6. Характеристика фінансового стану та

показників ефективності підприємства

Ціллю аналізу фінансового стану підприємства є наочна і проста оцінка фінансового благополуччя і динаміки розвитку господарюючого суб'єкта.

Фінансовий стан підприємства можна оцінювати з погляду короткострокової і довгострокової перспектив. В першому випадку критерії оцінки фінансового стану – ліквідність і платоспроможність підприємства, тобто здатність своєчасно і в повному об'ємі провести розрахунки за зобов'язаннями.

З позиції довгострокової перспективи фінансовий стан підприємства характеризується структурою джерел засобів, ступенем залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів.

Основні напрямки аналізу фінансового стану підприємства:

- оцінка майнового стану;

- оцінка фінансової стійкості;

- оцінка платоспроможності;

- оцінка ліквідності;

- оцінка ділової активності.

Оцінка майнового стану підприємства характеризує наявність і структуру активів і пасивів підприємства. При вивченні і оцінці показників використовують різні види аналізу: горизонтальний, вертикальний, трендовий.

Оцінка фінансової стійкості підприємства характеризується мірою незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

Платоспроможність характеризує здатність підприємства розраховуватися по довгострокових і короткострокових зобов'язаннях за рахунок оборотних коштів (покривати заборгованість по пасивах за рахунок активів).

Оцінка ліквідності підприємства дозволяє визначити здатність підприємства розраховуватися по короткострокових зобов'язаннях за рахунок різних статей оборотних коштів, згрупованих по мірі трансформації їх в грошові кошти. У практиці фінансового аналізу використовується система розрахункових показників ліквідності підприємства, заснованих на зіставленні активів різного ступеня ліквідності з величиною короткострокових пасивів.

Оцінка ділової активності підприємства характеризує ефективність діяльності підприємства по двох групах показників – оборотності і рентабельності.

Серед задач оцінки фінансового стану з позиції контролінгу слід виділити забезпечення ліквідності підприємства.

Основною ознакою ліквідності служить формальне перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими пасивами підприємства. Причому чим більше це перевищення, тим більш сприятливий фінансовий стан підприємства.

Забезпечення ліквідності підприємства має на увазі наступні напрями діяльності фінансового контролінгу:

- структурна підтримка ліквідності;

- поточне забезпечення ліквідності;

- підтримка ліквідних резервів;

- фінансування.

Структурна підтримка ліквідності переслідує мету утримати стійку збалансовану структуру капіталу з тим, щоб підвищити привабливість підприємства в очах потенційних кредиторів і акціонерів, що у свою чергу, збільшить можливості залучення додаткових фінансових коштів (кредити, інвестиції). При цьому слід прагнути зваженої структури фінансування, при якій розумним чином поєднуються зовнішні і внутрішні джерела фінансування, тобто позикові і власні кошти.

Частина зовнішньої позики, кредитів, кредиторській заборгованості в загальних джерелах засобів залежить від співвідношення процентних ставок за кредит і ставок на дивіденди. Якщо процентні ставки за кредит менше ніж ставки на дивіденди, то раціонально збільшувати короткострокові, довгострокові кредити. Інакше доцільно використовувати власний капітал. Співвідношення власного капіталу до позикового, як правило, повинне бути 1:2.

Фінансовий контролінг повинен координувати плани підприємства (план основних виробничих фондів, план інвестицій, план використання фінансових ресурсів і таке ін.), відстежувати і при необхідності прагнути вирівнювання структурних дисбалансів (наприклад, зменшуючи об'єм інвестицій, використовуючи оренду або лізинг замість придбання майна у власність, привертаючи довгостроковий капітал замість короткострокового).

Поточне або ситуативне забезпечення ліквідності орієнтовано виняткове на фінансовий план. Сюди входять всі потоки платежів, всі надходження і виплати, що особливо відносяться до фінансування, інвестування і власного капіталу. Фінансовий контролінг повинен координувати базисні часткові плани, а також довгострокові інвестиційні плани.

Всі очікувані надходження співвідносяться з планованими виплатами. У будь-який момент часу, коли очікувані акумульовані надходження (разом з початковими сумами) виявляться менше очікуваних акумульованих виплат, може виникнути додаткова потреба в реалізації ліквідних активів підприємства, залученні кошти.

Якщо виникає неприпустиме перевищення виплат над надходженнями, фінансовий контролінг вимагає проведення перевірки плану. Перевірка припускає переміщення частини виплат, для яких це допустимо, на більш пізні періоди. Якщо ж очікувані надходження значно перевершують виплати, підприємство накопичує вільні власні засоби, які можуть бути інвестовані у власне або інші підприємства і проекти, це дозволяє достроково провести виплати по наявних боргах.

Підтримка ліквідних резервів спрямовано на координацію надходжень та витрат з ціллю забезпечення ліквідності.

Надлишок ліквідних коштів може бути використаний для формування резервів ліквідності. Взагалі, чим більше невизначеність (вірогідність перевищення надходжень або виплат), тим більше повинні бути резерви ліквідних засобів.

Наявність ліквідних витрат, з одного боку, підвищує фінансову безпеку підприємства, але, з іншою – знижує рентабельність. Фінансовий контролінг повинен стежити за тим, щоб підприємство використовувало самі відповідні короткострокові планові інструменти для досягнення оптимуму ліквідності, тобто щоб платоспроможність підприємства гарантувалася з мінімальними витратами.

Фінансування – це заходи, спрямовані на покриття потреби підприємства в капіталі, які включають мобілізацію фінансових ресурсів (грошових коштів, їх еквівалентів та майнових активів), їх повернення, а також відносини між підприємством та інвесторами, які з цього випливають (платіжні відносини, контроль та забезпечення).

За результатами оцінки фінансового стану підприємства проводиться:

- розробка стратегій фінансування діяльності підприємства, що включають заходи щодо пошуку специфічних джерел фінансування;

- складання укрупнених планів-балансів і звітів про фінансові результати, участь в розробці довгострокових і короткострокових фінансових планів;

- поточний контроль за виконанням плану і контроль найважливіших фінансових показників;

- складання фінансових повідомлень по аналізу відхилень і розробку пропозицій по управлінських заходах.

Після аналізу фінансового стану результативність і економічна доцільність функціонування підприємства вимірюються абсолютними і відносними показниками. Розрізняють показники економічного ефекту і економічної ефективності.

Економічний ефект – це абсолютний, об'ємний показник, що характеризує результат діяльності. Як показники ефекту використовують показники валового національного продукту, національного доходу, валового доходу від реалізації, прибутку і т. ін.

Економічна ефективність – відносний показник, який показує одержаний ефект з витратами або ресурсами, використаними для досягнення цього ефекту. Такий показник вже можна використовувати в просторово-часових зіставленнях. Саму загальну оцінку рівня економічної ефективності діяльності підприємства дають показники рентабельності авансованого і власного капіталу, а зростання їх в динаміці розглядається як позитивна тенденція.

Показники ефективності роботи підприємства використовуються для оцінки загальної ефективності вкладення коштів у підприємство та відображають ступень прибутковості підприємства.

Ефективність діяльності являє собою комплексне відображення кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу (у зарубіжних країнах із розвитою ринковою економікою для окреслення результативності господарювання використовують інший термін – продуктивність системи виробництва й обслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різноманітних товарів і послуг.

Комплексна оцінка ефективності діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта здійснюється, як правило, на основі або спеціально розробленої або адаптованої системи показників. Система показників ефективності діяльності повинна давати всебічну оцінку використання всіх ресурсів підприємства і містити всі загальноекономічні показники. Крім того, підприємство повинне постійно контролювати процес використання внутрішніх факторів шляхом розробки і послідовного здійснення власної програми підвищення ефективності діяльності, а також врахувати вплив на неї зовнішніх факторів – економічної, соціальної політики держави, діяльності національних інституційних організацій розвитку інфраструктури і структурних змін у суспільстві.