? Запитання для самостійного закріплення матеріалу

1. Поняття нетрадиційної релігії.

2. Причини виникнення неорелігій.

3. Характерні особливості нетрадиційних релігій.

4. Класифікація неорелігій.

Література

1. Бублик С.А. Релігієзнавство – Київ. Юрінком Інтер. 1998.

2. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. Підручник. Київ.1995

3. Рибачук М.Ф. Релігієзнавство. Навчальний посібник. Київ “Освіта”. 1997

4. Єришев А.А. Религиоведение. Учебное пособие. Киев. 1999.

5. Головащенко. Біблієзнавство. Вступний курс. Київ “Либідь”. 2001.

6. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс. – М., 2001.

7. Кульчицький О. Основи філософії і філософських наук. – Мюнхен-Львів, 1995.

8. Лосев А.Ф. Очерки античного символизма и мифологии. – М., 1993.

9. Лосев А.Ф. Словарь античной мифологии. – М., 1995.

10. Мамардашвили М.К. Как я понимаю философию. – М., 1990.

11. Мир философии. Книга для чтения: В 2-х ч. – М., 1998.

12. Мифы народов мира. Энциклопедия: В 2-х т. – М., 1992.

13. Ортега-и-Гасет Х. Что такое философия? – М., 1991.

14. Радугин А.А. Философия: Курс лекций. – 2-е изд., перераб. И дополн. – М., 2001.

15. Спиркин А.Г. Философия. Учебник для технических вузов. – М., 2000.

16. Філософія: Курс лекцій. – К., 1994.

17. Философия. Учебник / Под ред. В.Д. Губина. – М., 1997.

Тема релігія як соціальний інститут План

1. Релігійна організація як соціальний інститут.

2. Церква, секта, деномінація.

3. Законодавство про свободу совісті та релігійні організації.

Держава встановлює обсяг прав і обов'язків будь-яких організацій, у тому числі й релігійних, визначаючи їхні функції. Як бачимо, релігійні організації не виключено з сфери дії державних законів.

Релігія визнається особистою справою у тому разі й тій мірі, якщо вона не завдає шкоди інтересам держави і суспільства. Забезпечуючи свободу совісті, держава дозволяє діяльність релігійних організацій за умов, що вони додержуються чинного законодавства, відправлення культів не призводить до порушення громадянського порядку і не супроводжується посяганням на права віруючих.

Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури. Релігійними організаціями є релігійні громади, релігійні братства, релігійні управління і центри, монастирі, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій.

• Церква – це об'єднання віруючих на основі спільних догматичних уявлень, обрядів, канонів; має свою ієрархію, основу якої складає професійне духовенство, священнослужителі.

• Секта – це відносно закрите об'єднання одновірців, що виникає як опозиційна течія стосовно до існуючої конфесії. У секті діє певна система контролю, ідейних принципів, цінностей, настанов.

• Деномінація – це специфічне релігійне об’єднання, яке знаходиться на стадії становлення, організаційного оформлення; характеризується власним самоуправлінням, відсутністю священиків тощо.

Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації”

У 1991 році в нашій країні вперше було прийнято Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Відзначаючи характерні риси цього Закону, слід наголосити:

• чинний закон стверджує Українську державу безрелігійною, але не антирелігійною, тобто держава не допускає у свою політичну структуру церкву як державний інститут, але не визнає за собою права вести боротьбу проти релігії, відмовилася встановлювати обов'язкові переконання чи світогляд;

• закон надає громадянам право на свободу совісті, що криє в собі право не лише сповідувати релігію, відправляти релігійні культи, а й змінювати свої переконання, вільно їх розповсюджувати, навіть якщо вони релігійні;

• закон більшою мірою відповідає змістові й вимогам міжнародних правових актів про політичні та громадянські права;

• закон більше скерований на позитивні настанови і дозвіл, аніж на заборону тих чи інших дій, як це мало місце в минулому;

Відомо, що релігійна організація – це вид об'єднання громадян, передовсім віруючих. Цій організації віруючих, на відміну від простої їх спільності, властиві визначені правові ознаки:

• це - об'єднання громадян, засноване на їхніх індивідуальних потребах та інтересах;

• воно має виключно добровільний характер, його утворення залежить від волі бажаючих об'єднатися, участь у його діяльності також добровільна;

• це – самоврядне об'єднання: його члени створюють органи управління, що підзвітні їм;

• члени об'єднання беруть участь у створенні фондів, необхідних для їхньої діяльності;

• релігійна організація забезпечує внутрішню дисципліну та правила поведінки членів засобами переважно морального впливу;

• вона має на меті задоволення релігійних потреб своїх членів і рівночасно задовольняє релігійні потреби інших одновірців;

• законами держави визначено окремі права та обов'язки релігійних організацій;

• вона може мати свій статут або положення, постійне місце проведення зібрань.

Релігійні організації приймають свої статути (основні положення), які відповідно до цивільного законодавства визначають їхню правоздатність, підлягають реєстрації. Релігійна організація визначається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення). Як юридична особа релігійна організація користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Статут релігійної організації повинен містити такі відомості: вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження; місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об'єднання; майновий стан релігійної організації; права релігійної організації на заснування підприємства, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів; порядок внесення змін і доповнень до статуту релігійної організації; порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації.

У реєстрації статуту релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут або діяльність суперечать чинному законодавству.

Діяльність релігійної організації може бути припинена у зв'язку з реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією.

Законодавство чітко визначає, на яких підставах і в яких випадках у судовому порядку припиняється діяльність релігійних організацій. Такими підставами можуть бути:

• вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачено статтями 3, 5, 17 Закону “Про свободу совісті та релігійні організації”;

• поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релігійної організації з посяганням на життя, здоров'я, свободу і гідність особи;

• систематичне порушення релігійною організацією встановленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо);

• спонукання громадян до невиконання своїх конституційних обов'язків або дій, які супроводжуються грубими порушеннями громадського порядку, чи посяганням на права і майно державних, громадських чи релігійних організацій.