Франц Месмер: від "тваринного магнетизму" до гіпнозу

В останній чверті XVIII ст. в європейських країнах захоплювалися містичними вченнями. Одне з них реалізовував у своїй практиці австрійський лікар Франц Антон Месмер (1734–1815). У першому його творі “Про вплив планет” (1766) він стверджував, що Сонце та Місяць впливають на тваринні тіла, насамперед і найбільше – на нервову систему.

Месмер висунув гіпотезу, що тваринний магнетизм є силою, з допомогою якої планети діють на тіла. Згодом він оголосив, що сам володіє цим магнетизмом і здатний творити чудеса. Про нього шуміла слава по цілому світу, що він відкрив засіб лікувати хвороби за допомогою "чудодійної сили". По його теорії весь світ і всі живі організми просякнуті магнетичним флюїдом. Він стверджував, якщо цей магнетичний флюїд правильно тече по організму людини, тоді вона має відмінне здоров'я. Певне порушення течії по магнітним лініям спричиняє омути і вихори флюїду, що призводить до виникнення хвороби.

Месмер лікує своїх хворих магнітами, спеціально виготовленими для нього працівниками Віденської обсерваторії. Отримує при цьому результати, помічає, що коли доторкається до больових точок голими руками це також дає ефект. Месмер уперше почав застосовувати магнітні ванни. Пацієнти занурювали металічні прути у воду, де були магніти, залізна стружка, товчене скло, сірка. Всі дійові особи повинні були мовчати і сидіти нерухомо і тільки Месмер міг пересуватися накладаючи руки на хворі місця пацієнтів, доторкаючись до них металічною палицею.

Діяльність Месмера викликала обурення, внаслідок чого він змушений був переїхати до Парижа. У французькій столиці Месмер відкрив студію, найняв маестро, який мав акторські здібності, кутався у плащ мага, вводив у транс пацієнтів погладжуючи їх магнітами. Ці прогладжування магнітами заспокоювали невротичних аристократів, особливо лікування подобалося літнім дамам.

Під впливом священика Джона Гасснера (1727–1779 рр.), який використовував лікування роблячи пасажі над тілом, Месмер вирішив обходитися без магнітів і використовувати тільки руки, проводячи ними на відстані від пацієнта, він вводив у транс людину.

За Месмером, на стан людини впливає особлива рідина. Вона міститься в усьому тілі. Сила, що криється в цій рідині, має здатність випромінюватися. При цьому тіло набуває магнетичних властивостей і передає їх іншим тілам. Так, з метою лікування приставляли до відповідної частини тіла магнітну пластинку. Для успіху справи хворий мав пильно дивитися на цілителя, який випромінював магнетизм. Месмер навіть запевняв, що можна намагнетизувати й дерев'яну річ і з її допомогою вилікувати пацієнта. Людина, доторкнувшись до магнетизера, одразу відчувала на собі його благодійний вплив, що виявлявся насамперед в особливому збудженні. Доведене до загострення, це збудження інколи викликало непритомність, судоми тощо. Спостерігаючи за перебігом кризи, лікар планував певну стратегію лікування. В особливих випадках хворий починав плакати або сміятися, далі засинав або впадав в екстаз. Жінки часом агресивно нападали на зустрічних, падали на землю, в запамороченні могли вдаритись об стіну. Згодом до хворого приходило заспокоєння й він засинав, а після пробудження в одних зникали ознаки хвороби, в інших – загострювалися.

Теоретичну базу свого вчення Месмер виклав у своїй праці “Спогади про відкриття тваринного магнетизму”. Він пропонував виліковувати нервові розлади прямо, інші – опосередковано. Озброєні ідеями Месмера, лікарі мали збагатити медицину й поліпшити засоби лікування. Месмер заявляв, що, застосовуючи свій метод, він готовий демонструвати універсальну корисність принципу, на якому ґрунтується його вчення. Лікар, оволодівши цим знанням, із певністю тлумачитиме походження, природу й прогрес захворювань. Проте різні ускладнення перешкоджають лікуванню, і тоді пацієнти, незалежно від віку, темпераменту й статі, наражаються на небезпеку й шкідливі наслідки.

Визнаючи неабиякі досягнення Месмера в цій галузі, Баварська академія обрала його своїм членом. Згодом Месмер використав лікування рукою в спеціальних магнетичних сеансах. Подразнення пальцями нервових вузлів давало полегшення пацієнтам. Використовуючи "життєву силу", Месмер підійшов до дослідження таких психічних феноменів, як навіювання і гіпноз.

Теорія та практика Месмера викликали великий ажіотаж. Було створено дві комісії для кваліфікації “тваринного магнетизму”. Та вони не знайшли жодних доказів випромінювання, корисна дія якого пояснювалася би збудженням процесу уяви. Якщо підвести людину до першого-ліпшого дерева й сказати, що воно має властивості магнетизму, з'являються ознаки впливу, хоч насправді дереву такої сили не дано. Є лише результат навіювання, а не якихось об'єктивних процесів. “Магнетизування” осіб, які не знали про це, не мало наслідків. В 1784 р. було здійснено перегляд месмерівського методу лікування, відкинуто уявлення про "флюїди" та "тваринний магнетизм". Магнетичні сеанси були кваліфіковані як шкідливі для здоров'я людей.