17. Установлення, монтаж та настроювання обладнання для контактного зварювання

Спорудження та приміщення, що використовуються для робіт на машинах контактного зварювання, мають відповідати всім вимогам ГОСТ 12.3.003-75 "Роботи електрозварювальні. Загальні вимоги безпеки", "Правилам техніч­ної експлуатації електроустаткування" та "Вимогам техніки безпеки і саніта­рії під час електрозварювальних робіт".

Ці приміщення повинні мати: електричні силові, освітлювальні та мережні заземлення із вимикальними пристроями і запобіжниками на кожну машину, водяні і повітряні мережі з відгалуженнями й запірними пристроями для охолодження струмопровідних частин та для живлення силових приводів, а також зливні канали чи труби для кожної машини, місцеві відсмоктувачі повітря у машинах стикового зварювання оплавленням та у машинах точкового, рельєфного і шовного зварювання деталей із легкоплавкими покриттями.

Підключають машини у трифазну силову мережу так, щоб навантаження розподілялось рівномірно на кожну фазу. Для цього визначають номінальні пер­винні тривалі струми для кожної машини. Потім визначається тривала потуж­ність трансформатора підстанції та характеристики запобіжного обладнання. Силовий трансформатор вибирають з урахуванням його теплової потужності, яка має перевищувати еквівалентну теплову потужність усіх одночасно працю­ючих зварювальних машин.

Для підключення машин до силової мережі живлення використовується провід завдовжки до 25 м з перерізом, що визначається з урахуванням зна­чень первинних тривалих струмів чи допустимого їх нагрівання.

Плавкі запобіжники визначаються також з урахуванням тривалих пер­винних струмів:

Лап -ЗЛтрі

де /_зап - струм запобіжної вставки, А; /|_тр - тривалий струм наванта­ження, А.

Сила тривалого струму навантаження може бути розрахована за фор­мулою:

де К *- коефіцієнт, для однофазних машин дорівнює 1,05; /₂ - номінальний тривалий вторинний струм .машини; К— - коефіцієнт трансформації на но­мінальному (передостанньому) ступені.

За умовами техніки безпеки кожна машина повинна мати заземлення. Мінімальний переріз провідника (неізольованого) заземлення із мідного дро­ту дорівнює 4 мм², із алюмінію - 6 мм², діаметр сталевого дроту - 5 мм. Можна використовувати для цих потреб сталеві косинці з товщиною по­лиці 2 мм, або сталеві смуги з перерізом, не меншим 24 мм².

Діаметри водяних та повітряних мереж вибирають згідно з витратами стис­нутого повітря та охолоджувальної води (що застерігається технічною докумен­тацією до обладнання) з урахуванням кількості машин й тривалості їх роботи.

Для зливальних комунікацій діаметр зливної труби чи каналу має бути втричі більшим, ніж у труб підведення. Якість охолоджувальної води пови­нна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82.

Більшість машин установлюють без фундаментів на анкерних болтах. Громіздкі машини для стикового зварювання установлюються на спеціаль­них фундаментах. Розміщують контактні машини поміж іншого технологіч­ного обладнання з урахуванням безперервності виробничого процесу, зруч­ності транспортування та складування заготовок і готових вузлів, а також експлуатації та ремонту обладнання.

Більш детальні рекомендації з монтажу, підготовки й експлуатації облад­нання для контактного зварювання наведені у технічній документації до кожної машини.

Наладку та випробування машин виконують при вимкненому струмі в наступній послідовності.

Відчиняють вентилі стиснутого повітря та охолоджувальної води.

Установлюють потрібні розміри вильоту і розхилу, а також домагаються співвісності електродів. Площа, що охоплюється вторинним контуром зва­рювальної машини, має бути мінімальною, але достатньою та зручною для зварювання потрібних деталей. Не дозволяється центрування електродів за допомогою молотка, що викликає деформацію поверхонь самих електродів та посадочних отворів електродотримачів.

Слід пам'ятати, що вертикальне зміщення електродів при номінальних зусиллях стиснення не має перевищувати значень, що наведені нижче (табл. 17.1).

Потім необхідно перевірити цілісність заземлення на регуляторі. Після цього можна ввімкнути автоматичний вимикач машини. Тумблер "Струм" (умовні позначення на сучасних регуляторах див. у табл. 15.1) установлю­ють в положення "Вимкнуто". Тумблер роду роботи встановлюють у поло­ження "Одиночне зварювання". Після цього встановлюються потрібні три­валості кожної позиції циклу зварювання. При цьому необхідно враховувати,

8 О. Г. _{Биковськин}

209

що величина позиції "Стиснення" має бути достатньою для опускання та стиснення деталей електродами, а також для наростання тиску повітря у приводі до потрібного рівня. Не дозволяється встановлювати тривалість жодної позиції у положення "0". Далі натискують педаль "Пуск" та перевіряють роботу одиночного циклу за світлодіодними індикаторами. Потім установ­люють робочі параметри режиму зварювання: величину зварювального струму (робочий ступінь зварювального трансформатора згідно з наванта­жувальними характеристиками для кожного розхилу) (рис. 17.1), час "Зва­рювання", "Стиснення", "Проковування" та "Паузи". Робочий ступінь, на­приклад, при зварюванні деталей із сталі 08кп завтовшки 1,0+1,0 мм в ре­жимі середньої жорсткості є третім. Опір металу у цьому випадку дорів­нює 125 мкОм (див. табл. 1.2), а струм зварювання-9,5 кА.

Далі тумблер "Струм" установлюють в положення "Зварювання" та при- • ступають до пробного зварювання і коректування режимів за допомогою технологічних проб. Діаметр зварювальної точки залежить також від вели­чини робочої поверхні електродів. Тому періодично електроди очищають та заправляють наждачним полотном або за допомогою спеціальних фрезерних голівок і обойм.

Допустимі вертикальні зміщення електродів машин контактного зварювання

Величину контактної поверхні електродів вимірюють спеціальними шаб­лонами.

Витягують електроди із конусного гнізда електродотримача обертаннями або виштовхуванням, для чого застосовуються спеціальні ключі або пристрої.

Поверхні електродних плит рельєфних машин мають бути паралельними. Допуск непаралельності під час прикладання зварювального зусилля не по­винен перевищувати 0,4 мм на 100 мм радіуса кола з центром по осі прикла­дення зусилля.

Зміщення електродів в горизонтальній площині (Д/) у точкових та шовних машинах під впливом номінального зусилля стиснення не має перевищувати

де Р_2В — зусилля (номінальне) стиснення. даН; К - коефіцієнт пропорцій­ності, що дорівнює 0,01 для машин групи А та 0,025 для машин групи Б.

Незбіг центрів робочих поверхонь електродів у точкових машинах групи А не може перевищувати 0,5 мм.

Центрування губок стикових машин виконують затисненням готової деталі у незакріплених губках. При цьому кінцева відстань між плитами має бути 5-6 мм. Допуски співвісності деталей, що з'єднуються стиковим зварюванням, залежать від діаметра заготовок. Наприклад, відхилення співвісності деталей з діаметром від 5 до 25 мм не може перевищувати ±0,5 мм, з діаметром від 100 до 115 мм—±1,7 мм, з діаметром від 210 до 250 мм відповідно -±3 мм.

Між електродами та електродотримачами необхідно забезпечувати у поса­дочних місцях надійний електричний контакт. Застосовувати будь-які проклад­ки у місцях посадок не допускається, а перехідники - не рекомендується.

Залежно від товщини деталей та їх конструктивних особливостей встанов­люють оптимальну величину робочого ходу верхнього електрода чи кон­тактної плити. Встановлюються також потрібні зусилля стиснення під час зварювання й проковування регулюванням тиску повітря редукторами. Регу­люють і маслорозпилювачі на подачу 1-2 краплини масла ("Турбінне 22" ГОСТ 32-74) на 12-20 ходів верхньої рухомої частини машини.

Далі перевіряють працездатність і настроюють регулятори циклу зва­рювання.

У шовних машинах перевіряють наявність масла в шіанетарних редукторах ("Індустріальне 20"), у ковзних контактах вторинного контуру - графітокасто-рового мастила. Під час механічного налагодження шовних машин перевіряють

рівномірність обертання при- ^ _кА

водного та неприводного елек-тродів-роликів та границі регу­лювання швидкості зварюван­ня. Неприводний ролик має обертатися від зусилля руки, а під час зварювання не має про-сковзувати відносно привод­ного ролика. Швидкість зва­рювання (у_зв ) перевіряють

при вимкнутому тумблері ("Струм") і визначають вимі­рюванням частоти обертання приводного ролика за допомо­гою тахометра з урахуванням діаметра самого ролика за фор­мулою, м/хв:

де О_р - діаметр ролика, м; п_р - частота обертання ролика, об/хв.

Швидкість зварювання може бути також визначена вимірюванням ліній­ного переміщення деталі між роликами протягом заданого часу.

Пробне зварювання виконується у наступній послідовності.

Вибирають один із режимів зварювання, встановлюють орієнтовні почат­кові величини струму зварювання (фазорегулятором або перемикачем), три­валість імпульсів струму та пауз між ними, а також тиск повітря у пневматич­ному приводі (пневморедуктором), швидкість зварювання (потенціометром, що є на пульті чи панелі керування). При необхідності згідно з якістю проб­них швів здійснюють корекцію параметрів режиму зварювання.

Перед стиковим зварюванням звільнюють механізм затиснення, а рухома плита відводиться на відстань відповідно до потрібної встановлювальної вели­чини.

Для цього положення налагоджують моменти вмикання зварювального струму та величину напруги холостого ходу трансформатора.

Встановлюють також положення кулака, кінцевого вимикача чи плунже­ра золотникового пристрою, що фіксують кінець оплавлення та момент по­чатку осаджування.

Після цього підбирають таке зусилля затиснення деталей, щоб запобігти просковзуванню деталей у губках під час осаджування. Перевірку достатності величини зусилля затиснення допускається виконувати тільки при режимі зва­рювання, щоб вилучити перевантаження або поломку приводів подавання.

Підбір струму оплавлення починають із свідомо більшого ступеня; далі ступені знижують до мінімального, при якому процес оплавлення відбува­ється стало, а деталі нагріваються до потрібної температури.

Зусилля осаджування спочатку свідомо встановлюють меншим за опти­мальне. Поступово його підвищують до отримання очікуваної якості зварно­го з'єднання.

Зусилля осаджування визначається зусиллям руки оператора-зварника в машинах із ручним приводом, розмірами виступу на кулаку, або зміною тис­ку масла (програмується пропускна здатність золотникових або дросельних пристроїв) відповідно в машинах з моторним і гідравлічним приводами.

Швидкість оплавлення та осаджування задаються за допомогою пружин, кулаків (зміною частоти обертання або форми) чи зміною частоти обертання двигунів постійного струму в машинах з електричним приводом або програ­муванням роботи золотникових пристроїв та дроселів в машинах з гідрав­лічними приводами.

В машинах з ручним приводом робітник-зварник сам задає потрібну швидкість оплавлення - переміщення рухомої плити.