2. Класифікація складу агрофітоценозів за флористичним напрямом

Класифікація за флористичним напрямом, або її часто називають школою Браун-Бланке, тому що ним був обґрунтований метод флористичної кла­сифікації на основі використання характерних і диференційних (до­мінантних) видів. Ця система класифікації об'єднує зараз не менше 80% фітоценологіє світу і стає єдиною мовою у фітоценології. Флористичний склад - це найбільш стійкий показник, але використання його для цілей класифікації вимагає дотримання особливих правил збору й обробки геоботанічних матеріалів. У цій системі синтаксони (одиниці класифіка­ції) виділяються на основі типовості й повторюваності флористичних поєднань рослин.

Браун-Бланке розробив методи виділення класифікаційних груп рослин, які назвав характерними видами. Ці види можуть бути виділені лише на основі співставлення зведеної в таблиці великої кількості бота­нічних описів основних типів фітоценозів достатньо великого регіону. Ступінь прив'язаності видів до певного типу фітоценозу характеризуєть­ся терміном "вірність" видів.

Бал 5 - вірні види виключно або практично виключно пов'язані з певним типом агрофітоценозу.

Бал 4 - міцні, постійні, достатньо вірні види. Віддають перевагу пе­вному типу фітоценозу, в інших зустрічаються більш рідко в меншій кі­лькості.

Бал 3 - прихильні, оптимально ростучі в певному типі фітоценозу види, але зустрічаються в більшій або меншій кількості в інших фітоце­нозах.

Бал 2 - індерефентні види без вираженого зв'язку, з будь-яким ти­пом рослинних угрупувань.

Бал 1 - види, що рідко зустрічаються.

Характерними вважаються види, що відносяться до перших трьох градацій (бал 5, 4, 3).

Виділені флористичні композиції достатньо добре і повно відобра­жають взаємні відносини в комплексах бур'янистих рослин і одночасно добре індуцирують умови середовища. Вважається, що цей підхід до­зволяє характеризувати угрупування в географічному, історико-гене-тичному і в екологічному відношенні.

Система Браун-Бланке має ієрархічний характер розташування синтаксонів і включає (в порядку зниження рангу): клас - порядок - союз - асоціацію - субасоціацію. Для кожного синтаксона його назва буду­ється з опорою на назву характерних видів з додаванням визначеного закінчення, властивого синтаксону даного рангу. Клас -etea, порядок -etalia, союз - ion, асоціація - etum, субасоціація - etosum.

Для України характерна наявність своєрідних ґрунтово-кліматичних умов, які служать основою своєрідності сегетальної рослинності. Особ­ливості і склад агрофітоценозів залежать від екологічних умов орних земель. Проведена значна робота по вивченню сегетальної рослинності за методом Браун-Бланке. Т.Д. Соломахою (1992) була складена уза­гальнена синтаксономічна схема сегетальної рослинності України з ви­користанням схем агрофітоценозів, які вже існують у ряді суміжних з Україною країнах Західної Європи. Це дозволяє співставити і порівняти флористичний склад агрофітоценозів різних країн.

На Україні виділено 34 асоціації, з яких новими порівняно з країна­ми Західної Європи є 29, з 11 виділених союзів - 4 нові. Порядки і класи - традиційні для сегетальних угрупувань Європи.

Сегетальна рослинність Європи й України відноситься до одного класу (Secalietea), який об'єднує агрофітоценози сегетальної рослин­ності, яка включає посіви суцільних і просапних культур на всіх типах ґрунтів України. У класі виділено три порядки.

Порядок Aperetalia включає агрофітоценози зернових культур суці­льного посіву на дерново-підзолистих, сірих та буроземних лісових ґру­нтах, а також чорноземах опідзолених поліської та лісостепових зон, а також Українських Карпат. Даний порядок включає три союзи.

Порядок Secalietalia охоплює агрофітоценози зернових культур су­цільного посіву степової та лісостепової зони. В складі даного порядку відмічається 5 союзів, які мають більшу зональну пристосованість ніж порядок в цілому.

Порядок Polygono-Chenopodietalia охоплює агрофітоценози про­сапних культур всіх трьох природно-кліматичних зон України. В його складі виділено три союзи. Союз Panico-Setarion характерний для полі­ської і лісостепової зон, а союз Amarantho blitoidi-Echinochloetum crus-galli - для степової зони.

Союз кожного порядку охоплює кілька асоціацій, які характерні для агрофітоценозів у певних екологічних умовах. Наприклад, союз Арегіоп spicae-venti, порядку Aperetalia охоплює агрофітоценози зернових куль-

тур на підзолистих ґрунтах поліської і зрідка лісостепової зон України і має 5 асоціацій.

Таксономічна одиниця на кожному рівні визначається за наявністю діагностичних видів, характерних для даної таксономічної одиниці. Основною таксономічною одиницею є асоціація.

Класифікація за флористичним складом не ідеальна і теж має пе­вні недоліки. До них слід віднести:

- досить високу долю суб'єктивізму при визначенні характерної ді­лянки;

- через зниження чисельності характерних видів внаслідок зас­тосування ефективних заходів захисту ускладнилося визначення асоці­ацій, що потребує проведення 20-30 ботанічних описів;

- складну систему аналізу й обробки ботанічного матеріалу, якою не володіють виробничники, що різко звужує практичне використання даної інформації;

- малу міру практичного використання вищих рангів флористичної класифікації.

Враховуючи недоліки класифікації сегетальної рослинності по ме­тодиці Браун-Бланке, зроблено ряд спроб, користуючись її результата­ми створити більш практично прийнятну класифікацію.

В.А. Соломаха, О.В. Костильов і Ю.Р. Шеляг-Сосонко (1992) запро­понували агротипологію агрофітоценозів, яка має послідовність таксо­номічних одиниць: варіант агротип - група типів - підклас - і клас посівів польових культур.

Варіант охоплює агрофітоценози певної польової культури в од­норідних ґрунтово-гідрологічних умовах і визначається за наявністю пе­вної сукупності бур'янових синузій агрофітоценозів.

Агротип представлений сегетальними угрупуваннями ряду близь­ких за агротехнікою вирощування польових культур у близьких екологіч­них умовах, що визначаються наявністю стабільної сукупності бур'янів.

Група типів об'єднує агротипи ряду польових культур з бур'янами, які належать до однорідних біологічних типів у екологічно подібних умо­вах, що визначаються за наявністю певного ценоіндикаційного комплек­су бур'янів.

Клас охоплює посіви певного типу польових культур на однорідно­му ґрунтовому покрові в межах природно-географічного району.

Така схема є суттєвим кроком вперед у вивченні сегетальної рос­линності. Добре, що в її основу покладено ґрунтовий покрив і характер засміченості, але ступінь засміченості мало виражений у даній класифі­кації, що знижує її практичну значимість. На даний час для практичного користування має значення лише агротип та підклас, який відповідає ценоіндикаційному комплексу. Суттєвим недоліком слід вважати слабку практичну розробленість рівня варіанту, який дуже необхідний у практи­чній діяльності спеціалістів сільськогосподарських підприємств. Таким чином, на сьогодні єдиної, визнаної в виробництві системи класифікації агрофітоценозів немає.