2. Принципи побудови системи оподаткування підприємств

Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах::

1. загальність оподаткування  кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації  забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

3. невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4. презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

5. фіскальна достатність  встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

6. соціальна справедливість  установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

7. економічність оподаткування  установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

8. нейтральність оподаткування – установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

9. стабільність  зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

10. рівномірність та зручність сплати  установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

11. єдиний підхід до встановлення податків та зборів  визначення на законодавчому рівні усіх обов’язкових елементів податку.

3. Загальнодержавні та місцеві податки і збори, що їх сплачують підприємства

Підприємства—суб'єкти господарювання можуть сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори.

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

1. податок на прибуток підприємств;

2. податок на доходи фізичних осіб;

3. податок на додану вартість;

4. акцизний податок;

5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

6. екологічний податок;

7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

9. плата за користування надрами;

10. плата за землю;

11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

12. збір за спеціальне використання води;

13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

14. фіксований сільськогосподарський податок;

15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

16. мито;

17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Відносини, пов’язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено податковим Кодексом.

Місцеві податки та збори

До місцевих податків належать:

1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2. єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

2. збір за місця для паркування транспортних засобів;

3. туристичний збір.

ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЇ

Платниками податку на прибуток є резиденти та нерезиденти. З числа резидентів платниками податку є суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку на території України і за її межами. З числа нерезидентів платниками податку є фізичні особи, а також юридичні особи, які отримують доходи, джерелом походження яких є Україна.

Стаття 134. Об'єкт оподаткування

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду з урахуванням правил, встановлених статтею 152 Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 Кодексу, з джерелом походження з України.

Ставка встановлена в розмірі 23% до об’єкта оподаткування, передбачено поступове зменшення ставки податку до 16 відсотків

Встановити ставку податку на прибуток підприємств:

з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки;

з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток;

з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків;

з 1 січня 2014 року - 16 відсотків

Термін сплати податку – щоквартально.

ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ

Платники - власники землі, землекористувачі, що використовують землю для сільськогосподарського виробництва, для розміщення виробничих об’єктів, споруд, будівель.

Об’єкт оподаткування – земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні.

Стаття 271. База оподаткування

нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації,

площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Стаття 283. Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню

- сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;

- землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;

- земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;

- землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування - землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг,

- земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень;

- земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв.

Фактори, що впливають на розмір ставки податку:

1. землі, надані для потреб сільськогосподарського виробництва – призначення і родючість землі;

2. землі населених пунктів – кількість населення, розміщення та функціональне використання ділянки.

Стаття 272. Ставки податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження) Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

для багаторічних насаджень - 0,03.

Стаття 275. Ставки податку за земельні ділянки, розташовані в

межах населених пунктів, нормативну грошову

оцінку яких не проведено

------------------------------------------------------------------

| Групи населених | Ставка податку,| Коефіцієнт, що |

|пунктів з чисельністю | гривень | застосовується у |

|населення, тис. осіб |за 1 кв. метр | містах Києві, |

| | | Сімферополі, |

| | | Севастополі та |

| | | містах обласного |

| | | значення |

|------------------------+---------------+-----------------------|

|До 3 | 0,26 | |

|------------------------+---------------+-----------------------|

|Від 3 до 10 | 0,52 | |

|------------------------+---------------+-----------------------|

|Від 10 до 20 | 0,84 | |

|------------------------+---------------+-----------------------|

|Від 20 до 50 | 1,3 | 1,2 |

|------------------------+---------------+-----------------------|

|Від 50 до 100 | 1,57 | 1,4 |

|------------------------+---------------+-----------------------|

|Від 100 до 250 | 1,83 | 1,6 |

|------------------------+---------------+-----------------------|

|Від 250 до 500 | 2,09 | 2 |

|------------------------+---------------+-----------------------|

|Від 500 до 1000 | 2,61 | 2,5 |

|------------------------+---------------+-----------------------|

|Від 1000 і більше | 3,66 | 3 |

------------------------------------------------------------------

У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок податку, застосовуються такі коефіцієнти:

на південному узбережжі Автономної Республіки Крим - 3;

на південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,5;

на західному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,2;

на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей - 2;

у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей - 2,3, крім населених пунктів, які відповідно до законодавства віднесені до категорії гірських;

на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях - 1,5.

Стаття 282. Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб

282.1. Від сплати податку звільняються:

282.1.1. заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), парки державної та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва;

282.1.2. дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;

282.1.3. органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

282.1.4. дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій;

282.1.5. релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, за земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, а також благодійні організації, створені відповідно до закону, діяльність яких не передбачає одержання прибутків;

282.1.6. санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;

282.1.7. громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного

періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

282.1.8. дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форм власності і джерел фінансування, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

282.1.9. підприємства, установи, організації, громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, у тому числі аероклуби та авіаційно-спортивні клуби Товариства сприяння обороні України, - за земельні ділянки, на яких розміщені спортивні споруди, що використовуються для проведення всеукраїнських, міжнародних змагань та навчально-тренувального процесу збірних команд України з видів спорту та підготовки спортивного резерву, бази олімпійської та паралімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України ( 975-2011-п );

282.1.10. платник фіксованого сільськогосподарського податку за земельні ділянки, які використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

282.1.11. новостворені фермерські господарства протягом трьох років, а в трудонедостатніх населених пунктах - протягом п'яти років з часу передачі їм земельної ділянки у власність.

ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

Платники податку – суб’єкти господарської діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України.

У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Об’єктом оподаткування є операції, пов’язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, їх імпортом чи експортом.

Ставки податку – 17% та 0%.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет суб’єктом господарювання, визначається як різниця між загальною сумою його податкових зобов’язань і сумою податкового кредиту. Якщо сума податкового кредиту більша ніж податкові зобов’язання, різниця підлягає відшкодуванню платнику податку.

Податкове зобов’язання визначається:

ПДВ = БО * 20% / 100%

БО – база оподаткування

БО = ВЦ = С+П+М+АЗ+ІП

ВЦ – вільна ціна

С – собівартість

П – прибуток

М- мито

АЗ – акцизний збір

ІП – інші податки, що включені до вільної ціни.

Податковий кредит – складається із сум податків, сплачених або нарахованих платником у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат і основних фондів та нематеріальних активів, що підлягають амортизації

ПК = ПДВсплачений = ВЦ * 20% / 120%

Звітний період – місяць або квартал в залежності від обсягу операцій.

АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК

Платниками податку є СПД – виробники або імпортери підакцизних товарів (бензин, дизельне пальне, автомобілі, тютюнові вироби, ювелірні вироби, спирт етиловий та алкогольні напої, пиво солодове).

Об’єкти оподаткування – обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів або митна вартість імпортованих товарів.

Ставки існують у двох варіантах:

• тверді ставки (у грн або євро) з одиниці реалізованого товару;

АЗ = Кількість товарів * А (ставка тверда)

• у відсотках до обороту з продажу товарів.

АЗ = ВЦ * А

ВЦ – вільна ціна підприємства

А – ставка АЗ у відсотках

При закупці імпортних товарів: АЗ = МВ * А (у відсотках)

МВ – митна вартість товару включає договірну вартість товару, витрати на транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, страхування, комісійні агентські винагороди.

Строки сплати АЗ залежать від виду підакцизних товарів та суми податку.

МИТО

На практиці застосовується кілька видів мита: ввізне, вивізне, сезонне, спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне.

Платниками податку є юридичні особи. Сплата податку здійснюється при перетинанні митного кордону України.

Об’єктом оподаткування є митна вартість товару.

Ставки є двох видів:

• у відсотках до митної вартості товару

• у грошовому розмірі на одиницю товару

Перелік товарів, що підлягають митному оподаткуванню. Значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів