Тема 8: Фінансове забезпечення відтворення основних засобів

1. Сутність, класифікація основних засобів.

2. Методи оцінки основних засобів.

3. Показники руху та ефективності використання основних засобів.

4. Порядок визначення і нарахування сум амортизаційних відрахувань згідно з податковим кодексом

5. Амортизація основних засобів згідно з П(С)БО 7

6. Вибуття основних засобів

1. Сутність, класифікація та методи оцінки основних засобів

Згідно з Податковим кодексом України, Основні засоби  матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік)

Згідно з П(С)БО 7, Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

За П(С)БО 7 основні виробничі фонди поділяються на такі групи:

І. Основні засоби

1. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

2. Машини та обладнання.

3. Транспортні засоби.

4. Інструменти, прилади. Інвентар (меблі).

5. Інші основні засоби.

II. Інші необоротні матеріальні активи

1. Бібліотечні фонди.

2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.

3. Тимчасові (нетитульні) споруди.

4. Природні ресурси.

5. Інвентарна тара.

6. Предмети прокату.

7. Інші необоротні матеріальні активи.

8. Незавершені капітальні інвестиції

2. Методи оцінки основних засобів

В економічних розрахунках використовують декілька видів оцінки основних засобів: первісну, переоцінену, справедливу, залишкову, ліквідаційну.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу більше ніж на 10%. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Відновлювальна вартість - це сума витрат на відтворення точно такого ж об'єкта - об'єкта, аналогічного за функціями, з тих же матеріалів, за таким самим архітектурним проектом.

Вартість заміщення - це вартість відтворення аналога за функціями, але із застосуванням нових технологій, дизайну, матеріалів.

Вираху­ванням з первісної вартості основних засобів суми зносу визначають залишкову вартість основних засобів.

ЗВ = [В * (100-І)] : 100,

де ЗВ—залишкова вартість основних засобів;

В — відновлювальна (первісна) вартість основних засобів;

І — рівень зносу основних засобів, %.

Знос - сума амортизації об'єкта з початку його корисного використання.

Справедлива вартість - вартість, за якою може бути здійснений продаж чи обмін об'єкта, або плата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

земля - ринкова вартість;

будівлі - ринкова вартість;

машини - ринкова вартість, а у разі відсутності даних про ринкову вартість - це відновлена вартість (сучасна вартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки;

інші основні засоби - відновлена вартість, тобто сучасна вартість придбання за вирахуванням суми зносу на дату оцінки.

Отже у більшості випадків справедливою вартістю основних засобів є ринкова вартість та вартість, яка може принести підприємству майбутню економічну вигоду. Візуальне визначення справедливої вартості об'єкта не може бути обгрунтуванням для переоцінки основних засобів, оскільки всі операції у бухгалтерському обліку здійснюються на основі наявності первинних документів.

З питань руху основних засобів, їх уцінки, дооцінки такими первинними документами можуть бути:

- акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. N ОЗ-1);

- акт прийому-здачі відремонтованих, реконструйованих об'єктів (ф. N ОЗ-2);

- акт списання основних засобів (ф. N ОЗ-3);

- акт списання автотранспортних засобів (ф. N. ОЗ-4).

Сучасна вартість придбання - вартість придбання на дату оцінки (ринкова вартість) нового об'єкта, або його сучасного аналога.

Ринкова вартість - вірогідна ціна, за яку об'єкт може бути проданий на конкурентному ринку на дату оцінки.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

3. Показники руху та ефективності використання основних засобів

До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними засобами відносяться: фондовіддача, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих фондів у майні підприємства.

1. Показники стану та ефективності використання основних засобів

Показники стану та ефективності використання основних засобів можно поділити на три групи, які характеризують:

1. Забезпеченість підприємства ОЗ	2. Стан основних засобів	3. Ефективність використання ОЗ
фондомісткість; фондоозброєність; коефіцієнт вартості основних засобів у майні підприємства	показники стану основних засобів; коефіцієнт зносу основних виробничих фондів; коефіцієнт придатності; коефіцієнт оновлення; коефіцієнт вибуття; коефіцієнт приросту.	фондовіддача основних засобів; рентабельність основних засобів; абсолютна сума прибутку на 1 грн. основних засобів.