Тема 8. Виконання та припинення договору

1.Поняття і принципи виконання договору

Договір вважається виконаним, якщо належним чином виконані всі його зобов’язання.

Виконання зобов’язання - це вчинення боржником на користь кредитора певної дії або утримання від дії, яка становить предмет виконання зобов'язання.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Саме тому виконання недоговірного зобов'язання, що регулюється виключно імперативними приписами актів цивільного законодавства, має відбуватися відповідно до вимог зазначених актів.

Виконання договірного зобов'язання повинно відбуватися, перш за все, відповідно до умов договору, визначених і погоджених сторонами на свій розсуд (ініціативні умови), оскільки у цій сфері цивільних (приватних) відносин діє принцип свобода договору. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зміст договору можуть складати не тільки умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а й ті, які с обов'язковими для сторін відповідно до актів цивільного законодавства (обов'язкові умови).

Принцип належного виконання зобов'язання. Належним визнається виконання, здійснене належними сторонами, відповідно до предмета виконання, у передбачений строк (термін), у визначеному місці та у належний спосіб.

Роль принципу реального виконання зобов'язання (виконання його у натурі), нині поступово зменшується. Так, боржник звільняється від виконання зобов'язання у натурі, якщо це передбачено у договорі або у законі, зокрема, у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (ст. 612 ЦК), або передання відступного (ст. 600 ЦК), або відмови кредитора від договору (ст. 615 ЦК).

При виконанні зобов'язання сторони мають керуватися і такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, наприклад, замовник за договором про надання послуг зобов'язаний за наявності певних умов сплатити виконавцеві розумну плату (ст. 903 ЦК); підрядник у договорі підряду має право на отримане заощадження, що виникло в результаті здійснення ним права на ощадливе ведення робіт, за умови забезпечення належної їх якості (ст. 845 ЦК); замовник у договорі підряду зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, у обсязі та у порядку, встановленому договором (ст. 850 ЦК).

2. Суб'єкти виконання зобов'язання та заміна сторін у зобов’язанні

Кредитор – правомочна сторона, боржник (дебітор) – зобов’язана сторона. Якщо кожна із сторін у зобов’язанні має одночасно і права і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов’язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Як боржник, так і кредитор мають, відповідно, виконати свій обов'язок або прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором чи законом, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Так, виконавець зобов’язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не передбачено договором

Передоручення виконання зобов'язання – це покладення боржником виконання свого зобов'язання на іншу особу, якщо з умов договору, вимог закону або з суті зобов’язання не випливає обов’язок боржника виконувати зобов’язання особисто. Передоручення може бути як у договірному зобов’язанні, так і в не договірному. Кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою, якщо це не особистий обов’язок. Оскільки боржник при цьому не вибуває із зобов'язання, то у разі його невиконання або неналежного виконання іншою особою обов'язок з його виконання залишається за боржником. Він відповідає за порушення зобов'язання іншою особою, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця зобов'язання.

Цесія (заміна кредитора) – це уступка кредитором-цедентом своїх прав вимоги за зобов’язанням іншій особі – цесіонарію внаслідок:

передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

правонаступництва;

виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

виконання обов’язку боржника третьою особою.

Для цесії необхідна угода між старим і новим кредитором, тобто між цементом і цесіонарієм, передання документів, які засвідчують право вимоги, причому згоди боржника не потрібно, якщо інше не встановлено договором або законом. Однак цедент зобов’язаний повідомити боржника про цесію, яка відбулася. Уступка належних кредитору прав може бути здійснена за угодою (уступка вимоги) та на підставі закону (наприклад, уступка прав санатору при банкрутстві боржника). Різновидом цесії є договір факторингу – це придбання права вимоги з поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація таких вимог. Предметом факторингу є фінансування (кредитування) однієї особи іншою у рахунок відступлення останньою грошової вимоги цієї особи до третьої сторони (при цьому вимога може бути тільки грошовою), а також інших дій (наприклад, надання послуг з інкасування дебіторської заборгованості своїх клієнтів).

Цесія (заміна кредитора) не допускається у зобов’язаннях, нерозривно пов’язаних з особою кредитора, зокрема у зобов’язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

Делегація (переведення боргу, заміна боржника) – боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою лише за згодою кредитора (ст. 520 ЦК). До нового боржника переходять як обов’язки первісного боржника, так і право на заявлення відповідних заперечень (ст. 522 ЦК). Делегація відрізняється від передоручення тим, що при передорученні боржник не вибуває із зобов’язання, залишається «запасним» боржником. Переведення боргу – це своєрідна форма забезпечення виконання зобов’язання.