Тема 2. Об'єкти та предмети у договірному праві

1. Об’єкт правового регулювання та об’єкти цивільних прав

З точки зору філософії об’єкт – це те, на що впливає суб’єкт, те, на що спрямована його діяльність, те, що протистоїть суб’єкту. По латині об’єкт (objectum) означає предмет, який складає частину зовнішнього, матеріального світу; предмет пізнання, діяльності людини. Тобто, ці слова у загальновживаному значенні є тотожними та ніяк не означають дії. Поведінка людини, дії, можуть визнаватися тільки об’єктом правового регулювання, про яке не йде мова у Розділі ІІІ Книги Першої ЦК «Об’єкти цивільних прав».Якщо мова йде про цивільне право як сукупність правових норм, то це є право в об’єктивному розумінні. Об’єктом цивільного права є певний об'єкт правового регулювання, суспільні відносини, які опосередковує приватне право. Об’єкти цивільного права та об’єкти цивільних прав відрізняються не тільки як однина та множина прав. Об’єкти цивільних прав – це такі правові категорії, що існують об’єктивно, тобто об’єкти цивільних прав є потенційними об’єктами цивільних правовідносин. Якщо об’єкти цивільних прав – це всі об’єктивні блага, щодо яких встановлюється цивільно-правовий режим та щодо яких можуть виникнути правовідносини, якщо відбудуться юридичні факти, то кожне правовідношення виникає між конкретними суб’єктами із приводу конкретних благ на підставі юридичних фактів, тобто має конкретний суб’єктивний характер. Тому поняття «об’єкти цивільних правовідносин» не може бути однозначним поняттю «об’єкти цивільних прав». Суб’єкти вступають у цивільні відносини, кожний з них, як учасник майнових відносин, має суб’єктивні права на об’єкти, суб’єкти здійснюють певні дії, відбуваються інші юридичні факти, та у суб’єктів трансформуються їх суб’єктивні цивільні права на об’єкти. Цивільні відносини не є суб’єктами, особами, та не можуть у прямому сенсі мати цивільні права на об’єкти. Кожний учасник цивільних відносин має автономність, свої об'єкти цивільних прав, які не перетворюються на об'єкти цивільних відносин, тому вираз «об’єкти цивільних правовідносин» означає суб’єктивні права учасників цивільних правовідносин на об’єкти.

Об’єктами цивільних прав, правове регулювання яких здійснюється у Розділі ІІІ Книги Першої ЦК «Об’єкти цивільних прав», є всі об’єктивні матеріальні та нематеріальні блага, щодо яких законодавством встановлений певний правовий режим, це ті явища (предмети) навколишнього світу, створені природою або результати діяльності учасників цивільного обороту, які мають корисні властивості, усвідомлені та освоєні людством. Це можуть бути речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, а також інші матеріальні та не матеріальні блага. Об’єктом цивільних прав не можуть визначатися дії, а тільки результати дій (результати виконання роботи, результати надання послуги) та інші блага.

Правовий режим речей – це певний порядок користування та межі розпорядження річчю, встановлений законодавством. Наприклад, об’єкти договору позики є грошові кошти та інші речі з родовими ознаками. Договір майнового найму відрізняється від позики об’єктом, це речі неспоживні, з індивідуально-визначеними ознаками.

Майно – це те, що належить конкретній особі, має вартість, ціну, попит, та складається з сукупності наявних речей, збільшується на вартість майнових прав – прав вимог до третіх осіб, та зменшується на вартість майнових зобов’язань – боргів перед третіми особами. Наприклад, майно може бути предметом спадкового договору. Одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. До складу спадщини входять усі права та обов’язки спадкодавця, які не є нерозривно пов’язаними з його особою та які не припинилися внаслідок його смерті. Це, по-перше, речі (квартири, будинки, машини, меблі, земельні ділянки, грошові суми, цінні папери тощо); по-друге, майнові права (пайовий внесок членів ЖБК, права вимоги боргів з третіх осіб тощо); по-третє, майнові обов’язки (обов’язки спадкодавця сплатити борги, відшкодувати шкоду тощо). Усе це в сукупності є майном та буде предметом спадкового договору. Однак визначення майна, що переходить у спадок має певні особливості, зазначені у ст. 1282 ЦК: розмір успадкованих спадкоємцем обов’язків не може перевищувати його прав; спадщина не може складатися лише з обов’язків спадкодавця.