41) Інформаційний шум.

У будь-якому повідомленні, виходячи з того, що в кожний окремий відрізок часу керуюча система має іншу мету, цінну інформацію становить, як правило, не все, а лише частина повідомлення, навіть одна чи кілька його сентенцій (наприклад, визначення терміна, юридична норма, числові дані, траєкторія руху літака-розвідника тощо). Проте, є ще й така інформація, яка обґрунтовує цінну, але сама цінною не є. Часто в повідомленні такої інформації значно більше, ніж власне цінної. Називатимемо її інформаційним шумом.

Дамо визначення: інформаційний шум — це інформація повідомлення, яка не веде до поставленої мети.

Приклад. Співвідношення цінної та нецінної інформації для випадку з лабіринтом можна визначити за кількостями входів, що ведуть до центру лабіринту, й тих, що до центру не ведуть.

Проте повідомлення не може містити лише цінну інформацію, оскільки з неї самої не завжди зрозуміла її істинність та й цілі керуючої системи постійно змінюються. Тому в будь-якому повідомленні цінна інформація завжди повинна перебувати у певному співвідношенні з нецінною (інформаційним шумом). Таке співвідношення називатимемо коефіцієнтом цінності інформації повідомлення.

Практичне застосування.

● Повідомлення обов’язково повинно включати цінну для вибраної реципієнтської аудиторії інформацію.

Ця норма забороняє наявність у повідомленні тільки інформаційного шуму.

● Кількість у повідомленні інформаційного шуму повинна бути достатньою для того, щоби реципієнт сприйняв і зрозумів цінну інформацію, але не більшою.

Ця норма встановлює, що кількість інформаційного шуму не повинна перевищувати кількості, достатньої для досягнення реципієнтом поставленої мети.

Питання цінності інформації особливо важливі під час прийняття управлінських рішень, які досліджує теорія прийняття рішень.

У повідомленні не повинно бути інформації, що веде до досягнення інших, іноді прихованих цілей (наприклад, убивства людини).

42) Поняття про спотворення.

Копіювальні помилки (спотворення) виникають тоді, коли повідомлення копіюють (наприклад, авторський оригінал передруковують у ЗМІ після редагування, проект видання передають каналами зв’язку Інтернет зі ЗМІ у друкарню тощо). Для пошуку й видалення спотворень у ЗМІ проводять коректуру повідомлень.

Виділяють два типи спотворень: внутрілексемні та полілексемні. Внутрілексемне спотворення — це ланцюжок літер (у межах слова) в копії повідомлення від першої їх розбіжності стосовно оригіналу до найближчого збігання (див. вище табл. 4-1). Полілексемне спотворення — це ланцюжок літер у копії повідомлення (у межах усього повідомлення) стосовно його оригіналу від першої їх розбіжності до найближчого збігання[25] .

Приклад. У тексті авторського оригіналу написано: Мама купила цікаву книгу. Внаслідок дії випадкових чинників оператор набрав таку копію: Мама купла ціказу книагу. Отже, в тексті копії наявні три спотворення.

Оскільки спотворення досліджені значно краще, ніж інші види помилок, з описом їх кількісних характеристик можна познайомитися в літературі[26] .

43) Складність інформації

Складність інформації в незнакових повідомленнях.

Для незнакового повідомлення його складність визначається тим, наскільки ми можемо задати алгоритм (функцію), яка описує його будову. Наприклад, для повідомлення

01010101010101010101010…

можна задати алгоритм, який задає чергування 0 і 1 через один розряд.

Існують і такі повідомлення, для яких задати функцію (алгоритм) неможливо. Тоді таке повідомлення буде максимально складним, а можливість знаходження його розв’язку — лищн імовірнісним, як, наприклад, у різних числових лотереях.

Розглянемо визначення складності для знакових повідомлень.

Складність інформації в незнакових повідомленнях.

Прикладом незнакового повідомлення, для якого необхідно знайти розв’язки, можуть бути різні ребуси, кросворди, головоломки, які друкують ЗМІ. Публікуючи такі повідомлення, працівники ЗМІ повинні контролювати, щоби для знаходження правильних рушень цих ребусів, кросвордів чи головоломок були хай доволі складні, але чіткі алгоритми. В іншому випадку реципієнти через надмірну складність таких повідомлень не зможуть знаходити привальних рішень, а, отже, можуть частково втратити й інтерес до видання в цілому.

Складність інформації в знакових повідомленнях.

Синтаксична складність повiдомлення.

Одним із видів складності є синтаксична складність повідомлення (іноді її називають ще читабельністю[28] ). Синтаксична складнiсть повідомлення залежить від ступеня агрегацiї одних одиниць мови — в інші (наприклад, лiтер — у слова, слiв — у речення, речень — у надфразові єдності тощо). Можна сказати, що чим бiльшу кiлькість складових має певна лінгвістична одиниця (наприклад, слово чи речення), тим важче реципієнтові встановити зв'язки мiж цими складовими (літерами, словами чи реченнями)[29] .

Існують дві групи методів визначення синтаксичної складностi. До першої, яка легко піддається формалізації, належать метод Флеша i метод CRES[30] , а до другої, яка не формалізується, — метод питань i вiдповiдей та метод резюме[31] .

44) Компресованість інформації

Виділяють компресування (ущільнення) інформації та її розширення.

Сутність компресування.

Під час готування й передачі повідомлень часто виникає таке завдання: скомпресувати (ущільнити) інформацію повідомлення так, щоби вона була в меншому, ніж це є, об’ємі носія інформації або щоб її можна було передати за коротший відрізок часу. Зменшення об’ємів веде до розроблення досконаліших носіїв інформації, а зменшення тривалості часу передачі — до вибору оптимальніших способів кодування інформації.

Розрізняють два загальні способи компресування інформації: перший — без втрати інформації (як для знакових, так і для незнакових повідомлень; наприклад під час архівування файлів на комп’ютерних носіях інформації); другий — із втратою частини інформації (наприклад, під час готування повідомлень у ЗМІ для знакових повідомлень залишають тільки цінну інформацію і видаляють інформаційний шум).

Структура знакового повідомлення з позиції компресованості інформації.

Елементи повідомлення можна класифікувати за ступенем скомпресованості в них інформації. Скомпресовані елементи достатньо часто використовують, щоби полегшити реципієнтам пошук потрібної інформації. У публіцистичних видах літератури – це короткий виклад новин у передтекстах (анотаціях[41] ), за яким іде повний; у наукових – це реферати статей чи монографій; у художніх – компедіуми, які йдуть після назви розділу перед самим текстом. Співвідношення між повним текстом повідомлення та його скомпресованими варіантами показано на рис. 15. Тут зверху над повним текстом перелічено скомпресовані напівзв’язні зв’язні тексти у формі термінів (ключових слів — словосполучень) і називних речень (назв рубрик змісту й всього повідомлення), а внизу — зв’язні тексти у формі реферату й анотації.