Тема 7. Заходи регулювання рівня присутності бур’янового компонента агрофітоценозів План

1. Стратегія і тактика регулювання рівня присутності сегетальної рослинності в агрофітоценозах.

2. Екологічні заходи.

3. Фітоценотичні заходи.

4. Запобіжні або попереджувальні заходи.

5. Механічні заходи.

1. Стратегія і тактика регулювання рівня присутності сегетальної рослинності в агрофітоценозах.

Завданням регулювання рівня присутності сегетальної рослинності не є повне її винищення. Завдання полягає в тому, щоб утримати за­бур'яненість на прийнятному рівні, при якому можливі втрати врожаю не перевищують економічного порогу шкідливості.

Стратегії регулювання рівня забур'яненості

Динамічність ґрунтово-кліматичних умов, видового складу, рівня присутності та пластичність біологічних властивостей, як окремих видів, так і бур'янового угрупування в цілому, з одного боку, та обмежений те­рмін і фітоценотичний спектр дії заходів регулювання, з іншого, створю­ють ситуацію, при якій розробка універсальної єдиної системи регулю­вання забур'яненості посівів у світі не існує й існувати не може. Практи­ка свідчить, що позитивний результат і економічну ефективність у регу­люванні рівня присутності сегетальної рослинності в агрофітоценозах можна досягнути лише тоді, коли заходи регулювання проводяться пла­номірно і цілеспрямовано протягом всього вегетаційного сезону з року в рік і одночасно диференціюються по полям і рокам. Планомірність і ди­ференційованість заходів впливу на бур'яни досягається шляхом ви­бору певної стратегії і тактики.

Конкретна система заходів розробляється на основі визначеної стратегії і реалізується в межах обраної тактики. Стратегію можна ви­значити як вищу сферу мистецтва і науки регулювання рівня забур'я­неності агрофітоценозів. Вона охоплює теорію і практику підготовки і використання матеріальних ресурсів у інтегрованій системі регулювання рівня забур'яненості та планування і реалізацію розробленої системи. Стратегію визначають на основі аналізу реального стану потенційної та фактичної забур'яненості. Наявність повної і всебічної інформації є обов'язковою умовою розробки дієздатної і ефективної системи. Стра­тегію визначають для господарсько-організаційного та фінансово сфор­мованого землекористувача, незалежно від форми власності. Регулю­вати всі види бур'янів одночасно на кожному полі неможливо. Для ви­значення стратегії регулювання в межах території конкретного землеко­ристувача проводять аналіз слідуючої основної інформації:

1. Систему землеробства, прийняту або реалізуєму в даному гос­подарстві. Бур'яни хоч і являються постійною проблемою, але її вирі­шення в кожній системі землеробства має свої особливості, які витіка­ють з суті даної системи. Заходи впливу на сегетальну рослинність, що прийнятні в одних системах, можуть бути не допустимими в інших. На­приклад, випас домашніх тварин для знищення бур'янів - це засіб, який прийнятний у перелоговому землеробстві, але неприйнятний у іншій інтенсивній системі землеробства. В межах однієї системи землеробст­ва може реалізовуватись кілька технологій вирощування, система захи­сту від бур'янів у яких суттєво відрізняється. Наприклад, інтенсивність і ступінь впливу на бур'яни механічних прийомів обробітку ґрунту в тра­диційній, енергозберігаючій та нульовій технологіях вирощування змі­нюється від максимуму до нуля, а, відповідно, необхідно в нульовій тех­нології передбачати заміну механічних прийомів регулювання іншими, наприклад, біологічними або хімічними. При цьому необхідно врахувати, ектопічні відміни при цих технологіях росту і розвитку бур'янів.

2. Структури посівних площ як найбільш сталого компонента аг­рофітоценозу, а, відповідно, й прийняті схеми сівозмін. Порядок чергу­вання культур є кістяком, на якому формується система регулювання. Він до певної міри визначає видовий склад та рівень присутності сеге­тального угрупування в конкретних агрофітоценозах. Необхідно провести ранжування сільськогосподарських культур за рівнем конкурентної здатності, за плановим рівнем прибутковості, за обсягом посівних площ.

3. Рівень потенційної забур'яненості ґрунту та обсяг інших дже­рел надходження органів розмноження бур'янів, минулу фактичну та прогнозну забур'яненість на кожному полі. Фактичний рівень забур'яне­ності визначає необхідний рівень зниження забур'яненості.

4. Розрахунковий можливий обсяг втрат врожаю від бур'янів.

5. Видовий склад бур'янових угрупувань, звернувши увагу на:

- найбільш шкодочинні;

- домінанти та субдомінанти;

- потенційно небезпечні види;

- зустрічуваність проблемних видів.

6. Графік проростання бур'янів та визначити головні джерела над­ходження насіння бур'янів.

7. Технічні можливості застосування механічних прийомів обро­бітку ґрунту для знищення бур'янів у господарстві.

8. Температурний режим та рівень зволоження грунту.

Для адміністративних регіонів (район, область, зона, країна) при визначенні стратегії регулювання рівня забур'яненості в межах даного адміністративного регіону в аналізі використовують, крім названих, ще і інші джерела інформації.

У результаті проведеного аналізу визначають головні напрямки і зусилля по зниженню рівня присутності бур'янів у агрофітоценозах, роз­поділ сил і засобів, визначення першочергових об'єктів впливу. В межах сівозміни чи господарства визначається:

1. Основна ланка найбільш інтенсивного впливу на сегетальну ро­слинність із максимальним використанням всіх наявних засобів, яка в сукупності забезпечує максимальну економічну віддачу й основний по­зитивний вплив на забур'яненість у цілому. Частіше в типових польових сівозмінах такими культурами є разом із своїми попередниками цінні просапні культури з низьким рівнем конкурентної спроможності.

2. Культура або група, де посилення протибур'янового впливу до­сягається за рахунок застосування в технологіях додаткових агротехніч­них прийомів, без розширення застосування гербіцидів.

3. Група культур, де додаткові заходи для впливу на бур'яни в іс­нуючі технології вирощування не вводяться.

Тактика регулювання рівня забур'яненості

Стратегія визначає лише загальний напрямок, головну ланку і спів­відношення основних заходів регулювання. Обрана стратегія регулю­вання реалізується в конкретно визначеній для кожного земельного ма­сиву тактиці. Таким чином, по відношенню до стратегії тактика відіграє підпорядковану роль, служить основним інструментом для досягнення цілей, визначених у стратегії. Зворотна залежність між цими поняттями полягає в тому, що стан тактики і її можливості вирішувати завдання впливають на характер стратегії та її можливості. Стратегія і тактика в теоретичному і практичному аспектах є категоріями історичними. Це значить, що вони не є раз і назавжди визначеними, а постійно зміню­ються і розвиваються. Основою для визначення тактики досягнення по­ставлених цілей є аналіз сукупності інформації про стан культурного і бур'янового компонента агрофітоценозу з урахуванням погодних та ґрунтових умов.

Тактика регулювання рівня присутності бур'янів у агрофітоценозах передбачає, перш за все, визначення найбільш прийнятних конкретних прийомів у даних умовах. Основна вимога - підібрати заходи, дія яких доповнює і посилює їх ефективність у просторі та часі. Таке поєднання підбирається для певного бур'янового угрупування. Наприклад, поєд­нання коткування з досходовим або післясходовим боронуванням ефек­тивне проти малорічних, але мало ефективне проти багаторічних бур'я­нів. Такі ж різні результати можна отримати при невдалому поєднанні прийому обробітку ґрунту з внесенням гербіцидів. Наприклад, заробка ґрунтових гербіцидів культиватором, особливо при значній глибині ходу робочих органів, може різко знизити ефективність гербіцидів, тому що вони розміщуються в товстому шарі ґрунту.

Основою вибору відповідної тактики є рівень біологічної ефектив­ності прийомів та їх економічна й екологічна доцільність. Рівень зни­щення бур'янів у значній мірі залежить від стану розвитку останніх, тому часові межі застосування конкретних прийомів часто визначаються темпами появи і розвитку сегетальної рослинності і станом розвитку самої культури. По кожному прийому необхідно розрахунково визначити його економічну доцільність. Основою для таких розрахунків може служити прогноз можливого рівня втрат від присутності бур'янів певний час в складі агрофітоценозу конкретної культури.

Обрана тактика застосування прийому або системи, спрямованих на досягнення максимальної біологічної та економіко-екологічної ефек­тивності реалізується в технології їх застосування. Тактика вирішення одного і того ж завдання може суттєво відрізнятися, і визначається це біологічними та економічними критеріями і вимогами, що обмежуються загальним рівнем розвитку суспільства та технічного і технологічного ос­нащення землероба. В залежності від останнього, обрана тактика за рівнем ефективності може суттєво змінюватися. Стратегія охоплює тип заходу, а тактика вид заходу, тому чітко просліджується зв'язок: стра­тегія - тактика - технологія. Тактика охоплює систему з більш корот­ким терміном та зоною дії ніж стратегія.

В наш час науковці часто розробляють і вивчають варіанти заходів контролю забур'яненості на рівні тактики вирішення проблеми конкрет­ного поля, але інтерпретують отримані результати і поширюють свої пропозиції і рекомендації на рівень цілих регіонів. Не дивно, що часто реалізація наукових рекомендацій і пропозицій у виробничих умовах не дає очікуваних результатів.

Таким чином, якщо стратегію можна визначити на рік або кілька ро­ків, то тактику захисту посівів від бур'янів необхідно уточнювати на кож­ному полі протягом всього вегетаційного сезону.