3. Рівень присутності культурного компонента в агрофітоценозі.

Рівень присутності будь-якого виду в агрофітоценозі зумовлений багатьма причинами. Для сільськогосподарських культур основним фак­тором, який визначає рівень присутності його в агрофітоценозі, є норма висіву, встановлена землеробом на основі узгодження біологічних осо­бливостей даної культури, технологічних особливостей її вирощування та біотичного потенціалу даної території. Таким чином, норма висіву за­безпечує отримання максимальної продуктивності господарсько цінного урожаю з одиниці площі, а не з однієї рослини.

Щільність стояння рослин в угрупуванні залежить, насамперед від середньої ваги однієї нормально розвинутої рослини. Чим вона більша, тим більшу індивідуальну площу живлення вона потребує, а значить тим менша кількість рослин повинна бути на одиниці площі.

В агрофітоценології співвідношення між площею живлення і масою рослини описане рівнянням Йодля:

W = Ca^3/2,

де: W - середня вага однієї рослини;

С - константа;

а - середня площа на одну рослину.

Середня площа однієї рослини є зворотною величиною щільності стояння:

а звідси:

де: d - щільність стояння рослин на одиниці площі.

Таким чином, середня площа живлення однієї рослини вимірюєть­ся як квадрат її лінійних розмірів таких як висота або діаметр. Середня вага однієї рослини - як куб її лінійних розмірів (висоти або діаметра).

В агрономії як прикладній науці норми висіву і густоту стояння при­йнято вимірювати в штуках на гектар або в одиницях маси на гектар. Для зернових колосових вона складає 4-6 млн. шт. схожих насінин на гектар, для гороху 1,4 млн, для цукрових буряків - 100 тис. шт, картоплі - 40-60 тис, кукурудзи - 25-50 тис. шт. на гектар. Наведені приклади свідчать, що широкорядні культури мають у 40-100 разів меншу щіль­ність стояння, ніж культури суцільного посіву.

Тема 3. Мінливість агрофітоценозів та їх класифікація. Популяції бур’янів План

1. Добова та річна мінливість агрофітоценозів.

2. Класифікація складу агрофітоценозів за флористичним напрямом.

3. Виробнича класифікація бур’янів.

4. Історія становлення та сучасний склад бур'янового компонента агрофітоценозу.

5. Динаміка бур'янового компонента агрофітоценозу.

6. Віковий спектр популяцій.

7. Вплив густоти стояння на популяції бур’янів.

8. Поняття та зміст еколого-ценотичних стратегій розвитку рослин в агрофітоценозах.

9. Види еколого-ценотичних стратегій росту і розвитку рослин.

1. Добова та річна мінливість агрофітоценозів.

Добова мінливість агрофітоценозів зумовлена в основному коли­ваннями кліматичних умов (температури повітря, інтенсивності со­нячного світла та ін.). У межах добової мінливості змінюються всі життє­ві функції рослин - рівень фотосинтезу, транспірації, поглинання води й елементів мінерального живлення та виділення метаболітів. Це призво­дить до змін характеристики фітосередовища (температури повітря і ґрунту та його складу). Цвітіння рослин має теж свій добовий ритм і у вітрозапильних рослин він не співпадає з комахозапильними.

Протягом доби змінюється просторове розташування листків, квітів та суцвіть. Листки у деяких видів опускаються, змінюється їх геометрич­на структура. Загальний склад і структура агрофітоценозу протягом до­би не змінюється.

Сучасні засоби регулювання функціонування агрофітоценозів не дозволяють у повній мірі враховувати добову мінливість агрофітоце­нозів у силу свого тривалого часу застосування або дії, а також часто суцільного характеру їх дії.

Добова мінливість агрофітоценозів урахована в таких рекоменда­ціях по застосуванню окремих прийомів регулювання рівня присутності бур'янів:

- застосовувати післясходові гербіциди у вранішні і вечірні години;

- післясходове боронування проводити після прив'ялення сходів;

- механічні засоби знищення бур'янів у посівах широкорядних куль­тур краще проводити в середній частині дня та ін.

Річна динаміка агрофітоценозів визначається переважно антропіч­ними заходами, і менше - кліматичними факторами. Антропічний фак­тор виражається в порядку чергування культур по полях сівозміни згідно прийнятої схеми. Він може корегуватися відповідно до потреб ринку. Навіть на сьогодні ми не можемо повністю стверджувати, що встанов­лені схеми чергування культур є оптимальними з цілого ряду причин, але дотримання встановленої схеми чергування (ритмізація зміни куль­турного компонента агрофітоценозу) створює і певний ритм зміни бур'я­нового компонента. Останнє є основою для прогнозування рівня при­сутності та розвитку бур'янового компонента. Узагальнення багаторіч­них даних дало можливість Ю.П. Манько встановити емпіричним шля­хом коефіцієнти відповідності між видовим та кількісним складом бур'я­нів попередника і наступної культури й розробити відповідну методику прогнозу рівня забур'яненості наступної культури по результатах обліку фактичної забур'яненості попередника перед його збиранням.

Ритмізація, повторюваність, достовірність цих змін значною мірою залежить від особливостей кліматичних умов конкретного року, які зав­жди достатньо суттєво відрізняються від середніх багаторічних. Разом із тим, прояв певних кліматичних умов значним чином проявляється в ди­наміці всього або одного з компонентів агрофітоценозу. Прикладом мо­же служити періодичне суцільне забур'янення посівів озимої пшениці кучерявцем Софії на півдні України, що пов'язується з вологою погодою з 10 по 25 вересня. Характер спалахів носить і масова поява в посівах ярих культур гірчиці польової (Н.Е. Воробьев, 1982).

Короткочастність існування агрофітоценозів призводить до повної зміни культурного компонента агрофітоценозу, до суттєвої зміни мало-річних і незначної зміни - багаторічних бур'янів.