9.2. Підходи американського та японського менеджменту до прийняття та забезпечення виконання управлінських рішень

Одним із найважливіших факторів успішного функціонування економіки України є застосування сучасних досягнень менеджменту. Досвід показує, що найбільші здобутки в галузі управління належать США та Японії, тому системи менеджменту саме в цих країнах повинні, в першу чергу, привертати увагу українських фахівців, що дасть можливість добитись впровадження систем ефективного управління на підприємствах. Найбільш характерні риси сучасного японського та американського менеджменту представлені у табл. 6. Розглянемо деякі характерні спільні і відмінні риси в системі управління на основі американського, японського і сучасного українського менеджменту. Основні відмінності спостерігаються в наступних сферах: в процесі планування і прийняття рішень; в організації процесу управління; у контролі і оцінці результативності діяльності працівників.

Процес прийняття рішень в американських компаніях здійснюється окремими індивідуумами. Вони ж і несуть персональну відповідальність за їх реалізацію. Важливою є швидкість прийняття рішень. Інакше вважається, що компанія керує недостатньо ефективно. Тип управління в японських організаціях орієнтований передусім на групову діяльність і колективну відповідальність. Управлінські рішення приймаються шляхом включення кожного члена тому числі і керівника, в діяльність групи. Колективне прийняття рішень потребує тривалого часу. Японський менеджер тільки регулює роботу в потрібному напрямку з допомогою непрямих методів впливу. Система управління в Україні поєднує риси як японського, так і американського менеджменту. Так в одних випадках рішення приймається індивідуально, а в інших для цього залучаються цілі колективи, хоча відповідальність все ж таки несе керівник підпри­ємства.

9.3. Методи прийняття раціональних рішень у менеджменті

Раціональні рішення визначаються в процесі оптимізації. Під оптимізацією управлінських рішень розуміють вибір найбільш ефективного варіанту рішення із можливих альтернатив.

У найбільш загальному вигляді функцію оптимізації можна представити так:

у-f(х„ х₂, ...х„),

де:

у- параметр, за яким проводиться оптимізація;

х1, х2,..., хn - варіанти рішень (альтернативи).

Параметр у може виступати у вигляді прибутку, обсягу робіт тощо, а варіанти рішень х визначаються ресурсами, організацією праці, виробничою площею тощо.

На Заході оптимізацією управлінських рішень займається напрямок під назвою "наука управління" (використовуються ще терміни "наука про прийняття рішень", "системний аналіз", "наука про системи", "дослідження операцій" та ін.). Наука управління виникла в Англії під час другої світової війни як необхідність розв'язання пев­них військових завдань. Широке застосування вона має в США, Японії, Німеччині, Україні, Росії та ін. країнах. Використовується з метою розв'язання наступних завдань:

- регулювання транспортних потоків у містах;

- оптимізація графіку руху в аеропортах;

- складання розкладу при розв'язанні різних завдань;

- управління запасами на підприємствах, в організаціях;

- розробка нових видів продукції;

- розподіл витрат на рекламу різних видів продукції;

-оптимізація чисельності допоміжного персоналу у структурі управління;

- планування матеріального забезпечення та постачання;

- розподіл обладнання для різних видів виробництва;

- розподіл трудових ресурсів;

- розкрій матеріалу (листового металу, тканини тощо);

- оптимізація обсягів виробництва та послуг.

Згідно з положеннями американського менеджменту наука управління як механізм оптимізації рішень може реалізовуватись з допомогою наступних підходів:

1. Застосування наукового методу.

2. Використання системної орієнтації.

3. Застосування моделей.

Науковий метод оптимізації управлінських рішень передбачає застосування схеми, представленої на рис. 31. Наприклад, в процесі оптимізації величини запасів на першому етапі збирається та аналі­зується інформація про попит, на другому - встановлюється вплив росту запасів на попит і визначається у вигляді гіпотези оптимальна величина запасів. Після третього етапу, який забезпечує процес перевірки гіпотези, можливі два варіанти:

1. Реалізація рішення, якщо гіпотеза правильна (четвертий етап).

2. Повернення з допомогою зворотного зв'язку на етап спостереження (перший етап), якщо гіпотеза не правильна.

В останньому випадку пошук оптимального варіанту продовжується.