Тема філософія середніх віків План

Загальне поняття світогляду і його види. Міфологія і релігія як світогляд.
Еволюція філософського світогляду.
Предмет філософії, її функції. Джерела філософії.
Світогляд, його структура і типи.
Методи філософії.

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні:

Знати:

загальні особливості середньовічного типу філософствування;
основні етапи розвитку середньовічної філософії;
провідну проблематику середньовічної філософії;
загальне значення ідей середньовічної філософії для розвитку європейської культури та науки.

Вміти:

проводити порівняння античного типу культури та філософії із середньовічним типом;
виявляти позитивні та негативні риси у середньовічному світосприйнятті;
бачити елементи середньовічних духовних та інтелектуальних надбань у сучасному житті.

Розуміти:

особливості середньовічного світобачення, елементи якого ще й донині є органічною складовою частиною європейської духовності;
специфічні виявлення духовного світу людини середньовічними філософією та богослов'ям;
роль середньовічної філософії у становленні сучасної науки;
нові обрії людського самовиявлення та самоусвідомлення, що були окреслені в епоху середньовіччя.

Ключові терміни і поняття:

Абсолют – основна характеристика Бога в середньовічному Його осмислення, яка передбачає доведення позитивних якостей Бога до гранично можливого стану повноти та досконалості.

Причетність – у середньовічному світобаченні – основний спосіб утвердження будь-чого в бутті через певну, індивідуальну міру участі в абсолютному бутті.

Дух – у середньовічному світобаченні єдино справжня форма буття або буття як таке, корінь будь-якого існування.

Душа – в Середні віки – джерело і причина людського життя, результат вкорінення у людське тіло частки божественного духу; тому душа займає середнє положення між духом і тілом.

Екзегетика – мистецтво тлумачення текстів Святого Письма, пояснення змісту та сенсу божественного об'явлення.

Ієрархія – структура світоустрою у християнському світобаченні.

Теологія – термін, введений Аристотелем для позначення “першої філософії”; у перекладі значить богослов'я; за змістом – це теоретична складова релігійного віровчення, покликана узгоджувати між собою основні релігії та пояснювати їх.

Теоцентризм – визнання Бога джерелом і основою всього сущого.

Трансцендентність – характеристика Бога у християнському світобаченні як такого, який принципово несумісний із реаліями світу внаслідок того, що незліченно їх перевершує, тобто це позамежність або поза світність Бога.

Об'явлення – пряме і безпосереднє розкриття Богом своїх намірів та настроїв людям, як правило, через обраних осіб: пророків, провидців та ін.

Зміни у світогляді під час переходу від античності до європейського Середньовіччя.

Античний світогляд

Середньовічний світогляд

політеїзм (багатобожжя);
боги є частиною природи або уособленням природних стихій;
вихідні якості богів: сила, могутність;
боги впорядковують та оздоблюють світ;
космос, природа – загальні умови існування богів і людей;
людина спирається у своїх вчинках на знання;
головне життєве завдання людини – здійснення подвигу;
у сприйнятті дійсності акцент падає на зовнішнє; внутрішнє проявляє себе лише через зовнішнє;
люди поділяються за етнічними та родовими ознаками;
панування натуралістичного світосприйняття;

монотеїзм (єдинобожжя);
Бог є духовною сутністю, яка перебуває за межами світу;
Вихідна якість Бога – любов до людини;
Бог творить світ із нічого;
природа не має власної сутності і не може існувати без припливу божественної енергії;
людина в усьому покладається на віру в Бога;
головне життєве завдання людини – спасіння душі;
у сприйнятті дійсності акцент падає на внутрішнє; зовнішнє радше заважає правильно думати зрозуміти внутрішнє;
всі люди є рівними перед Богом;
панування символічного світосприйняття;