5.Динаміка бур'янового компонента агрофітоценозу.

Використання орних земель при освоєнні сівозміни стабілізується. Стабілізація виражається у визначеній зміні культур по полях, у викори­станні певної стабільної системи основного обробітку ґрунту, визначеної системи заходів впливу на бур'яни, що в результаті призводить до фор­мування стабільного для даних екологічних умов комплексу бур'янів. Це слід розглядати як загальне теоретичне уявлення, яке слід доповнити положенням, що бур'яни присутні на полі протягом всього вегетаційного періоду, навіть при відсутності культурного домінанту.

Зміни в бур'яновому компоненті є результатом фактора часу, коли­вання кліматичних умов або агротехнічного впливу. Порушення стабіль­ності, наприклад, при повторному посіві на полі однієї культури призво­дить до суттєвих змін у складі бур'янового компонента. У такій ситуації спостерігається витіснення культурою менш пристосованих видів бур'янів, але при цьому роль і значення тих, що залишились різко зрос­тає і призводить до збільшення втрат урожаю від бур'янів.

При посіві культур, згідно схеми сівозміни, в видовому складі бур'я­нів відмічаються суттєві зміни серед малорічних бур'янів. Великий вплив на видовий склад можуть справити кліматичні умови, які склалися в кон­кретному році. Таким чином, видовий склад та рівень присутності бур'я­нів в агрофітоценозі в межах року по сівозміні та в межах сівозміни по полям - явище динамічне.

6. Віковий спектр популяцій

В агрофітоценозі за віковим спектром популяції культурних і бур'янистих рослин суттєво відрізняються. Популяції видів культурних рослин в основному характеризуються одновіковим спектром. Це є ре­зультатом селекційної роботи і відповідає вимогам сучасної технології вирощування.

Різновіковий спектр популяцій - характерне явище для бур'янів, для яких це одна із форм пристосування, як ми відмічали вище, що за­безпечує виживання виду. Різновіковий стан популяції і динаміка чисе­льності виду історично сформувалась як відповідь на коливання екото­пічних і кліматичних умов, землеробської діяльності людини. Ця власти­вість найбільше проявляється у видів з ЕЦС патієнтів і експлерентів і менше - у видів віолентів.

Різновікові попупяції частіше проявляються в умовах, коли можли­ва поява в складі агрофітоценозу інших видів або кожна з вікових груп часто гине з різних причин. Залежно від ступеня регулярності виникнен­ня нових особин (наявність розтягнутого періоду проростання) видовий склад ценопопуляції може характеризуватися непреривністю або пре- ривністю (ступінчастістю). В будь-якій різновіковій популяції можуть з'являтися нові особи, інші в цей час - переходити в дорослі, а третя група - відмирати. При цьому кількість дорослих особин залишається незмінною або змінюється. Це явище називають підтриманням постійної кількості дорослих рослин, для збереження ареалу виду. Воно характе­рне для дерев, а у бур'янового компонента різновіковість популяції не є засобом підтримання чисельності дорослих особин на постійному рівні.

За віковою структурою популяції розрізняють:

а) інвазійні (прогресуючі) - у складі популяції переважають росли­ни, що знаходяться в різних фазах віргільного періоду. Такий склад по­пуляцій характерний для періоду становлення агрофітоценозу (весня­ний період). З таким складом вікової структури популяція виду бур'яну може знаходитись достатньо довгий період, за несприятливих фітоце- нотичних умов (наприклад, щириця звичайна, лобода біла в посівах озимих культур) або продовжувати швидко розвиватися в сприятливих умовах (наприклад, ті ж бур'яни в посівах цукрових буряків);

б) нормальні (гомеостатичні) - у складі популяції представлені особи всіх вікових стадій. У природних фітоценозах це найбільш широко розповсюджений тип ценотичних популяцій багаторічних деревних і трав'янистих рослин, що розмножуються вегетативним і генеративним шляхом;

в) регресивні (старіючі) - в віковому спектрі даних популяцій пред­ставлені лише рослини, що знаходяться в різних фазах генеративного періоду.

В кожному з відмічених типів вікового спектру популяцій присутні рослини в латентній стадії. Рівень їх присутності залежить від багатьох факторів, але, в першу чергу, від біологічних особливостей даного виду.

У фітоценології дані типи вікових спектрів популяцій розглядаються для широкого видового спектра рослин, а в гербології вони стосуються лише трав'янистих мало- та багаторічних бур'янів, тому дані типи можна розглядати в динаміці для кожного виду протягом вегетаційного періоду залежно від агротехнічних, хімічних та інших факторів регулювання рів­ня присутності бур'янів в агрофітоценозах.

Розвиток вікового спектра бур'янів іде від інвазійного до регресив­ного. При цьому окремі види можуть прямо переходити від інвазійних до регресійних без типу нормального вікового спектра.

Знання вікового спектра конкретного виду бур'яну та його динаміки в часі в посівах різних видів сільськогосподарських культур дозволяє більш конкретно підходити до визначення оптимальної системи регулю­вання рівня присутності даного виду в агрофітоценозі.

Не всі види бур'янів щорічно виходять з латентного в активний стан. Це стосується, наприклад, таких видів як паразити - вовчок соня­шниковий та вовчок гіллястий, сходи яких з'являються лише при посіві на даному полі соняшника. До цієї групи можна віднести і мак самосійку, який проявляється в значній кількості в основному лише в агрофітоце­нозах озимих культур.