3. Картографування забур’яненості полів.

Відображення фітосанітарного стану посівів сільськогосподарських культур по полям на картах різного масштабу є однією з форм агроно­мічної документації. Карта забур'яненості дозволяє більш наглядно представити, а значить, більш ефективно використовувати результати обстеження забур'яненості для розробки і застосування комплексних заходів регулювання рівня присутності бур'янів в агрофітоценозах. У залежності від мети складаються карти різного масштабу: великомас­штабні - для господарств, середньомасштабні - для рівня району, об­ласті, дрібномасштабні-для рівня регіону, країни.

Цінність інформації на карті полягає в можливості її зберігання і передачі на протязі ротації сівозміни. Порівняння даних за кілька років дозволяє робити прогноз і визначати напрямки змін, що відбуваються в рівні присутності і видовому складі агрофітоценозу. На карті обов'язково відображаються дві основні характеристики забур'яненості:

- рівень забур'яненості (може відображатися фактичною кількістю в шт/м², масою г/м² або балом, визначеним по різним шкалам);

- видовий склад бур'янів - частіше відображається через тип за­бур'яненості (співвідношення різних біологічних груп бур'янів).

Крім цих двох показників, обов'язково відображається рік визна­чення забур'яненості та вид культури. Сама по собі карта несе додатко­ву інформацію - тип використання земельної ділянки (поле, луки, пасо­вище), богарна чи зрошувана, розмір, № поля, конфігурація поля, № сівозміни й ін. Для легшого користування такими інформаційно насиче­ними документами інформація по забур'яненості може бути представ­лена різними способами, прийнятними для користувача. Це можуть бути кружечки, в центрі яких відображається в чисельнику рівень присутності, в знаменнику - вид культури, а по секторам кола - структура забур'яне­ності (процентне співвідношення різних біологічних груп бур'янів). Звер­ху кружечка записують рік визначення.

Вся зібрана при обстеженні інформація не може бути повністю перенесена на карту. Спочатку результати первинного обліку зано­сяться в відомість №1. Обробка даних таблиці полягає в підрахунку середніх величин по рівню присутності окремих видів бур'янів. Відо­мості по первинному обліку забур'яненості по кожному полю зберіга­ються у головного агронома господарства не менше 10 років (час ротації польової сівозміни). З відомості №1 групують наявні бур'яни по біологічним групам і записують цю інформацію в таблицю 2, яку до­дають до карти. Дані таблиці 2 також обробляються математичними методами.

На карті кожна біологічна група бур'янів відображається певним умовним позначенням.

При виборі позначень виходили з того, що для малорічних - крап­ки - це насіння, яким вони, в основному, розмножуються. Для багаторіч­них - вертикальна та горизонтальна штриховка - напрям розвитку веге­тативних органів, якими вони розмножуються. Горизонтально розмно­жуються кореневищні та повзучі, а вертикально - стрижнекореневі та коренепаросткові. Червоним позначають групу паразитів і карантинних бур'янів, тому що вони вимагають до себе уваги в першу чергу. При цьому червоні крапки паразитів відображають насіннєвий спосіб роз­множення, а коса штриховка карантинних - на наявність в даній групі бур'янів з різних біологічних груп. Відповідно з даними умовними позна­ченнями та долею кожної групи бур'янів у загальній забур'яненості, ін­формація заноситься в кружок. У кожному секторі під рискою ставиться загальний показник чисельності даної групи бур'янів в шт/м² або в ба­лах.

З даних форми 2 в кожний сектор заносяться відомості про біологі­чні групи бур'янів, їх доля у відсотках до даної групи. Назва біологічної групи записується в скороченому вигляді:

-ефемери-е.;

-ярі ранні-я.p.;

-ярі пізні-я.п.;

-озимі-о.;

- зимуючі-з.;

-дворічні-д.;

- кореневищні - кв.;

- коренепаросткові - кп.;

- бульбоплідні - б.;

- цибулинні - ц.;

- повзучі - п.;

- стрижнекореневі - с;

- гронокореневі – г

У секторі потрібно записати назви тих біологічних груп, які разом складають не менше 90% загальної чисельності бур'янів. По наведеним даним визначають тип забур'яненості.

Карта супроводжується пояснювальною запискою, де обов'язково відображається:

1. Агрокліматична характеристика умов року і їх вплив на розпо­всюдження бур'янів.

2. Строки проведення обстеження сільськогосподарських культур.

3. Додаються формі 1, 2, 3 з висновками про причини забур'яне­ності і розповсюдження видів та біогруп бур'янів по полям.

4. Оцінка якості систем обробітку ґрунту, посіву та догляду.

5. Якість застосування гербіцидів, біологічна ефективність препа­ратів.

6. Порівняння видового складу бур'янів за декілька років або за ро­тацію сівозміни.

7. Таблиця прогнозного рівня забур'яненості по культурам і полям.

8. План заходів по боротьбі з бур'янами.

Способи відображення інформації по забур'яненості на карті мають кілька модифікацій. Вся проблема полягає в тому, що графічний спосіб відображення інформації поряд з позитивними моментами має і цілий ряд негативних. До останніх можна віднести:

- обмежений об'єм (кількість) відображуваних показників для обме­женого числа об'єктів, а бур'яни, як предмет відображення, навпаки, по­требують наявності різних показників у неоднакових обсягах. Тому нау­ковці продовжують пошуки шляхів зменшення кількості інформації, по­єднуючи бур'яни в певні групи, для яких застосовуються приблизно однакові заходи регулювання і, які виконують однакову фітоценотичну роль в агрофітоценозі. Як приклад, можна навести розроблену кафед­рою землеробства ТСГА методику картографування забур'яненості сільськогосподарських угідь. У даній методиці виділені біологічні групи бур'янів: малорічні, коренепаросткові, кореневищні, бульбоплідні та ци­булинні, повзучі, стрижнекореневі, гронокореневі. В основу їх виділення покладена агробіологічна характеристика, тому що ця класифікація до­бре відома виробничникам. Перевага такого групування полягає в тому, що дозволяє більш детально підходити до вибору прийомів механічного обробітку ґрунту, які в найбільшій мірі відповідають даному бур'яновому угрупуванню. Для цього ширше і точніше описується склад багаторічних бур'янів. Недоліком є більш складний метод використання такої інфор­мації для застосування гербіцидів, так як у ній не відображається така характеристика бур'янового угрупування як ботанічний клас.

На противагу, В.В. Ісаєв (1990) запропонував виділяти такі 6 біо-груп бур'янів: малорічні однодольні, багаторічні однодольні, малорічні дводольні, багаторічні дводольні, карантинні. Дані біогрупи інформацій­но задовольняють вирішення питання про застосування гербіцидів, але цього недостатньо для вибору оптимального прийому або системи ме­ханічних заходів обробітку ґрунту. Відмічені недоліки автори пропону­ють вирішувати за рахунок нанесення на карту додаткової уточнюючої інформації по видовому складу, наводячи основні види бур'янів та сту­пінь їх присутності в балах або в шт/м², покладаючи на користувача обов'язок чітко знати: в першому випадку - клас кожного виду бур'янів, в другому - біологічну групу, згідно загальноприйнятої агробіологічної класифікації бур'янів.

Як середній варіант між розглянутими вище варіантами, можна вважати методику, запропоновану Ульяновським сільськогосподарським інститутом, яка, маючи цілий ряд позитивних сторін, не уникла тих са­мих недоліків, що мали і попередні методики. В описі бур'янового угру­пування виділяється найбільш небезпечна група, а інші не враховують­ся. Пригнічення ж однієї, хай і дуже небезпечної групи, буде компенсо­вано з часом розвитком інших складових частин бур'янового угрупуван­ня згідно закону цілісності і динамічності системи (принцип Ле-Шательє). Взагалі, в цілому, по сівозміні результати застосування системи регулювання рівня присутності бур'янів можна достовірно оцінити не раніше 3-4 років після початку застосування розробленої системи.

Викладені причини не дозволили до чього часу визначити єдину прийняту методику відображення забур'яненості на картах. В основі всіх розроблених і запропонованих методик відображення забур'яненості лежить парадигма організменності рослинності. У перспективі, на картах буде відображатися забур'яненість, виходячи з парадигми контінуаль-ності рослинного світу. На картах буде відображатися ступінь і видовий склад забур'яненості через фіксацію таксономічних одиниць запропоно­ваних фітоценологами - асоціації, субасоціації і варіанти. Асоціація, су-басоціація і варіант як таксономічні одиниці несуть значно більший об­сяг інформації, але для грамотного користування ними від користувача буде вимагатися більш високий рівень знання сегетальної рослинності. Вся територія землекористувача може описуватися по забур'яненості таксономічними одиницями більш високого порядку - союз, порядок.

Новий підхід обіцяє суттєвий прогрес у справі наукового регулю­вання рівня присутності сегетальної рослинності в агрофітоценозах, але для цього необхідні відповідні зусилля як від науковців, так і від вироб­ників. Від науковців чекають розробки комплексних заходів регулювання рівня присутності конкретних бур'янових угрупувань в цілому, а не окремих біологічних груп бур'янів. В основі таких комплексних систем повинні лежати фітоценотичні заходи, які, на жаль, сьогодні мало осво­єні і розроблені в сільськогосподарських науково-дослідних установах.