? Запитання для самостійного закріплення матеріалу

1. Що таке суспільне виробництво?

2. Що таке продуктивна система?

3. Охарактеризуйте поняття виробничих відносин.

4. Політична сфера суспільства.

5. Громадянське суспільство.

Література

1. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс. – М., 2001.

2. Кульчицький О. Основи філософії і філософських наук. – Мюнхен-Львів, 1995.

3. Лосев А.Ф. Очерки античного символизма и мифологии. – М., 1993.

4. Лосев А.Ф. Словарь античной мифологии. – М., 1995.

5. Мамардашвили М.К. Как я понимаю философию. – М., 1990.

6. Мир философии. Книга для чтения: В 2-х ч. – М., 1998.

7. Мифы народов мира. Энциклопедия: В 2-х т. – М., 1992.

8. Ортега-и-Гасет Х. Что такое философия? – М., 1991.

9. Радугин А.А. Философия: Курс лекций. – 2-е изд., перераб. И дополн. – М., 2001.

10. Спиркин А.Г. Философия. Учебник для технических вузов. – М., 2000.

11. Філософія: Курс лекцій. – К., 1994.

12. Философия. Учебник / Под ред. В.Д. Губина. – М., 1997.

Тема філософія культури і науки План

1. Поняття культури, її ознаки.

2. Матеріальна і духовна культура.

3. Культура і цивілізація.

4. Шляхи відродження української культури.

5. Наука як феномен культури.

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні:

Знати:

• чому явище культури в ХХ ст. опинилося в центрі філософських та культурологічних дискусій;

• суттєві ознаки культури та основні ознаки цивілізації;

• причини протистояння культури та цивілізації в історії людства;

• основні аспекти взаємовідношення між національними культурами та світовою культурою;

• які саме проблеми сучасної цивілізації та чому називаються глобальними.

Вміти:

• бачити та пояснювати основні аспекти складності явищ культури та цивілізації;

• використовувати поняття культури та цивілізації для пояснень певних подій сучасного життя;

• використовувати особливості зв'язків національних культур та світової культури для оцінки сучасних соціальних процесів в українському суспільстві;

• оцінювати прояви глобальних проблем сучасної цивілізації в сучасному українському суспільстві.

Розуміти:

• зв'язок проблем культури із особливостями сучасного людського самоусвідомлення;

• тотожність та відмінність явищ культури та цивілізації;

• складнощі вирішень проблем взаємозв'язку національних культур та світової культури;

• важливість проблем сучасного розвитку культури для суспільства та розвитку людської особистості.

Ключові терміни і поняття:

Культура – сфера найпершого та найяскравішого виявлення людини, її суттєвих характеристик і можливостей – та частина дійсності, яка перетворена людиною, але в якій людські творчі можливості проявились із найбільшим ступенем повноти, досконалості та виразності, внаслідок чого культура постає носієм виявлень людини як людини, тобто сферою найперших та найвищих цінностей, ідеалів, сенсів.

“Морфологія культури” – поняття, що виражає серцевину культурологічної концепції О.Шпенглера: культура – це явище принципово єдине, тому вся культура певного народу пронизана єдиним початком або єдиною вихідною формою; дослідити та зрозуміти культуру можна лише шляхом виділення цієї форми та відслідковування її видозмін.

Цивілізація – стан функціонування суспільства, що виникає на основі певних досягнень в розвитку культури; цивілізація пов'язана із будуванням міст, із виникненням письма та держави, із виготовленням та використанням металів, тому вона суттєво стабілізує суспільну історію; але внаслідок неспівпадіння вихідних спрямувань цивілізаційних та культурних процесів, між культурою та цивілізацією можливі не лише взаємні впливи та стимулювання, а й конфлікти.

Глобальні проблеми – такі проблеми, що виникли внаслідок суттєвого зростання можливостей людського впливу на природу: у ХХ ст. масштаби людських дій стали дорівнювати масштабам планетних природних процесів, але ці дії досить часто руйнують природу, ставлячи під загрозу саме людське існування на планеті.

Культура – сукупність усіх видів перетворюючої діяльності людини і суспільства, а також результати цієї діяльності.

Ознаками культури є:

• те, що пройшло через людську перетворюючу діяльність (друга природа, створена людино);

• способи, технології, методи творення культурних явищ (культуротворча людська діяльність), які вводять людину у так званий технологічний аспект культури;

• сукупність найперших та найвищих духовних і матеріальних цінностей;

• те із створеного людьми, в чому глибинні якості та можливості людини проявились максимально повно, досконало та виразно;

• способи збереження, розподілу та використання культурних цінностей.

Будучи специфічно соціальною програмою людської життєдіяльності, культура закріплюється в матеріальних і духовних цінностях, знакових системах, акумулюючи в них певні знання, значення, творчі здібності, уміння людини і забезпечуючи їхнє соціальне наслідування. У вужчому розумінні культура – це система освіти і виховання як специфічний спосіб наслідування суспільних здобутків людства з метою соціалізації особи, її професійної підготовки і всебічного, гармонійного розвитку.

Матеріальна культура – система цінностей, що є продуктами матеріального виробництва, обслуговують матеріальну діяльність і задовольняють матеріальні потреби людей (засоби і знаряддя праці, споруди, техніка, ужиткові речі тощо).

До духовної культури належать продукти духовного виробництва, які виконують ідеологічну, регулятивну, прогностичну та ін. суспільні функції і задовольняють духовні потреби людини.

Поділ культури на матеріальну і духовну відносний. Про це свідчить те, що:

• а) вони не існують цілком відірвано одна від одної, а становлять єдину систему культури як її складові;

• б) цінності матеріальної культури містять у собі певний елемент духовної культури через їх художнє оформлення (житло, одяг);

• в) цінності духовної культури базуються на матеріальній основі (кіно, книги);

• г) сучасна цивілізація визначила досить стійку тенденцію в розвитку культури – інтеграцію її складової.

Цивілізація – певна велика епоха історичного розвитку людства, яка йшла за епохами дикунства та варварства (Л.Морган).

Ознаки цивілізації за Л.Морганом:

• виникнення та розвиток міст;

• оброблення та використання металів;

• виникнення письма;

• поява держави та публічних органів влади.

Наведені характеристики цивілізації свідчать, що поява цивілізації суттєво стабілізувала суспільне життя та хід історії, створила умови для нагромадження історичного досвіду і, звичайно, сприяла продуктивнішому розвитку культури. Тепер певний народ або спільність людей могли захищати свої культурні здобутки, зберігати відомості про своє минуле у записах, не покладаючись на нестійку людську пам'ять та крихкість окремих людських життів.

Проте, стає також ясним, що поняття цивілізації не співпадає із поняттям культури: цивілізація ніби концентрує переважно ті сторони суспільного життя, які забезпечують функціонування технологічної складової культури, а не її смислових засад.

Ознаки цивілізації за О.Шпенглером:

• високий рівень розвитку техніки і науки;

• скупчення людей у гігантських містах;

• деградація мистецтва і культури;

• перетворення народів із виразно окреслених спільнот у безлику “сіру” масу людей;

• падіння зацікавленості духовними цінностями;

• моральний занепад суспільства;

• поширення ерзац-культури;

• нівеляція індивідуальних людських особливостей.

Проблеми сучасної цивілізації:

• соціально-екологічні;

• соціально-економічні;

• соціально-політичні;

• проблеми людини.

Головні ознаки глобальних проблем: їх загальнолюдський характер, масштабність, надзвичайна гострота, необхідність колективного вирішення.

Соціально-екологічні проблеми – забруднення довкілля, знищення зеленого шару Землі, зменшення площі ґрунтів, придатних для рільництва.

Соціально-економічні проблеми – проблема ресурсів, продовольча проблема, демографічна, економічна відсталість значної кількості країн.

До соціально-політичних проблем перш за все належить проблема війни і миру.

Проблеми людини – проблеми, пов'язані з масовим розповсюдженням деяких хвороб (СНІД, онкологічні, діабет); проблеми збереження культурної спадщини людства, взаємини між людьми.

Шляхи та умови розв'язання глобальних проблем:

• масове роз'яснення значення та масштабів глобальних проблем;

• обов'язкове введення в освіту знань, пов'язаних із глобальними проблемами сучасності;

• міжнародна співпраця у справах розв'язання глобальних проблем на різних рівнях;

• міжнародне запровадження в економічні показники виробництва таких норм, що забезпечують фінансування, спрямовані на розв'язання глобальних проблем.

Наука – форма людських знань, складова частина духовної культури суспільства; система понять про явища і закони дійсності; особлива сфера цілеспрямованої людської діяльності, яка включає вчених з їхніми знаннями і здібностями, наукові заклади, і має на меті дослідження на основі певних методів пізнання об'єктивних законів розвитку природи, суспільства і мислення для передбачення і перетворення дійсності в інтересах суспільства.

Загальним методом відповідним сучасній науці, є діалектика, особливими методами – спостереження, індукція і дедукція, аналогія, формалізація, математизація науки тощо.

На вибір предмета досліджень, спрямованість і темпи розвитку науки вирішальний вплив справляють соціально-економічні умови, передусім потреби матеріального виробництва і класової боротьби.

Наука не лише співвідноситься з культурою, а й відноситься до неї. Вона має власну культурну сутність, оскільки освоєння людиною об'єктивного світу власне і є вираженням культури.

Завданням науки є досягнення об'єктивно правильного знання про дійсність і на основі цього – створення більш ефективних та доцільних засобів і джерел виробництва матеріальних благ. Однак ні знання самі по собі, ні матеріальні блага не є метою розвитку людини. Вони слугують лише основою для вирішення фундаментальнішого завдання – всебічного розвитку людських сутнісних сил.