- •Тема 1. Природні та штучні фітоценози
- •Порівняльна характеристика природних екосистем і агроекосистеми (за б. М. Міркіним та ю. В. Злобіним
- •Основні етапи створення агрофітоценозів та їх компонентів (за т. А. Работновим та м. П. Косолапом)
- •Тема 2. Сільськогосподарські культури – домінанти агрофітоценозів План
- •Склад природної флори України та вплив на неї антропогенного фактора (за в. В. Протопоповою).
- •Склад природної флори України та вплив на неї антропогенного фактора (за в. В. Протопоповою, 1991)
- •Становлення сучасного складу сільськогосподарських культур.
- •Добова та річна мінливість агрофітоценозів.
- •Рівень присутності культурного компонента в агрофітоценозі.
- •Тема 3. Мінливість агрофітоценозів та їх класифікація. Популяції бур’янів План
- •Класифікація складу агрофітоценозів за флористичним напрямом
- •3. Виробнича класифікація бур'янових угрупувань
- •4. Історія становлення та сучасний склад бур'янового компонента агрофітоценозу
- •5.Динаміка бур'янового компонента агрофітоценозу.
- •Віковий спектр популяцій
- •Вплив густоти стояння на популяції бур’янів.
- •Поняття та зміст еколого-ценотичних стратегій розвитку рослин в агрофітоценозах.
- •9.Види еколого-ценотичних стратегій росту і розвитку рослин
- •Тема 4. Шкода від бур’янів План
- •Вплив рівня присутності на рівень біологічної шкідливості бур’янів.
- •Тема 5. Принципи й методи дослідження та обліку буряневого компонента агрофітоценозу План
- •Фітоценотичні методи дослідження
- •Картографування забур’яненості полів.
- •Тема 6. Прогноз формування і розвитку популяцій і бур’янових угруповань в агрофітоценозах План
- •Інструментальний та якісний методи прогнозу забур’яненості.
- •1.Інструментальний та якісний методи прогнозу забур’яненості.
- •2.Розрахунковий метод
- •Тема 7. Заходи регулювання рівня присутності бур’янового компонента агрофітоценозів План
- •Стратегія і тактика регулювання рівня присутності сегетальної рослинності в агрофітоценозах.
- •Стратегія і тактика регулювання рівня присутності сегетальної рослинності в агрофітоценозах.
- •2. Екологічні заходи.
- •3.Фітоценотичні заходи.
- •4.Запобіжні або попереджувальні заходи
- •5.Механічні заходи
Вплив густоти стояння на популяції бур’янів.
Склад і структура популяцій бур'янів значною мірою визначається густотою їх стояння, або інакше - рівнем їх присутності в складі агрофітоценозу. Рівень присутності визначає такий агрономічний показник як площу індивідуального живлення рослини.
Реакція рослин конкретного виду на зміну площі живлення залежить від їх біологічних особливостей і визначається еколого-цено- тичною стратегією їх розвитку.
Зміна вікового спектра при зменшенні площі індивідуального живлення рослини посилює внутрішньовидову конкуренцію, що призводить до змін, які підчиняються правилу Сукачова (1941). Згідно цього правила збільшення інтенсивності конкуренції у однорічних рослин прискорює темпи їх розвитку і проходження фенофаз, а у багаторічних рослин навпаки - розтягує проходження фенофаз розвитку. Пояснюється це стратегією розвитку, яка відобразилась у процесі природного (розвитку) відбору цих груп рослин.
У однорічників підсилення темпу розвитку повинно забезпечити відтворення виду через плодоношення, бо інакше вид міг би загинути. У багаторічників реакція виражається в збереженні даної конкретної рослини для майбутнього розвитку і відтворення виду, бо у даної групи рослин є можливість розвиватися і в наступному сезоні, утримавши захоплену екологічну нішу за собою.
Показником віталітетного спектра може бути, як ми вже відмічали, висота рослин. Рослини по-різному реагують на площу індивідуального живлення. У рослин довгого дня вона зростає із зменшенням площі живлення, а у рослин короткого дня - зменшується. Ця залежність спостерігається як в надземній частині, так і в підземній.
У процесі формування зарослі лободи білої і становлення її структури індивідуальна площа живлення поступово збільшується (за вегетаційний період приблизно в 4 рази), а різниця по площі живлення між окремими рослинами - навпаки майже вдвічі зменшується. Таким чином, у природних заростях у ході розвитку відбувається оптимізація як густоти стояння, так і площі індивідуального живлення.
Вікова різниця в популяції даного виду поступово знижується внаслідок стиснутого періоду появи сходів і постійного зменшення його долі в загальному часі росту і розвитку зарослі. В популяції лободи білої взагалі виділяють 3 фенологічних (зверхрання, середня і пізня) та 5-6 морфологічних груп, які досить чітко виділяються в чистих заростях даного виду по темпу ростових процесів в онтогенезі.
Для першої морфобіологічної групи характерний інтенсивний початковий ріст, а потім - довге його послаблення. Для другої - невпинний швидкий темп росту, третьої - різка зміна швидкого початкового росту повільним його темпом у подальшому, для четвертої - рівномірний середній темп росту і розвитку, для п'ятої - підвищений темп росту в кінці вегетації.
Вирощування ізольованих потомств представників цих груп протягом шести поколінь показало, що вони мають високий ступінь самовідтворення - 72%. Це ще раз підтверджує думку про те, що лобода біла є поліморфним видом.
На динаміку проходження фаз розвитку впливає і сільськогосподарська культура. Загальним правилом Юрін вважає, що такі культури як льон, жито, пшениця, овес прискорюють розвиток бур'янів, а просапні культури (картопля, кукурудза) та бобові культури суцільного посіву - уповільнюють. У складному агрофітоценозі ранній компонент прискорює розвиток пізнього.
Багаторічні бур'яни мають свою специфічну реакцію на площу індивідуального живлення. При цьому змінюється не тільки віковий і віталітетний спектр популяції, а й тактика відтворення виду. Це виражається в зміні співвідношення генеративного і вегетативного способу розмноження, які обидва характерні для багаторічних бур'янів.
Досліди Е.Л. Любарського, Н.Ю. Маркової (1987) показали, що жовтець повзучий має оптимальну густоту стояння в межах 30 + 6 шт/м2. Оптимальною дана щільність вважається тому, що як при збільшенні, так і при її зменшенні популяція даного виду прямує до оптимальної. Темп переходу до оптимальної густоти стояння складав: при низькій - 1-2 роки, а при високій початковій щільності - 1 рік.
При малій щільності вегетативні паростки жовтеця повзучого мали найбільш інтенсивний ріст. Так, при 4 шт/м2 до осені довжина пагонів досягала 310-263 мм, а при 25 шт/м2 лише 40-50 мм. При щільності 4-9 шт/м2 всі рослини цвіли, але плодів не дали. Зате мали вегетативні пагони по 2-3 штуки на рослині. Повністю переважав вегетативний спосіб розмноження. Причиною переважного вегетативного розвитку жовтеця повзучого при низькій щільності може бути (по Н.Ф. Леваковському) різна конкурентна спроможність раметів і гаметів. Рослини, що утворилися з вегетативних зачатків мали вищу конкурентну здатність ніж ті, що з'явилися з насіння.
При високій щільності (100 шт/м2) рослини практично не утворювали пагонів, але їх насіннєва продуктивність була максимальною і складала 25 плодиків на рослину - переважав насіннєвий спосіб розмноження. Чим вище густота стояння, тим більша диференціація особин у популяції.
При щільності 25 шт/м2 (близька до оптимальної) жовтеця повзучого, 50% рослин не утворили вегетативних пагонів розмноження, але цвіли і дали насіння, хоча насіннєва продуктивність їх значно поступалася рослинам із загущених ділянок (16 плодиків). Друга половина популяції утворила вегетативні пагони й одночасно цвіла, але плодиків не сформувала. При оптимальній щільності роль вегетативного розмноження стала другорядною.
Кількість вегетативних пагонів може служити показником близькості популяції даного виду до оптимальної (0,5-1,0 шт/м2), а відповідно і визначення переважаючого способу розмноження для вибору засобу регулювання рівня його присутності у складі агрофітоценозу. Таким чином, стратегія виду завжди реалізується через склад і структуру його популяції найбільш надійним і економічним шляхом.
