1.2.10. Компетентність

Компетентність – наявність певних знань і повноважень у вирішенні якоїсь справи, повноважність і повноправність у розв’язанні певної проблеми.

Право вирішувати і право діяти – наслідок повноти знань, досвідченості, активності. Це глибинний взаємозв’язок між знанням і правом вирішувати.

Компетентність – запорука підвищення в посаді; компетентність повинна винагороджуватись

Принцип Пітера. В ієрархії кожний індивідуум має здатність підніматись до рівня некомпетентності. За цим принципом для кожної існуючої в світі посади десь є людина, не здатна їй відповідати. При службових змінах цю посаду обійме саме вона; уся корисна праця виконується тими, хто ще не досяг рівня своєї некомпетентності; посісти посаду важче, ніж втриматись на ній.

Теорія розподілу. Коли компетентність працівника не загрожує існуванню ієрархії, з нею змирюються. Ієрархія створюється для підтримання порядку, а не для ліквідації некомпетентності, і не для того, щоб виявляти і нагороджувати компетентність. Метою створення організації є якась справа, яку треба виконати. При влаштуванні на роботу людина володіє компетентністю, яка необхідна на вихідному рівні її службової діяльності. Але надалі з просуванням по службі виявляється тенденція, яку описує теорія розподілу: більшість утворює групу помірно компетентних працівників, а компетентні і некомпетентні виявляються в меншості. Крім того, є ще два типи індивідуумів: надкомпетентні та наднекомпетентні.

Надкомпетентним є той, хто знає, як виконати роботу найкраще. Нерідко це є підставою для звільнення працівника, оскільки він руйнує ієрархію. Інший тип працівника, який створює загрозу ієрархії і якою теж намагаються звільнити – наднекомпетентна особистість. За принципом Пітера сметана підходить догори, доки не скисне. Для кожної посади є людина, не здатна їй відповідати. При службових переміщеннях цю посаду обійме саме вона; уся корисна праця здійснюється тими, хто ще не досяг рівня своєї некомпетентності; посісти посаду важче, ніж втриматися на ній.

Міжієрархічні стрибки. Перейшовший в іншу ієрархію, звільнений за некомпетентність, невдаха може досягти успіху, що пояснюється міжієрархічним стрибком.

Зламаний щабель. Бувають випадки, коли працівник стає некомпетентним, хоча й залишається на досягнутому рівні. Люди, які досягають високого рівня компетентності, можуть стати жертвами запізнення. Зникає рівень, на якому вони були компетентними.

Самодостатність – повна зайнятість службовими обов’язками без турбот за кінцевий результат, хоч в ідеалі людина оцінюється за кінцевим результатом її праці. Бюрократія вимагає від працівника підтримки статусу-кво і збереження законів ієрархії.

Незамінні некомпетентні. Декого не висувають на більш високі посади, вважаючи їх незамінними на теперішній посаді. Коли рівень некомпетентності збігається з рівнем незамінності, виникає аномалія – незамінний некомпетентний працівник.

Причини руху до некомпетентності (концепція Е.Маслоу), неврологічний підхід та застереження за Пітером). Існує ряд причин, за котрими люди прагнуть досягти рівня своєї некомпетентності. В концепції Е.Маслоу, американського психолога, доводиться, що в природі людини закладено просуватися вперед і вище. Людина має набір потреб, які шикуються в ієрархічний ряд. Задовольнивши первинні потреби підтримання життя, на першому плані постає потреба безпеки; потім виникають соціальні потреби, потреби утвердження престижу або свого “Я”, потреба самореалізації.

Особисті потреби – це потреби визнання і престижу, самоутвердження та успіху. Соціальні потреби пов’язані з визначенням свого стану щодо інших людей. Одвічне прагнення піднятися якнайвище – природна потреба людини.

Агресивність і суперництво. Агресивність – це і шляхетний пошук громадського схвалення, і насильницькі дії, які здійснюються заради утвердження фізичного панування. Суперництво без правил – це бійка і війна, бо ресурс агресивності людини, цей демон зла та насильства, безмежний. Проте агресивність і суперництво – не обов’язкові риси людської природи.

Неврологічний підхід. Неврологи донедавна людський мозок уявляли у вигляді комп’ютера із сірої вогкої маси, розділеної на дві рівні частини – ліву і праву півкулі зі своїми особливими функціями (ліва керує мовою, права –просторовою образною уявою). Робота лівої півкулі – це свого роду лінійне, аналітичне, дедуктивне мислення. Права півкуля охоплює всю картину, узагальнює.

Урівноваженість обох півкуль забезпечує здатність логічно мислити, організовувати послідовно свою діяльність, скласти інструкцію і виконувати іншу роботу, яка залежить від лівої півкулі. Людина з більш розвиненою правою частиною мозку охоплює всю картину і узагальнює її творчою думкою.

Людина з більш розвиненою лівою півкулею на основі аналізу обов’язково виводить правила та закономірності, але і не отримує цілісної уяви про суть справи. Однак вона визначає норми і стандарти для суспільства.

Рефлекси заохочення. Прагнення досягти задуманого послідовно підтримується і стає умовним рефлексом.

Компетентність і управлінський персонал. Керувати – це бачити перспективу. Управляти – стежити за ходом подій. Оцінка чи вимір остаточного результату – єдиний науковий спосіб визначити компетентність. До успіху прагнуть усі люди. Люди намагається досягти успіху, іти вперед все вище і вище до щастя, поваги, добробуту. Іноді це прагнення успіху стає нав’язливим, зовнішні прояви успіху цінуються більше, ніж успіх. Піднятись до рівня компетентності – велике досягнення. Досягнувши рівня компетентності, людина може стати могутньою. Могутність – це сила, яка дозволяє знеособити людину.