34. Новизна інформації

Для людини важливим є не просто отримання інформації, а отримання саме нової інформації.

Поняття новизни інформації.

Кіберентичні системи оцінюють інформацію не лише за її кількістю, а й за іншими характеристиками. Однією з найважливіших серед них є новизна: будь-яку інформацію, яка є в повідомленні, й тотожна тій, що є в пам’яті системи, оцінюють як відому (новизна — нульова; на рис. 5 це підмножина B); будь-яку іншу інформацію повідомлення, не тотожну тій, що є в пам’яті системи (відсутню в пам’яті системи), оцінюють як нову (новизна — більша нуля; на рис. 5 це підмножина A). Саме нова інформація, а не одна й та ж постійно повторювана, потрібна кібернетичним системам для адаптації й існування в навколишньому світі.

Відомим є метод, який дає змогу виявити різницю між банком інформації в момент часу t1 (It1) (відомою інформацією) і банком інформації в момент часу t2 (It2) (прирощенням до відомої інформації — нової)[6] . Ця різниця становить прирощення інформації (I):

I = It2 - It1. (30)

Одиницями оцінювання кількості нової інформації служать: біти, байти чи їх ланцюжки — для незнакових повідомлень; слова, речення чи повідомлення — для знакових повідомлень.

Оцінюючи новизну інформації, говоритимемо про різні її ступені. Так, можна використовувати як двозначну (0 — “нема”, 1 — “є”), так і багатозначну оцінку ступеня її новизни (0, 1, 2, 3 … одиниць нової інформації), що буде точнішим.

Рис. 5. Співвідношення між інформацією повідомлення та банком інформації для знакової інформації за критерієм новизни: A∩B —повідомлення; A —новаінформаціяповідомлення; B —відомаінформаціяповідомлення; C∩B —банкінформації

Інструменти оцінювання новизни інформації.

Інструментом оцінювання новизни інформації є банк інформації. Таким банком інформації може виступати:  — словник, який зберігає в пам’яті кожна кібернетична система. Тут слід пам’ятати, що обсяг словника змінюється, по-перше, з розвитком людини, а, по-друге, залежить від соціальних груп, у які входить реципієнт;  — масив синтаксичних структур речень. Цей масив структур змінюється в процесі розвитку людини від від речення з одним словом до речення в кілька десятків слів;  — контекстний словник слів будь-якого окремого повідомлення, що сприймає реципієнт (цей словник поступово наповнюється при просуванні від першого речення до останнього);  — реципієнтський словник слів масиву повідомлень, що ним володіє певна реципієнтська аудиторія (наприклад, учні шостого класу; студенти спеціальності „фортепіано”; селяни; робітники; обивателі, що читають бульварні газети; обивателі, що читають інтелектуальн газети);  — суспільні словники слів масиву повідомлень, що ним володіє все суспільство (наприклад, словник усіх слів, що зафіксовані в усіх газетах; словник усіх слів, що зафіксовані в енциклопедії).

Приклад. Банками інформації є: список слів, використаних в останньому виданні енциклопедії (науковий суспільний банк інформації); список слів, використаних у газетах, переданих по радіо чи телебаченню за останні кілька років (публіцистичний суспільний банк інформації); список слів, що вжиті в підручниках з 1-го по 3-й клас включно (реципієнтський банк інформації учнів 3-го класу). Вказаний тут науковий суспільний банк інформації відтворює середній рівень знань всієї наукової еліти суспільства в певний період часу. Публіцистичний суспільний банк інформації відтворює середній, коли можна так сказати, — “обивательський” рівень знань членів суспільства певної держави (з усіма його істинними, хибними та суперечливими даними). Реципієнтський банк інформації учнів 3-го класу відтворює перелік слів, які обов’язково повинні знати учні після закінчення третього класу в конкретній країні.

Види нової інформації.

Новою може бути як незнакова, так і знакова інформація.

Новою знаковою будемо називати таку інформацію, якої нема в словнику кібернетичної системи (людини, комп’ютерної системи тощо).

Новою реченнєвою (синтаксичною) будемо називати таку синтаксичну структуру, якої нема в списку синтаксичних конструкцій кібернетичної системи (людини, комп’ютерної системи тощо).

Новою контекстною будемо називати таку інформацію, яка є в певному реченні повідомлення, але відсутня в її лівосторонньому контексті.

Новою реципієнтською будемо називати таку інформацію, яка є в певному речення повідомлення, але до моменту сприйняття цієї сентенції була відсутня в банку інформації реципієнта чи групи реципієнтів.

Новою суспільною, тобто абсолютно новою, називатимемо таку інформацію, яка є в певному реченні повідомлення, але була відсутня в банку інформації суспільства до моменту її сприйняття.

Оцінювання ступеня новизни знакової інформації.

Новою знаковою інформацією може бути:  — саме слово (неологізм), а також одночасно його значення;  — нове значення відомого слова;  — нове слово з відомим значенням, тобто синонім.

Щоби виявити нову знакову інформацію перевіряють наявність цього слова чи його значення в словнику реципієнта.

Психологічні дослідження встановили, що пасивний словниковий запас трирічної дитини становить у середньому близько 500, чотирирічної — 1500, п’ятирічної — 2000, шестирічної — 2500, а семирічної — 3000 слів[7] . До 12 років словник дитини збільшується зі середньою швидкістю 1000 слів на рік[8] , а, отже, у 12 років складає близько 8000 слів[9] .

У спеціально обраних авторами реципієнтських аудиторіях, які мають більшість спільних рис (вік, соціальні особливості тощо), індивідуальні словникові запаси меншої частини реципієнтів можуть різнитися: деякі слова, наявні в усередненому реципієнтському словнику, можуть бути відсутні в індивідуальних словниках.

Прикладом нової знакової інформації може служити поява нового синоніма до відомого слова, а також — поява у відомого слова нового значення (наприклад, у свій час слово супутник набуло, крім основного й відомого, ще одне значення: створений людиною технічний пристрій, який літає по навколоземній орбіті). На практиці обидва перелічені види нової знакової інформації можуть зустрічатися в повідомленнях не окремо, а в поєднанні (нове слово з новим значенням).

У повідомленні можна використовувати будь-яке слово лише тоді, коли воно є в словнику реципієнта. З цією метою нові слова обов'язково повинні бути пояснені в примітках (внутрітекстових чи посторінкових), а на радіо чи телебаченні — в ремарках (доповненнях)

Оцінювання ступеня новизни реципієнтської інформації.

Реципієнтську інформацію, як і контекстну, оцінюють послідовно для кожного речення повідомлення на основі появи нових слів під час його сприйняття реципієнтом зліва направо стосовно реципієнтського банку інформації.

Примітка. Приклад реципієнтського тезауруса для учнів сьомого класу (навчальна література) — множина всіх слів, вжитих у шкільких підручниках від першого до шостого класу.

У наш час банками інформації реципієнтів можуть служити словники-мінімуми[14] . Їх укладання є доволі тривіальним завданням. Так, у видавництвах, що публікують навчальну літературу для школи, слід укласти: а) словник слів, використаних у підручниках для 1-го класу (банк інформації реципієнтів 1-го класу); б) словник слів, використаних у підручниках для 2-го класу, плюс банк інформації реципієнтів 1-го класу (банк інформації для реципієнтів 2-го класу); в) словник слів, використаних у підручниках для 3-го класу, плюс банк інформації реципієнтів 2-го класу (банк інформації реципієнтів 3-го класу) і т. д.

Такий наближений метод надійно “працює” для підручників іноземної мови. У роботі А. В. Зубова[15] вказано, що в підручниках іноземних мов відношення кількості нових слів до всіх слів уроку повинно перебувати в межах 1,5 … 5,0%, а оптимально 3,6% (цей показник доречно називати коефіцієнтом новизни повідомлення)[16] . При цьому відношення відомих слів уроку до всіх слів, що є в банку інформації реципієнта, може перебувати в межах[17] 23,7 … 25,4% (цей показник доречно називати коефіцієнтом адаптованості повідомлення).

● Кількість нової реципієнтської інформації в повідомленні, призначеному для обраної реципієнтської аудиторії, повинна бути більшою нуля.

Ця норма забороняє наявність у повідомленні лише відомої реципієнтської інформації.

● Кількість нової реципієнтської інформації з просуванням зліва направо від першого до останнього речення повідомлення повинна постійно й рівномірно зростати.

Ця норма встановлює, що нова реципієнтська інформація не може бути присутня в одних уривках повідомлення і відсутня — в інших, а повинна бути розподілена приблизно рівномірно між усіма уривками повідомлення.

● Середня кількість нової реципієнтської інформації в кожному уривку повідомлення повинна відповідати цьому показникові, встановленому для обраної реципієнтської аудиторії.

Приклад. Для підручників з іноземних мов кількість нової реципієнтської інформації в кожному уривку повідомлення повинна становити 1,5 … 5,0% нових слів (залежно від ступеня підготованості реципієнтів)[18] .

Оцінювання новизни незнакової інформації.

Оцінювання новизни незнакової інформації можна здійснювати за такою процедурою: якщо незнаковий образ розпізнаний як один із еталонних, його слід вважати відомим, а якщо як відсутній у масиві еталонних, — тоді як новий.

Кількість нових образів у незнаковому повідомленні слід підсумовувати.

Прикладами незнакових повідомлень з новими образами є:  — голоси нових дикторів (аудіальні образи);  — нові пейзажі (нові графічні образи);  — обличчя нових дикторів