а й розраховують на майбутні.

Дія нормативно-правових актів у просторі — це поширення їх впливу на певну територію (держави в цілому чи окремого регіону). До території держави належать земля, надра, води та повітряний простір в межах державних кордонів, територія посольств, військові судна у відкритому морі й у межах територіальних вод інших держав, повітряні та космічні літаючі апарати тощо.

Нормативно-правові акти вищих органів законодавчої і виконавчої влади діють на всій території держави, місцевих — на території відповідного регіону. На території регіону діють нормативно-правові акти різної юридичної сили, між якими можлива колізія (суперечності).-У такому випадку діє той нормативний акт, що має вищу юридичну силу, чи у разі її рівності — той, що прийнятий пізніше. Дія деяких нормативно-правових актів може поширюватися і на територію непідвладну суб’єкту їх ухвалення. Це так звана екстериторіальна дія нормативно-правових актів. Право екстериторіальності розуміють як такий порядок, згідно з яким установи або фізичні особи, що перебувають на території іншої держави, вважаються такими, що перебувають на власній національній території та підлягають законам та юрисдикції власної держави. За загальним правилом правом екстериторіальності користуються дипломати та члени їхніх сімей.

Дія нормативно-правових актів за колом осіб визначає підлеглість осіб вимогам нормативно-правових актів. Відповідно до загального правила нормативно-правовий акт поширюється на всіх осіб, які знаходяться в межах певної території.

Мають місце і винятки: а) громадяни України повинні виконувати приписи нормативно-правових актів і за межами держави; б) закони чи спеціальні нормативно-правові акти можуть бути адресовані певному колу осіб.

Нормативно-правові акти діють не лише щодо громадян України, але й за деякими обмеженнями щодо іноземців, осіб без громадянства, які знаходяться на території України. Чинні нормативно-правові акти і міжнародні угоди передбачають винятки лише для дипломатичних представників та деяких інших осіб.