73. Психолінгвістичний аспект точності.

Точність уяви. Уява — це процес перетворення уявлень, наявних у пам’яті, в нові уявлення. Уявленнями називають наявні в пам’яті образи чи послідовності дій.

Розрізняють уяву пасивну та активну, яку — у свою чергу — поділяють на репродуктивну (відтворюючу) і творчу.Репродуктивна уява виникає тоді, коли реципієнт, сприймаючи окремі слова й речення повідомлення, уявляє те, що описав автор. Таким чином, репродуктивна уява відіграє в ЗМІ під час вербального спілкування надзвичайно важливу роль. Без репродуктивної уяви сприймання повідомлень стає малоінформативним.

Типові помилки в точності. Як випливає з визначення уяви, під час генерування і сприймання повідомлень у свідомостіавтора й реципієнта виникають образи. Ці образи можуть бути помилковими, тобто мати відхилення, в автора — від дійсності чи значення слова, а в реципієнта — тільки від значення. Вкажемо типові чинники, що порушують комунікативну точність повідомлення.

1. Схожість слів за значенням.

 Приклад. Партизани крали у німців зброю та боєприпаси (правильно: забирали [під час нападів] тощо).

 2. Схожість слів за звучанням (омонімія).

 Приклад. Комісія наштовхнулася на фактори порушення закону (правильно: факти).

 3. Приналежність слів до одного семантичного поля.

 Приклад. Постріл влучив не в зайця, а в собаку (правильно: куля влучила).

Точність слововживання.

 У мовленні (тобто під час передачі повідомлення від автора до реципієнта) на відміну від основних у мові слованабувають додаткових значень. До цих значень належать такі.

1. Індивідуальне авторське. Завжди існує в словнику автора більшою чи меншою мірою стосовно будь-якого слова; реалізується під час генерування автором повідомлення. Значною мірою залежить від життєвого досвіду автора. 

Приклад. В автора, який відвідав Індію, в значенні слова корова з’явилася нова ознака — священна тварина. Пишучи спогади про поїздку в Індію, такий автор може написати: Разом із нашим гідом ми шанобливо обійшли кількох корів, що лежали на тротуарі. Очевидно, що реципієнти можуть не зрозуміти, чому авторові довелося шанобливо обходити звичайних корів, адже в українській мові слово корова якихось подібних ознак у значенні не має. 

2. Контекстуальне. З'являється в слові після його введення до складу повідомлення; визначається лівостороннімконтекстом слова.

 Приклад. Автор опублікував у газеті повідомлення, в якому аргументовано критикує кілька затверджених законів. До початку сприйняття цього повідомлення емоційне значення слова закон у реципієнтів, як у переважної більшості носіїв мови, було нейтральним. Після сприйняття в повідомленні критики першого закону, другого, третього … десятого в реципієнтів негативне ставлення до окремих законів підсвідомо почне переноситись на саме слово закон. Як результат, контекстне емоційне значення слова закон тимчасово зміститься в бік негативних значень.

Якщо ЗМІ тисячі разів подаватимуть такі повідомлення, то в реципієнтів за цим словом закріпиться вже не тимчасове, а постійне негативне значення. Після сотень тисяч таких повідомлень у суспільстві запанує законодавчий нігілізм та може виникнути анархія.

 3. Індивідуальне реципієнтське. Завжди існує в словнику реципієнта стосовно будь-якого слова; реалізується під час сприйняття повідомлення реципієнтом. Як і авторське, істотно залежить від життєвого досвіду реципієнта.

 Приклад. У довіднику для тих, хто розводить голубів, було написано, що …клітки слід регулярно чистити, а голубиний послід — викидати (до складу значення словосполучення голубиний послід входить ознака: призначений для викидання). Для реципієнта, який вирощує полуниці, ця ознака є іншою, адже реципієнти-городники знають, що голубиний послід — чудове добриво для полуниць.

 Поняття розуміння. Розуміння — це вміння реципієнтів розпізнати знаки повідомлення, підставити замість них значення знаків, встановити зв’язки між окремими знаками, поставити у відповідність цим значенням і зв’язкам фрагменти реального, псевдореального чи ірреального світу, виконати над знаками логічні операції, а також зрозуміти мотиви й цілі автора повідомлення.

У розумінні виділяють такі його послідовно здійснювані види як лінгвістичне, когнітивне і прагматичне.

Лінгвістичне розуміння повідомлення в реципієнта з’являється тоді, коли він уміє розпізнати (декодувати) лінгвістичні одиниці повідомлення (наприклад, слова чи синтаксичні конструкції) і визначати їх лінгвістичні категорії (відмінок, рід, число, час тощо).

Вплив складності на розуміння повідомлення. Синтаксична й семантична складності повідомлення безпосередньо впливають на ступінь його розуміння.

Вказана залежність має таке формулювання: чим повідомлення є складнішим для обраної автором реципієнтської аудиторії, тим нижчим є ступінь його розуміння, й навпаки: чим простішим є повідомлення, тим ступінь розуміння вищий.

Залежність між зрозумілістю і точністю повідомлення. Як показано в низці досліджень^[21], зрозумілість і точність повідомлення перебувають в оберненій залежності, а саме: чим точніше повідомлення, тим воно менш зрозуміле, і, навпаки, чим зрозуміліше повідомлення, тим воно менш точне. Таким чином, зрозумілість і точність — це взаємопов’язані, але взаємопротилежні характеристики повідомлення. Проілюструємо сказане на прикладі.

74Старіння інформації. У суспільстві інформація має властивість старіти^[22]. Проте старіння інформації не потрібно сплутувати зі старінням документів чи зменшенням кількості їх цитувань.

У науковому розумінні старіє лише та інформація, яка з появою нової виявляється неправильною чи неточною. Наприклад, закони Ньютона старінню не підлягають, проте їх було уточнено А. Ейнштейном у тому розумінні, що вони є лише частковим випадком більш загальних законів. Найбільше такого старіння зазнають наукові гіпотези, концепці, теорії, світоглядницькі міркування. У ЗМІ для масової інформації — це інтерпретації, пояснення, міркування тощо. Інформація про факти старінню не підлягає.

Причиною старіння інформації є не час, а поява новішої інформації.

Протистоїть старінню інформації її повторне публікування, зокрема у вигляді перекладів іншими мовами.

Старіння публікацій. Між кількістю посилань на публікації та часом їх публікування існує певна залежність. Цю залежність описують „періодом півжиття” публікацій (за аналогією з часом піврозпаду радіоактивних речовин).

„Період півжиття” публікацій — це час, упродовж якого було опубліковано половину всієї інформації за якоюсь певною темою. Наприклад, якщо період півжиття публікацій з фізики дорівнює 4,6 року, то це означає, що 50% всіх зараз використовуваних (цитованих) публікацій з цієї галузі мають вік не більше 4,6 року.

Вплив на отримувачів

Одна з концепцій журналістики, що панує в країнах Заходу, базується на тому, що журналістика — це інформування населення (реципієнтів), яке повинно базуватися на передачі реципієнтам лише об’єктивної інформації про факти, причому на засадах авторської безсторонності, що усуває будь-який вплив на реципієнтів.

Виникає запитання: чому в країнах Заходу існувала й існує до цього часу така концепція? Думаємо не останню роль у цьому відіграла холодна війна: у цей час країнам Заходу навіть не потрібно було, щоб у країнах соціалістичного табору вели антикомуністичну пропаганду; радянським авторам достатньо було лише об’єктивно повідомляти факти, які вже самі за себе говорили більше, ніж будь-яка пропаганда. Зараз же така концепція — це більше данина минулим традиціям.