7. Перелік питань до підсумкового контролю знань студентів

1. Поняття й система римського приватного права.

2. Основні історичні етапи розвитку римського приватного права.

3. Предмет і джерела римського приватного права.

4. Рецепція римського права і його значення для сучасного правознавства.

5. Кодифікації римського права.

6. Розробки Юстиніана. Інституції і Дигести. Кодекс Юстиніана.

7. Основні напрямки діяльності римських юристів.

8. Правосуддя у Стародавньому Римі. Виникнення державного суду.

9. Легісакційний процес. Форма його проведення.

10. Зміст формулярного процесу.

11. Особливості екстраординарного процесу

12. Зміст і засоби преторського захисту.

13. Загальна характеристика вчення про позов.

14. Поняття і види позовів.

15. Позовна давність.

16. Особи. Правоздатність і дієздатність.

17. Правове становище римських громадян.

18. Правове становище рабів.

19. Правове становище вільновідпущеників і колонів.

20. Правове становище латинів та перегринів.

21. Юридичні особи: поняття і види.

22. Виникнення і припинення юридичної особи.

23. Римська родина. Агнатська і когнатська родини.

24. Поняття і види шлюбу.

25. Порядок укладання шлюбу.

26. Припинення шлюбу

27. Особисті та майнові відносини в родині.

28. Зміст батьківської влади.

29. Узаконення та усиновлення за римським правом.

30. Поняття і види речових прав.

31. Речі: поняття та види.

32. Поняття і види володіння.

33. Виникнення і припинення володіння.

34. Захист володіння.

35. Поняття і види права власності.

36. Зміст права власності.

37. Придбання та втрата права приватної власності.

38. Захист права власності.

39. Поняття та види прав на чужі речі.

40. Поняття та види сервітуту.

41. Виникнення і втрата сервітуту.

42. Захист сервітуту.

43. Земельні сервітути.

44. Особисті сервітути.

45. Емфітевзис та суперфіций.

46. Заставне право.

47. Загальні положення зобов'язального права Давнього Риму.

48. Поняття і система зобов'язань, їх види.

49. Підстави виникнення зобов'язань.

50. Сторони у зобов'язанні.

51. Заміна осіб у зобов'язанні

52. Зобов'язання з безліччю осіб.

53. Припинення зобов'язань.

54. Забезпечення зобов'язань.

55. Виконання зобов'язань. Наслідки їх невиконання.

56. Договір у римському праві.

57. Поняття і види договорів.

58. Зміст договору.

59. Умови дійсності договорів.

60. Реальні договори.

61. Консенсуальні договори.

62. Вербальні контракти.

63. Літеральні контракти.

64. Пакти і їх види.

65. Безлічні контракти.

66. Позадоговірні зобов'язання.

67. Делікти і їх види.

68. Квазіделікти: поняття, види.

69. Римське спадкове право: загальна характеристика.

70. Основні етапи розвитку спадкового права.

71. Відкриття спадщини.

72. Прийняття спадщини.

73. Спадкоємство за законом.

74. Спадкоємство за заповітом.

75. Сингулярне спадкоємство.

76. Універсальне спадкоємство.

8. Література

1. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: підруч. / О.А. Підопригора, Є.О. Харитонов. – 2-ге вид. - К.: Юрінком Інтер, 2009. – 528с.

2. Задорожний Ю. Роль римського права у процесі становлення та розвитку університетів у країнах Західної Європи // Право України. – 2009. - №3. – С. 153-159.

3. Харитонов Е.О. Основы римского частного права. - Х.: Одиссей, 2008.

4. Омельченко О.А. Римское право. Учебник. - М.: ТОН-Остожье, 2008.

5. Новицкий Н.Б. Основы римского гражданского права. - М.: Зерцало, 2007.

6. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право. Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2007.

7. Древнее право // Журнал центра по изучению римского права. - М.: Зерцало, 1997-2005.

8. Гетьман-Павлова И.В. Практикум по римскому праву. - М.: Юристъ, 2005.

9. Яковлев В.Н. Древнеримское и современное российское наследственное право. Рецепция права. - Москва-Воронеж: Модек, 2005.

10. Сличенко С.А., Смотров О.Н., Кройтор В.А., Шишка Р.Б. Основы римского частного права. - Х.: Эллада, 2004.

11. Ємельянова Л. Трансформація поглядів римських юристів // Підприємництво, господарство та право. - 2004. - № 6. - С. 25-27

12. Русу С.Д. Суб'єктний склад деліктних зобов'язань за римським приватним правом // Юридичний вісник. - 2004. - № 4. - С. 110-115

13. Римське право (Інституції).- Х.: «Одіссей», 2003. – 288с.

14. Макарчук В.С. Основи римського приватного права. - К.: Атіка, 2003.

15. Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права. - М.: Зерцало, 2003.

16. Чезаре Санфилиппо. Курс римского частного права: пер. с ит./ Под. ред. Д.В. Дождёва. - М.: БЕК, 2002.

17. Підопригора О., Харитонов Є. Римське право як підґрунтя юриди­ чної освіти // Право України. - 2000. - № 1. - С. 117-120.

18. Підопригора О., Харитонов Є. Римське право як підґрунтя юридичної освіти. // Право України. - 2000. - №1. - с.117-120.

19. Подопригора А.А., Харитонов Е.О. Римское право в Украине: перспективы ІІІ тысячелетия // Юрдический вестник. - 1999. - №4. - с.109.

20. Орач Е.М., Тищик В.И. Основи римського приватного права. - К.: Юрінком Інтер, 2000.

21. Підопригора О., Харитонов Є. Римське право і майбутнє правової системи України. // Вісник Академії правових наук України. - 1999. - №1. - с.95-100.

22. Дождёв Д.В. Римское частное право.Учебник для ВУЗов. - М.: Инфра НОРМА, 1996.

23. Косарев А.И. Римское частное право. - М.: Закон и право, 1998.

24. Иеринг Р. Дух римского права. Борьба за право. // Журнал центра по изучению римского права. - М.: Зерцало, 1998.

25. Латинские юридические изречения. / Сост. Е.И. Темнов. - М.: Юристъ, 1996.

26. Памятники римского права. Законы XII таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. - М.: Зерцало, 1997.

27. Памятники римского права: Юлий Павел. Сентенции. Фрагменты Ульпиана. - М.: Зерцало, 1998.

28. Покровский И.А. История римского права. - СПб.: Нева, 1998.

29. Сенив М.Г., Компанец Т.М. Латинский язык и основы юридической терминологии: Учебное пособие. - Донецк: Донбасс, 1998.

30. Харитонов Є.О. Історія приватного права Європи. Витоки. - Одесса: Джерело, 1999.

31. Нелін О. До питання про спадкове право рабовласницького суспі­льства // Підприємництво, господарство та право. - 2004. - №10 .- С. 44-48.

32. Вовк В. Римське право через призму культурно-правової антропології // Підприємництво, господарство і право. – 2011. - №1. – С.60-63.

Допоміжна література

1. Юлий Павел. Пять книг сентенций к сыну. Фрагмента Домиция Ульпиана / Пер. с латинского Е.М. Штаерман; Отв. ред. и состави- тель Л.Л. Кофанов. (Серия "Памятники римского права"). - М.: Зерцало, 1998.-287 с.

2. Штаерман Е.М. Римское право // Культура Древнего Рима: В 2 т. - М., 1985.-Т. І.-С. 210-247.

3. Смирин В.М. Патриархальньїе представлення и их роль в обществен- ном сознании римлян // Культура Древнего Рима. Т. II. - С. 5-78.

4. Скорина Л., Чуракова Л. Латинська мова для юристів. - К.: Атака, 2000.

5. Словарь античности. - М., 1989.

6. Бабичев Н.Т., Боровский ЯМ. Словарь латинских крьшатьіх слов.-М., 1988.

7. Федорова Е.В. Императорский Рим в лицах. - М., 1979.

8. Тищик Б.Й. Історія держави і права країн Стародавнього світу: Навчальний посібник у двох томах. Том другий. Історія держави і права Стародавнього Риму. - Львів, 1999.

9. Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права. - Москва: Юрист, 1996. - 342 с.

Додатки

Термінологічний словник

Actiones juris (АКЦЮНЕС ЮРІС) — юридичні акти.

Actio nihil aliud est quant ius, quod sibi debetur judicio persequ-

endi (АКЦІО НІХІЛ АЛІУД ЕСТ KBAM ЮС, КВОД СІБІДЕБЕТУР

ЮДЩЮ ПЕРСЕ КВЕНДІ) — позов є не що інше, як право (особи)

здійснювати в судовому порядку свою вимогу.

Ad impossibilia nemo obligator (АД ІМПОССІБІЛІА НЕМО

ОБЛІГАТУР) — до неможливого нікого не зобов'язують.

Апіто felonko (AHIMO ФЕЛОНІКО) — зі зловмисним на­міром.

Animus possidendi (АНІМУС ПОССІДЕНДІ) - намір вва­жати певну річ своєю.

Apices juris (АШЦЕС ЮРІС) — юридичні тонкощі.

Apiscimur possessionem corpore et animo, neque per se animo aut

perse corpore (АШСЦІМУР ПОССЕСЮНЕМ КОРПОРЕ ET AHI­

MO, HEKBE ПЕР СЕ АНІМО АУТ ПЕР СЕ КОРПОРЕ) - ми всту­паємо до володіння і фізично, і волею, і ніколи — тільки волею або тільки фізично.

Audiatur et altera pars (АУДІАТУР ET АЛТЕРА ПАРС) -слід вислухати і другу сторону.

Breviajudicialia (БРЕВІЯ ЮДІЦІАЛІА) — судові приписи.

Саіитпіа (КАЛЮМНІА) — хибне звинувачення.

Casus delicti (КАЗУС ДЕЛИКТІ) — випадок правопорушення.

Casus improvisus (КАЗУС ІМПРОВІЗУС) — непередбачений випадок.

Causae cognitio (КАУЗЕ КОГНІЦЮ) — з'ясування справи.

Cogitationis poenam nemo patitur (КОПТАЦЮНІС ПОНАМ

НЕМО ПАТІТУР) — ніхто не несе відповідальності за думки.

Compos mentis (КОМПОС МЕНТІС) — в здоровому розумі.

Concubinatus (КОНКУБШАТУС) — фактичний шлюб, ко­ли є перешкоди до вступу в законний шлюб.

Condomini (КОНДОМІНІ) — спільні власники.

Confessus pro iudicato habetur (КОНФЕСУС ПРО ЮДІКА-

ТО ХАБЕТУР) — той, хто визнав позов, програв справу.

Contractus (КОНТРАКТУЄ) - договір.

Contractus est ultro citroque obligatio (КОНТРАКТУЄ ЕСТ УЛ-

ТРО ЦІТРОКВЕ ОБЛІГАЦЮ) — контракт є взаємним зобов'язан­ням (тобто угодою сторін).

Corporepossidere (КОРПОРЕ ПОССІДЕРЕ) — фактичне (ті­лесне) володіння річчю.

Corpus juris civilis (КОРПУС ЮРІС ЦИВІЛІС) - звід при­ватного права, або Кодекс Юстиніана, — систематизований звід римського права, складений за імператора Юстиніана (VI ст. н. є.)

Creditores accipiendos esse eos, quibus debentur in actione (KPE-

ДІТОРЕС АКЦШІЕНДОС ECCE EOC, КВІБУС ДЕБЕНТУР IH AK-

ЦІОНЕ) — кредитори — це ті, кому повинні на підставі позову.

Сит регісиїо (КУМ ПЕРІКУЛО) — ризикуючи.

Cuiprodest? (КУІ ПРОДЕСТ?) — кому це вигідно?

Сиі Ьопо? (КУІ БОНО?) — кому це на користь?

Cupidae legumjuventuti (КУПІДЕ ЛЕГУМ ЮВЕНТУТІ) - мо­лодь, що бажає вивчати закони.

Dare (ДАРЕ) — дати.

De legeferenda (ДЕ Л ЕГЕ ФЕРЕНДА) — з погляду законо­давчого припущення.

De lege lata (ДЕ Л ЕГЕ ЛАТА) — з погляду діючого закону.

Debere (ДЕБЕРЕ) — бути зобов'язаним, боржником.

Debitor (ДЕБІТОР) - боржник.

Debitor intellegitur is, a quo invito exigipecunia potest (ДЕБІТОР

ШЛЕЛЛЕГГГУР 1С, AKBO ІНВІТО ЕКЗІГІ ПЕКУНІО ПОТЕСТ) -

під боржником розуміється той, з кого можна витребувати гроші проти його волі.

Dominium ex jure privatum (ДОМІНІУМ ЕКС ЮРЕ ПРІВА-

ТУМ) — власність за приватним правом.

Dominium proprietas (ДОМІНІУМ ПРОПРІЕТАС) - влас­ність.

Dura lex, sed lex (ДУРА ЛЕКС, СЕД ЛЕКС) — суворий закон, але це закон.

Emancipatio (ЕМАНЦШАЦЮ) — звільнення з-під бать­ківської влади.

Et delicta et noxae caput sequuntur (ET ДЕЛІКТА ET HOKCE

КАПУТ СЕКВУНТИР) — за правопорушення і шкоду відповідає

особисто правопорушник.

Ex jure (ЕКС ЮРЕ) — за правом.

Ex legibus (ЕКС ЛЕГІБУС) — за законом, відповідно до закону.

Ех тоге (ЕКС МОРЕ) — відповідно до звичаю.

Ex officio (ЕКС ОФІЦІО) — відповідно до посадових повно­важень.

Facere (ФАСЕРЕ) — робити.

Facile veritas se ipsa defendet (ФАЦІЛЕ ВЕРІТАС СЕ ШСЕ

ДЕФЕНДЕТ) — істина легко сама себе захистить.

Fiatjustitia!(ФІАТ ЮСТИЦІА!) — хай торжествує правосуддя!

Furtum (ФУРТУМ) — крадіжка.

Furtum est contrectatio reifraudulosa lucrifaciendi gratia vel ipsi-

us rei vel etiam usus eius possessionisve (ФУРТУМ ЕСТ КОНТРЕСТА-

ЦІО РЕІ ФРАУДУЛОЗА ЛУКРІ ФАЦІЕНДІ ГРАЦІА ВЕЛ ШСІУС

РЕІ ВЕЛ ETIAM УЗУС ЕІУС ПОССЕСЮНІСВЕ) - крадіжка є

зловмисним відчуженням речі з метою наживи — самої речі, корис­тування нею, володіння нею.

Hereditas aditio (ХЕРЕДІТАС АДІЦЮ) — вступ і прийняття спадщини.

Hereditas est successio in universum jus quod defunctus habuit

(ХЕРЕДІТАС ЕСТ СУКЦЕСЮ IH УНІВЕРСУМ ЮС КВОД ДЕФУНК-

ТУС ХАБУІТ) — спадкування — це наступництво в усіх правах, якими володіє померлий.

Heredis institutio — caput et fundamentum intellegitur totius

testamenti (ХЕРЕДІС ШСТИТУЦЮ - КАПУТ ET ФУНДАМЕН-

ТУМ ШТЕЛЛЕПТУР ТОТІУС ТЕСТАМЕНТІ) - встановлення спадкоємця — суть і основа заповіту.

Hereditas personam defmcti sustinet (ХЕРЕДНАС ПЕРСАНАМ

ДЕФУНКТІ СУСТІНЕТ) — спадщина продовжує особистість по­мерлого, тобто спадкоємець зобов'язаний виконати зобов'язання

особи, яка залишила спадщину.

Ignorantia juris nocet, ignoratio facti поп nocet (ІГНОРАНЦІА

ЮРІС НОЦЕТ, ШГОРАЦЮ ФАКТІ НОН НОСЕТ) – незнання закону не є виправданням, але незнання факту є виправданням.

Impossibilium nulla obligatio (ІМПОСІБІЛІУМ НУЛА ОБЛІ-

ГАЦЮ) — неможливе не є обов'язковим.

Incidenter (ІНЦІДЕНТЕР) — по ходу справи.

In concrete (ІН КОНКРЕТО) — в кожному окремому випадку (ситуації).

Injuria ex affectu facientis consistit (ІНЮРІА ЕКС АФФЕКТУ

ФАЦІЕНТІС КОНСІСТІТ) —образа коріниться в душевному стані того, хто ображає.

In jus vocatio (ІН ЮС ВОКАЦЮ) — виклик до суду.

Interdiction recuperandaepossessonis (ІНТЕРДІКТУМ РЕКУПЕ-

РАНДЕ ПОССЕСІОНІС) — інтердикти для повернення насильно

втраченого володіння.

Ipsojure (ШСО ЮРЕ) — відповідно до самого права.

Juris praecepta sunt haec: honeste vivere, neminem laedere, suum

cuiique tribuere (ЮРІС ПРЕЦЕПТА СУНТ ХЕК: XOHECTE BIBEPE

HEMIHEM ЛЕДЕРЕ, СУУМ КУІКВЕ ТРІБИЕРЕ) - приписи права

такі: чесно жити, нікому не шкодити, надавати кожному належне.

Jus abutendi (ЮС АБУТЕНДІ) — право розпоряджання.

Jus dicere (ЮС ДІЦЕРЕ) — тлумачити право.

Jus est ars boni et aequi (ЮС ЕСТ APC БОНІ ET EKBI) —

право є мистецтвом добра і справедливості.

Jus possidendi (ЮС ПОССЩЕНДІ) — право володіння.

Justitia estfundamentum regni (ЮСТІЦІА ЕСТ ФУНДАМЕН-

ТУМ РЕГНІ) — правосуддя — фундамент держави.

Jus utendi (ЮС УТЕНДІ) — право користування.

Legis peritus (ЛЕПС ПЕРІТУС) — особа, яка добре знає закони.

Legis virtus haec est: imperare, vetare, permittere, punire (ЛЕГІС

ВІРТУС ХЕК ЕСТ: ІМПЕРАРЕ, BET АРЕ, ПЕРМІТТЕРЕ, ПУНІ-

РЕ) — сила закону полягає в тому, щоб наказувати, забороняти,

дозволяти, карати.

Levitas апіті (ЛЕВІТАС АНІМІ) — легковажність.

Lex contractus (ЛЕКС КОНТРАКТУЄ) — договірне право.

Lex est, quod populus jubet atque constituit (ЛЕКС ЕСТ, КВОД

ПОПУЛУС ЮБЕТ ATKBE КОНСТІТУІТУМ) - закон - це те, що народ наказує і постановляє.

Libertas est potestas faciendi id, quod iure licet (ЛІБЕРТАС ЕСТ

ПОТЕСТАС ФАЦІЕНДІ ІД, КВОД ЮРЕ ЛІЦЕТ) - свобода є

можливістю робити те, що дозволено правом.

Male jure nostro uti поп debemus (МАЛЕ ЮРЕ НОСТРО УТІ

НОН ДЕБЕМУС) — не слід нам дурно користуватися своїми правами.

Mancipatio (МАНЦШАЦЮ) — обряд (ритуал), який вико­

нувався при передачі права власності на особливо цінні речі.

Mater semper est certa (МАТЕР СЕМПЕР ЕСТ ЦЕРТА) – мати завжди достеменно відома.

Matrimoniumjustum (МАТРІМОНІУМ ЮСТУМ) — законний римський шлюб.

Mens legis (МЕНС ЛЕПС) — дух, сенс закону.

Minatur innocentibus quiparcitnocentibus (МІНАТУР ІНОЦЕН-

ТІБУС KBIПАРЦІТ НОЦЕНТІБУС) - той, хто виправдовує винного, погрожує невинним.

Nemo delictis exuitur (НЕМО ДЕЛІКТІС ЕКЗУІТУР) - нікого

не можна звільнити від відповідальності за правопорушення.

Nemo pro parte testatus, pro parte intestatus decedere potest (НЕМО

ПРО ПАРТЕ ТЕСТАТУС, ПРО ПАРТЕ ШТЕСТАТУС ДЕЦЕДЕРЕ

ПОТЕСТ) — не можна одночасно спадкувати одну й ту ж саму спад­щину і за заповітом, і за законом.

Nemo punitur pro alieno delicto (НЕМО ПУНІТУР ПРО

АЛІЕНО ДЕЛІКТО) — ніхто не карається за чужі злочини.

Nemo sibi causam possessiones mutare potest (НЕМО СІБІ KA-

УЗАМ ПОССЕСЮНЕС МУТАРЕ ПОТЕСТ) — ніхто не може сам змінити собі підставу володіння.

Nibil commune habetproprietas cum possesione (НІБІЛ КОМУНЕ

ХОБЕТ ПРОПРІЕТАС КУМ ПОСЕСЮНЕ) — немає нічого спільного

між власністю і володінням.

Non bis eadem ге (НОН БІС ЕАДЕМ РЕ) — не можна вдруге порушувати одну й ту ж саму справу.

Non tarn facileparricidium excusaripotest, quam fieri (НОН ТАМ

ФАСІЛЕ ПАРІЦІДІУМ ЕКСКУЗАРІ ПОТЕСТ, КВАМ ФІЄРІ) -

вбивство не може бути виправдане настільки легко, як вчинено.

Nulla res sua servit (НУЛЛА PEC СУА СЕРВІТ) - власна річ не може бути об'єктом сервітуту.

Nullum crimen, nula poena sine lege (НУЛУМ КРІМЕН, НУЛА

ПОЕНА СІНЕ ЛЕГЕ) — немає ні злочину, ні покарання без законнихпідстав.

Nullum crimen sine poena, nulla poena sine lege, nullum crimen

sine poena legali (НУЛЛУМ КРІМЕН СІНЕ ПОНА, НУЛЛА ПЕНА

СІНЕ ЛЕГЕ, НУЛЛУМ КРІМЕН СІНЕ ПЕНА ЛЕГАЛІ) – немає злочину без покарання, немає покарання без закону, немає злочину

без законного покарання.

Nuptiae sunt conjunctio man's etfeminae et consortium omnis vitae,

divini et humani juris communicatio (НУПЦІЕ СУНТ КОН'ЮНКЦЮ

MAPIC ET ФЕМІНЕ ET КОНСОРЦІУМ ОМНІС ВІТЕ, ДІВШІ ET

ХУМАНІ ЮРІС КОМУНІКАЦЮ) - шлюбом є союз чоловіка і жінки,

спільність всього життя, єднання божественного і людського права.

Nuptias consensus facit (НУПТІУС КОНСЕНСУС ФАЦІТ) -

взаємна угода створює шлюб.

Obligatio est juris vinculum, quo necessitate abstringimur solvendae rei

secundum nostrae civitatis jura (ОБЛІГАЦЮ ЕСТ ЮРІС ВШКУЛУМ,

КВО НЕЦЕССІТАТЕ АБСТРШПМУР СОЛВЕНДЕ РЕІ СЕКУНДУМ

НОСТРЕ ЦИВІТАТІС ЮРА) — зобов'язанням є правові ланцюги, що примушують нас щось виконати відповідно до законів нашої держави.

Obligationimur aut re, aut verbis, aut simul utroque, aut consensu,

aut lege, aut jure honorario, aut necessitate, aut ex peccato (ОБЛІГА-

ЦЮНІМУР АУТ РЕ, АУТ ВЕРБІС, АУТ СІМУЛ УТРОКВЕ, АУТ

КОНСЕНСУ, АУТ ЛЕГЕ, АУТ ЮРЕ ХОНОРАРЮ, АУТ НЕЦЕСІ-

ТАТЕ, АУТ ЕКС ПЕККАТО) — ми зобов'язуємося речами, словами,

одночасно тим і іншим, законом, преторським правом, необхід­

ністю або правопорушенням.

Omne autem ius quo utimur vel ad personam, vel ad rent, vel ad

actionespertinet(OMKE АУТЕМ ЮС KBO УТІМУР ВЕЛЬ АД ПЕР­

СОНАМ, ВЕЛЬ АД РЕМ, ВЕЛЬ АД АКЦЮНЕС ПЕРТШЕТ) – все право, яким ми користуємось, стосується або осіб, або речей, або

позовів (дій).

Omne ius hominum causa comtitutum est (ОМНЕ ЮС ХОМШУМ

КАУЗА КОНСТІТУТУМ ЕСТ) - будь-яке право встановлюється для людей (в інтересах людей).

Omnis obligatio vel ex contractu vel ex delicto nascitur (OMHIC

ОБЛІГАЦІЄ) ВЕЛ ЕКС КОНТРАКТУ ВЕЛ ЕКС ДЕЛІКТО НАС-

ЦГГУР) — будь-яке зобов'язання виникає або з договору, або з право­порушення.

Pater potestas (ПАТЕР ПОТЕСТАС) — батьківська влада.

Patris is est quern nuptiae demonstrant (ПАТРІС 1С ЕСТ КВЕМ

НУНЦІЕ ДЕМОНСТРАНТ) - батько той, на якого свідчить факт шлюбу (тобто батьком вважається чоловік матері дитини).

Peregrini (ПЕРЕГРШІ) - іноземці.

Poena non potest, culpa perennis erit (ПЕНА НОН ПОТЕСТ,

КУЛПА ПЕРЕННІС ЕРІТ) — покарання не може бути вічним, але вина перебуває вічно.

Praestare (ПРЕСТАРЕ) — надати.

Prima facie (ПРИМА ФАЦІЄ) — на перший погляд.

Privatae sunt quae sinqulorum hominum sunt (ПРІВАТЕ СУНТ

KBE СШГУЛОРУМ ХОМШУМ СУНТ) - приватні речі - це такі, які належать окремим особам.

Quis? Quid? Ubi? Quibus auxiliis? Cur? Quomodo? Quando?

(KBIC? КВІД? УБІ? КВІБУС АУКСІЛІІС? КУР? КВОМОДО?

КВАНДО?) — Хто? Що? Де? З чією допомогою? Для чого? Яким чином? Коли? — Риторична схема запитань. В риториці ці сім запи­ тань призначені виявляти особу, дії, місце, співучастників, мету, спосіб та час.

Quod поп est in actis, поп est in mundo (КВОД НОН ЕСТ ІН

AKTIC, НОН ЕСТ ІН МУНДО) - чого немає в документах, того немає у світі.

Quod tibifieri поп vis, alteri nefeceris (КВОД ТІБІФІЕРІ НОН

ВІС, АЛТЕРІ НЕ ФЕЦЕРІС) — не роби іншому того, чого сам собі не бажаєш.

"Rei"appealatione et causae etjura continentur (PEIАПЕЛАЦЮНЕ

ET КАУЗА ET ЮРА КОНТШЕНТУР) - назвою "речі" охоплюються юридичні відносини і право.

Resjudicata поп est (PEC ЮДІКАТА НОН ЕСТ) - справа не вирішена.

Res mancipi (PEC МАНЦІПІ) — мандатні речі,  тобто такі,

які вимагають спеціального обряду при передачі права власності на них.

Res nullius ceditprimo occupanti (PEC НУЛЛІУС ЦЕДІТ ПРІМО

ОККУПАНТ!) — безхазяйна річ слідує за тим, хто її першим захопив.

Respondere, cavere, agere (РЕСПОНДЕРЕ, КАВЕРЕ, АГЕРЕ) —

давати висновки, складати документи, виступати в суді (три види діяльності юристів).

Restitutio in integrum (РЕСТІТУЦЮ ІН ШТЕГРУМ) - повер­

нення до первісного стану.

Servitus /undo utilis esse debet (СЕРВІТУС ФУНДО УТІЛІС

ЕССЕ ДЕБЕТ) — сервітут повинен бути корисним для земельної ділянки.

Servitus infaciendo consistere nequit (СЕРВІТУС ІН ФАЦІЕНДО

КОНСІСТЕРЕ НЕКВІТ) — сервітут не може полягати у виконанні.

Servitutes (СЕРВІТУТЕС) — речове право на чужі речі.

Servitutes praediorum rusticorum (СЕРВІТУТЕС ПРЕДІОРУМ

РУСТІКОРУМ) — сервітути земельні.

Servitutes praediorum urbanorum (СЕРВІТУТЕС ПРЕДІОРУМ

УРБАНОРУМ) — сервітути міські.

Silentium videtur confessio (СІЛЕНЩУМ ВІДЕТУР КОНФЕ-

СІО) — мовчання рівнозначне зізнанню.

Sinepericulo (СІНЕ ПЕРІКУЛО) - не ризикуючи.

Summa itaque rerum divisio in duos articulos deducitur: пат aliae

sunt divini iuris, aliae humani (СУММА ITAKBE РЕРУМ ДІВІЗІО IH

ДУОС АРТІКУЛОС ДЕДУЦІТУР: НАМ АЛІАСУНТДІВІНІЮРІС,

АЛІА ХУМАНІ) — адже головний розподіл речей зводиться до двох

категорій, а саме: одні є речами божественного права, інші —

людського.

Suum cuique (СУУМ КУІКВЕ) — кожному своє (положення

римського права).

Testamentum posterior derogat testamentipriori (ТЕСТАМЕНТУМ

ПОСТЕРІОР ДЕРОГАТ ТЕСТАМЕНТІ ПРІОРІ) - пізніше скла­дений заповіт скасовує попередній.

Traditionibus dominia rerum, поп pactis nudis transferrentur (TPA-

ДІЦЮНІБУС ДОМІНІА РЕРУМ, НОН ПТІС НУДІС ТРАНСФЕ-

РЕНТУР) — власність переноситься передачею речей, а не голою угодою.

Universitas поп delinquit (УНІВЕРСІТАС НОН ДЕЛІНКВІТ) —

корпорація не може вчинити правопорушення.

Unus testis — nullus testis (УНУС ТЕСТЮ - НУЛУС ТЕС­

ТЮ) — один свідок — не свідок.

178