7. Вимірювання й оцінювання кількості інформації

У наш час можливим є вимірювання кількості інформації лише в кодах знаків. Виміряти ж кількість семантичної інформації в повідомленні (тобто інформації, поданої в значеннях слів) у наш час — неможливо.

Приклад. Припустімо, певне повідомлення має обсяг 344 знаки й набрано традиційним шрифтом Times New Roman. Оскільки шрифт кодує кожну літеру обним байтом, то кількість інформації в такому повідомлення становитиме 344 байт.

Загальні принципи оцінювання полягають у тому, що:  — оцінювання в деяких випадках може бути відносним (порівнювати потрібно як мінімум дві одиниці інформації);  — порівнювати можна лише одиниці одного й того ж рівня;  — оцінювати слід такими відносними оцінками як “більше”, “менше”, “дорівнює” чи “не дорівнює”;  — в окремих випадках можливе й кількісне оцінювання інформації (в кількості літер у слові, слів у реченні, речень у повідомленні чи кількості самих повідомлень).

Оцінювання кількості незнакової інформації будь-якого формату здійснюють у кількості байтів, з яких складається повідомлення 

Вербальна інформація.

Кількість знакової (вербальної) інформації оцінюють:  — у кількості літер та інших знаків у повідомленні;  — у кількості слів у повідомленні;  — у кількості речень у повідомленні;  — у кількості абзаців у повідомленні;  — у кількості повідомлень (наприклад, в одному номері газети, в одному випуску новин).

Деякі з цих показників у текстових процесорах можна визначити автоматично[5] .

У поліграфії також використовують такі одиниці оцінювання кількості інформації:  — кількість рядків;  — кількість сторінок;  — кількість авторських аркушів (один авторський аркуш — це 40 тис. знаків або 3 тис. см2 ілюстрацій).

8.Кодування інформації

Мета кодування: за одиницю часу передати більше інформації. Способи оптимального кодування інформації. Рівновеликі й нерівновеликі коди.

Приклади з кодування для комп’ютерної техніки. Можливості кодування цифри „1”. Рівновеликі коди; одночасне передавання групи сигналів (побайтна передача).

Конвенціональність кодування (одну й ту ж інформацію можна кодувати різними способами).

Імовірність появи різних кодів у повідомленні.

Кодування в суспільстві:  — знакової інформації (природна мова людини; штучні мови);  — аудіальної інформації (звуки музики — нотна грамота);  — графічної інформації — площинної і просторової (картини, скульптура — закони перспективи, кольорові гами, масштаб);  — графічної динамічної інформації (кіно, телебачення — відео — частота кадрів у кіно, піксельна передача методом горизонтального й вертикального розгортання).

9. Передача інформації

Канал зв’язку передає інформацію в просторі (не в часі).

Кожен канал передачі інформації характеризується певною пропускною здатністю, тобто кількістю інформації, яку він може передати за одиницю інформації при умові, що приймач інформації зможе її правильно розкодувати. Вимірюють у кількості бітів за секунду (біт/с) — бод.

Види каналів зв’язку: а) для людини; б) для технічних пристроїв.

Канали й носії для людини.

Канали зв’язку для людини: повітря, світлові промені (80%) тощо.

Крім того, людина може використовувати й технічні канали зв’язку.

Канали й носії для технічних пристроїв.

Канали зв’язку: радіохвильові й кабельні. Приклади радіохвильових: канали зв’язку радіо, телебачення, інфрачервоних хвиль для ПК тощо. Приклади кабельних: телефонні, оптиковолоконні тощо.

Способи оптимальної передачі інформації: послідовна передача цілого повідомлення, передача порціями (пакетами).

Постійна передача: радіо, телебачення.

Передача порціями (пакетами): комп’ютерна техніка.