2. Становлення сучасного складу сільськогосподарських культур.

Археологічні дані свідчать, що людина почала вирощувати сільсь­когосподарські культури 12-14 тис. років тому назад. Першим етапом був посів насіння тих рослин, котрі раніше збирали в місцях їх природ­ного існування. Асортимент їх постійно змінювався. Відкидалися види, які виявилися непридатними для спрощених способів їх культивування, або не давали продукції в кількості, яка задовольняла б людину, вводи­лися нові, продукція яких була потрібна людині. Цей процес відбувався повільно і продовжується в наш час. Потреба в кормах для тваринницт­ва викликала необхідність введення в культуру нових кормових культур, з властивостями, яких не мають відомі кормові культури. Наприклад, здатність швидко поновлювати вегетативний ріст рано весною - озимий ріпак, або продовжувати вегетувати в пізній осінній період - кормова капуста. Розробка штучного шляху отримання каучуку зумовила зник­нення з наших полів культур, які вирощувалися як сировина для отри­мання цього важливого для промисловості продукту (койза, коксагиз).

Постійно, з розвитком селекції, проходить зміна сортового складу виро­щуваних культур. У наш час сортовий склад багатьох культур достатньо широкий, вони суттєво відрізняються по формі, висоті, облиствленості, в них важко іноді вгадати рослини, з яких людство починало вирощувати даний вид. У зв'язку з цим між сортами є суттєва різниця в конкурентній спроможності в боротьбі з бур'янами.

У наш час людство вирощує близько 4000 видів культурних рослин (Підгорний, 1963), а природна флора нараховує більше 500000 видів покритонасіннєвих рослин. Однак основу харчування людини (90%) складають всього 8-10 видів. За даними М.І. Вавилова (1935), найваж­ливіших 600 видів культурних рослин включають 78 видів хлібних зла­ків, 53 види олійних і прядильних культур, 59 видів коренеплодів, буль­боплодів, цибулинних і водних харчових рослин, 92 види овочевих і ба-хчевих культур, 18 видів бамбука, близько 200 видів плодових і ягідни­ків, більше 70 видів технічних, пряних і лікарських та більше 50 видів кормових і сидеральних культур. У сільському господарстві нашої країни вирощується понад 80 видів польових культур.

Склад культурних рослин відображає потреби людини, грунтово-кліматичні можливості даної території. Ступінь цієї відповідності зале­жить від рівня знань землероба. Видове різноманіття вирощуваних культур на конкретній території значно поступається видовому різнома­ніттю природних фітоценозів даної території. Це зумовлено кількома причинами. Будь-яка територія, зайнята природним фітоценозом має значно більший розмах у різноманітті рельєфу, особливо мікрорельєфу, а значить і водного режиму ґрунту, що в результаті відображається у видовому різноманітті присутніх видів. Землеробська діяльність людини приводить до зменшення видового різноманіття, але різко поширює площу, зайняту тим чи іншим видом культур. Наприклад, в Аргентині вирощується в даний час всього 5 сортів твердої пшениці, при цьому лише тільки 2 з них дають основну масу врожаю зерна. У США, в штаті Північна Дакота, де в основному сконцентровано вирощування твердої ярової пше­ниці, в 1985 р. один сорт Вік займав 53,4% всієї посівної площі.

Культурні рослини мають сучасне розповсюдження завдяки люди­ні. Більшість з них є чужинцями для нашої місцевості. Центри поход-

ження культурних рослин займають 1/40 частину суші, а сьогодні рілля займає 1/10 частину. Процес розповсюдження культурних рослин до­сить повільний, а враховуючи селекційні зміни, можна вважати, що сіль­ськогосподарські культури добре пристосовані до місцевих умов хоча і походять з різних частин земної кулі. Термін вирощування різних видів як сільськогосподарських культур не однаковий. Першими хлібними зла­ками наших предків були пшениця, просо, ячмінь, пізніше жито, а з технічних культур -льон, коноплі. Культурами, які прийшли на наші по­ля відносно недавно (100-150 років) можна вважати картоплю, соняш­ник, кукурудзу, цукрові буряки.

Найбільш динамічно в наш час змінюється видовий склад кормових культур. Серед нових кормових культур слід відмітити амарант, бекла-нію звичайну, горець Вейріха, кропиву дводомну, окопник лікарський, борщевик Сосновського і ін. Нові кормові культури часто є чудовими медоносами. їх поширення часто стримується недосконалістю техноло­гії їх вирощування або складністю ведення насінництва. В землеробстві з цього питання, за виразом Б.М. Міркіна і Ю.А. Злобіна, існує дві тенде­нції: екологічна (вирощування культур в регіонах із найбільш сприятли­вими умовами), що веде до звужування ареалів вирощуваних культур й економічна (розширення площ посіву найбільш продуктивних та еконо­мічно важливих культур), що веде до розширення ареалів цінних куль­тур і сортів, які відповідають умовам нових регіонів вирощування.