2. Завдання управлінського обліку
Основна задача управлінського обліку – служити інформаційною опорою для ухвалення управлінських рішень. Функції контролінгу значно ширше. Вони включають не тільки управлінський облік, але і елементи планування, контролю, аналізу, а також вироблення альтернативних варіантів управлінських рішень. Процес вироблення варіантів управлінських рішень відноситься до самої трудомісткої і відповідальної частини контролінгу. При цьому оптимальне використовування на наголошеному змішаному методі обліку витрат дозволяє вирішувати деякі принципові задачі управлінського характеру:
1. Вибирати оптимальні управлінські рішення за умов недовантаження виробничих потужностей (можливість маніпуляції частиною постійних витрат, які доводяться на частину невикористаних виробничих потужностей).
2. Спрощувати нормування витрат за рахунок скорочення статі собівартості, що, у свою чергу, дозволить підвищити якість обліку і контролю умовно-постійних витрат.
3. Оптимізувати асортимент продукції, що випускається, визначати доцільність ухвалення додаткового замовлення за цінами нижче звичних, проводити комплектуючі вироби усередині підприємства або закупляти їх із сторони і інші задачі.
Використовування даних управлінського обліку також допускає деталізацію Плану рахунків бухгалтерського обліку з тим, щоб мати необхідну і достатню інформацію про факти господарського життя по видах продукції, центрах відповідальності, місцях відвантаження або персональних замовленнях і ін. Ступінь деталізації Плану рахунків визначається підприємством самостійно.
3. Характеристика основних методів управлінського обліку.
Існуючі методи управлінського обліку можна класифікувати за різними ознаками, а саме: за об'єктами обліку, за повнотою включення до складу собівартості, за інтерпретацією поняття затрат, за характером даних.
Загальна класифікація методів управлінського обліку приведена на рис. 3.
За об'єктами обліку затрат розрізняють такі системи управлінського обліку як облік за видами затрат, облік за центрами затрат та облік, диференційований за базами розподілу затрат.
За повнотою включення до складу собівартості вирізняють облік за повною собівартістю та облік за неповною (вкороченою) собівартістю або облік за змінними витратами.
За інтерпретацією поняття затрат управлінський облік поділяють на облік за фактичною собівартістю, облік за нормативною собівартістю та облік за плановою собівартістю.
За характером даних є системи управлінського обліку, які містять, з однієї сторони, дані про минуле, про сучасне та майбутнє, а з другої – дані для контролю, оперативного управління та планування.
В |
|||||||
|
|
|
|
|
|||
За об’єктами о |
|
Облік за видами витрат |
Облік за центрами витрат |
Облік, диференційований за базами розподілу витрат |
|||
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|||
З |
|
Облік за повною собівартістю |
|
Облік за вкороченою собівартістю |
|||
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|||
З а інтерпретацією поняття затрати |
|
Облік за фактичною собівартістю |
Облік за нормативною собівартістю |
Облік за плановою собівартістю (стандарт-кост) |
|||
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|||
З а характером даних |
|
Дані про минуле |
|
Дані для контролю |
|||
|
Дані про теперішнє |
|
Дані для оперативного управління |
||||
|
Дані про майбутнє |
|
Дані для планування |
||||
иди
систем управлінського обліку
бліку
а
повнотою включення затрат в собівартість
Рис. 3. Класифікація методів управлінського обліку [7, с. 47]
В системі управлінського обліку розрізняють такі методи обліку затрат, як: облік за фактичною собівартістю, облік за нормативною собівартістю та облік за плановою собівартістю («стандарт-костинг»). Переваги та недоліки кожного з перелічених методів представлено у табл. 10.
Таблиця 10
Переваги та недоліки методів обліку затрат
Метод |
Сутність методу |
Переваги |
Недоліки |
1 |
2 |
3 |
4 |
1. Облік за фактичною собівартістю: |
|||
1.1. Базовий варіант. |
Фактичні затрати відображаються без будь-яких коригувань.
|
Простота використання |
1. Відсутність нормативів для контролю кількості використаних ресурсів та цін на них. 2. Відсутність можливості аналізу причин відхилень. 3. Складність процедури розрахунку фактичних цін в умовах надання взаємних послуг між підрозділами підприємства. 4. «Стрибки» собівартості внаслідок неможливості створення резервів. 5. Трудомісткість перерахунку цін на кожну одиницю використаних ресурсів. 6. Необхідність розрахунку собівартості кожної партії виробів, що в умовах масового виробництва є трудомістким. |
1.2. За цінами минулого періоду. |
Затрати визначаються як алгебраїчна сума добутку середньої ціни минулого періоду на фактичну кількість та відхилень затрат за рахунок цін. |
Спрощується порівняння затрат за різні періоди, з'являється можливість контролю та спрощується ведення самого обліку. |
1. Використання в якості нормативу середньої ціни за минулий період, що не відповідає цілям підприємства і викликає труднощі у здійсненні контролю. 2. Відсутність нормативів за кількістю використання ресурсів. 3. «Стрибки» собівартості внаслідок неможливості створення резервів. |
1.3. За плановими цінами. |
Прямі затрати відображаються за плановими цінами, відхилення прямих затрат від запланованого рівня списуються в кінці періоду, а планування постійних витрат відсутнє. |
1. Для прямих витрат можлива ліквідація коливань цін, а також порівняння фактичних і планових значень. 2. Є змога порівняння затрат різних періодів та планування прямих затрат. |
1. Відсутність можливості контролю й аналізу відхилень непрямих затрат. 2. «Стрибки» собівартості внаслідок відсутності резервування.
|
Продовження табл. 10
1 |
2 |
3 |
4 |
2. Облік за нормативною собівартістю |
|||
2.1. З фіксованим обсягом випуску продукції. |
Нормативи встановлюються безвідносно до обсягу діяльності, обліковуються цінові та кількісні відхилення |
1. Відносна простота розрахунків. 2. Можливість контролю фактичних значень з нормативними та аналізу причин відхилень. 3. Відсутність необхідності калькулювання собівартості за кожною партією зокрема. 4. Згладжування коливань собівартості за рахунок можливостей резервування. |
1. Невідповідність нормування «від досягнутого» або за екстраполяцією вимогам нинішнього дня. 2. Відсутність обґрунтування коригувань середніх значень, що знижує точність планування та перешкоджає ефективному контролю. 3. Відсутність ефективного контролю через ігнорування характеру залежності затрат від обсягу випуску продукції та те, що даний варіант діє лише при заданому обсязі. 4. Відхилення за рахунок зміни обсягу не враховуються. |
2.2. З обсягом випуску продукції, який змінюється. |
Нормативи змінних затрат встановлюються на одиницю обсягу, а нормативи постійних затрат – на весь обсяг. При цьому враховуються відхилення за ціною, за кількістю, за обсягом. |
1. Враховується характер поведінки затрат залежно від обсягу. 2. Покращуються можливості для контролю, а також має місце врахування відхилень за рахунок обсягу. |
1. Складність розрахунків. 2. Має місце однаковий підхід щодо визначення постійних і змінних затрат (при коригуванні на зміну обсягу постійні затрати розглядаються як змінні), що веде до викривлення результату.
|
3. Облік за плановою собівартістю («стандарт-костінг») |
|||
3.1. З фіксованим обсягом випуску. |
Цей варіант аналогічний обліку за нормативною собівартістю з обсягом випуску, що змінюється; відмінність зводиться до того, що замість нормативних використовуються планові величини. |
1.Збільшення точності прогнозів та ефективності контролю. 2. Відсутність необхідності класифікувати затрати. |
1. Відносна складність розрахунків. 2. Невідповідність нормування «від досягнутого». 3. Відсутність обґрунтування коригувань середніх значень. 4. Відсутність ефективного контролю. 5. Відхилення за рахунок зміни обсягу не враховуються. |
3.2. З обсягом випуску, що змінюється. |
1. Враховується характер поведінки затрат залежно від обсягу. 2. Враховуються відхилення за рахунок обсягу. |
||
Аналіз вищевказаних методів обліку витрат показує, що найбільш відповідними для цілей контролінгу є системи обліку за плановою собівартістю (стандарт-костінг) в порівнянні з різними варіантами обліку за скороченою собівартістю, оскільки саме ці системи забезпечують максимум інформації для прийняття управлінських рішень.
Використання будь-якого методу обліку витрат супроводжується аналізом відхилень від нормативів та оцінкою їх впливу на прибуток. Відхилення фактичних витрат від нормативних повинні оперативно виявлятися і аналізуватися менеджерами, відповідальними за управління витратами. Аналіз відхилень виконують окремо за кожним видом витрат, використовуючи методи факторного аналізу.