103. Загальна характеристика англо-американської правової сімї

Англо-американська правова сім’я є однією з найпоширеніших та найстаріших правових сімей світу. В англо-американській правовій сім’ї слід розрізняти дві групи: групу англійського права і групу, що утворює право США.

Англійське право посідає домінуюче місце в сім’ї загального права. Як відомо, Англія була найбільшою колоніальною державою й з цієї причини англійське право поширилось у багатьох державах світу. Унаслідок цього сьогодні майже третина населення світу живе значною мірою за нормами, що були запозичені в англійському праві. Ці країни, безумовно, зберегли в низці сфер права свої власні традиції, інститути і концепції, проте англійський вплив наклав глибокий відбиток на мислення юристів цих країн. Зазначимо також, що адміністративні і судові органи, структура юридичної професії, юридичний стиль, судовий процес і система доказів побудовані і регулюються в цих країнах за моделлю англійського права.

У групу англійського права входять поряд з правом Англії та Вельса правові системи Північної Ірландії, Ірландії, Канади (крім Квебеку), Австралії, Нової Зеландії. До цієї групи тяжіють правові системи Індії, Нігерії, Гани, Гамбії, С’єрра-Леоне, Пакистану, Бангладеш, а також право інших держав — колишніх колоній Британської імперії (на цей час 36 таких держав є членами Британської Співдружності).

Другу групу утворює право США, яке має своїм історичним джерелом англійське

загальне право, але на сьогодні є цілком самостійним і суттєво відрізняється від англійського.

Для позначення цієї правової сім’ї звичайно на рівних підставах використовуються такі терміни:

«сім’я англо-американського права», який підкреслює той факт, що саме англійське та американське право становлять основу двох самостійних груп і домінують у цій правовій сім’ї;

«сім’я загального права», використання якого пояснюється тим, що в розвитку правових систем цієї правової сім’ї основна роль належить нормам, створеним судовою практикою (тобто загальному праву);

«сім’я англосаксонського права», який демонструє те, що правові системи, які входять до цієї правової сім’ї, склалися під впливом системи і принципів англійського права; слід мати на увазі, що цей термін, строго кажучи стосується тільки найдавнішого періоду розвитку права Англії.

104. Поняття ознаки та види юридичного процесу

Юридичний процес - це врегульований процесуальними нормами порядок діяльності компетентних державних органів, що складається у підготовці, прийнятті та документальному закріпленні юридичних рішень загального або індивідуального характеру. Для характеристики юридичного процесу першорядне значення має категорія правової форми діяльності. Форма - це правова конструкція нормативного упорядкування діяльності та відповідних документів.  Відповідно до цього, слід виділяти такі ознаки юридичного процесу, як:  По-перше, - це така організаційна форма діяльності, яка завжди пов'язана з розглядом (розглядом) юридичної справи: правопорушення, спору про право, скарги. Юридична значимість таких життєвих обставин полягає в тому, що вони передбачені законом і неодмінно викликають, необхідність відповідної юридичної кваліфікації. Так ст. 8 КК РФ, визначає, підставою кримінальної відповідальності є вчинення діяння, яке містить всі ознаки складу злочину, передбаченого цим Кодексом.  По-друге, - це форма діяльності, здійснюється виключно уповноваженими на те органами держави, посадовими особами та іншими суб'єктами. Конкретнийсклад, обсяг повноважень учасників правової форми діяльності чітко фіксуються відповідним законом, в якому точно закріплено, хто може бути суб'єктом цієї діяльності, що він повинен робити і яким чином здійснювати свої службові функції. Наприклад, ст. 118 Конституції РФ визначає, що правосуддя в Україні здійснюється тільки судом, за допомогою конституційного, цивільного, адміністративного та кримінального судочинства. Отже, жоден інший орган держави здійснювати будь-які судові функції не правочинний.  По-третє, юридичний процес завжди виражається у вчиненні безпосередньо операцій з нормами права (матеріальними і процесуальними). Саме здійснення операцій з нормами права виражається в інтелектуальній діяльності з вибору та аналізу нормативного припису, встановленню його сенсу з єдиною метою - знайти тотожність між приписом норми права і ділом, що підлягають розгляду. Важливо зазначити, що операції, які в юрисдикційній формі діяльності вчиняються з нормами процесуального права, повинні бути відпрацьовані як професійний навик, а сама ступінь їх вчинення відповідно визначає рівень кваліфікації посадових осіб, їх професійну майстерність.  По-четверте, результати юридичного процесу завжди закріплюються у відповідних процесуальних документах, що мають офіційний характер і встановлену законом форму. Офіційний характер процесуальних документів виражається не тільки в тому, що вони оформляються - уповноваженими на те суб'єктами, але і в тому, що природа цих документів, їх структура та реквізити закріплені в законі. Процесуальні документи виконують самі різні функції. Найбільш істотне їх значення полягає в тому, що вони виконують роль своєрідних юридичних фактів, які визначають весь рух розгляду юридичної справи з моменту його надходження у виробництво до остаточного встановлення юридичних наслідків. Наприклад, постанова Державної Думи про прийняття проекту закону в першому читанні, що дозволяє перейти до другого читання.  По-п'яте, правова форма діяльності, і, перш за все, її юрисдикційна різновид, в силу своєї особливої ​​соціальної гостроти мають потребу у встановленні та забезпеченні цілим поруч гарантій. Найбільш істотним є те, що юрисдикційна форма діяльності врегульована системою процесуального законодавства. Вміщені у процесуальному законодавстві норми права регулюють усі процесуальні дії всіх учасників процесу незалежно від їх правового положення. Але все ж основнафункція процесуальних норм полягає в тому, щоб створити атмосферу найбільшого сприяння безпосередньо зацікавленим учасникам: позивачу, потерпілому,відповідачу і т. д. Щодо учасників-організаторів, процесу, тобто суб'єктів, що виконують свої службові функції, призначення норм процесуального права полягає у забезпеченні оптимальності дій та ефективності отримання юридичних результатів. Звідси зрозуміла і загальна природа, а також призначення процесуального права: воно похідне від матеріального і обслуговує потреба ефективної реалізації останнього. Таким чином, правовій формі діяльності властива, як правило, чітка і всебічна регламентація.  По-шосте, правова форма діяльності безпосередньо пов'язана з необхідністю використання різних методів і засобів юридичної техніки. Для отримання достовірних висновків по даній справі і для обгрунтування прийнятого рішення в юрисдикційної діяльності завжди доводиться встановлювати відповідні дані та обставини справи, тобто шукати і доводити істину. Найефективнішим способом добування істини у справі має в своєму розпорядженні така галузь юридичної практики, як криміналістика з усіма своїми частинами: методикою, технікою і тактикою. Слід зауважити, що дотримання вимог криміналістики є абсолютно обов'язковим, оскільки вони закріплюються в офіційних нормативних актах і усякий відступ від них, як правило, тягне несприятливі наслідки для учасників юридичного процесу.