5. Амортизація основних засобів згідно з п(с)бо 7

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного,

2) зменшення залишкової вартості,

3) прискореного зменшення залишкової вартості,

4) кумулятивного,

5) виробничого,

Суть прямолінійного методу полягає в тому, що річну суму амортизації визначають, ділячи амортизовану вартість об’єкта на строк його корисного використання. Головне – встановити цей строк та ліквідаційну вартість об’єкта, тоді річну суму амортизації можна знайти за формулою:

А = (Пв – Лв) / n,

де (Пв – Лв) – амортизована вартість об’єкта основних засобів.

Поділивши результат на 12, отримуємо місячну суму амортизації.

Прямолінійний метод амортизації – найбільш поширений і простий, тому що місячна сума амортизації завжди однакова. Проте використовуючи цей метод не можна врахувати моральний знос, витрати на підтримку об’єкта в робочому стані, що збільшуються з часом, а також можливе зниження його продуктивності.

Зазвичай цим методом амортизують основні засоби, знос яких рівномірний і не залежить від обсягу виробництва: адміністративні будівлі, виробничі цехи, інші споруди, передавальні пристрої, меблі та інші подібні об’єкти.

Цей метод не використовують, коли ліквідаційна вартість об’єкта нульова.

Він найбільше прийнятний для обладнання, продуктивність якого при його експлуатації зменшується, наприклад, автотранспорту, що використовується для перевезення пасажирів. Але цей метод не дуже популярний через трудомісткість розрахунків.

Базою для нарахування амортизації методом прискореного зменшення залишкової вартості слугує залишкова вартість основних засобів на початок звітного року або їх первинна вартість на початок нарахування амортизації. Однак норму річної амортизації визначають виходячи зі строку експлуатації об’єкта і для подальших розрахунків подвоюють:

Рн = (100% / п) Ч 2,

А = Зв x Рн.

Описаний метод зручний у тих випадках, коли продуктивність обладнання у перші роки експлуатації значно вища, ніж у наступні, а також коли витрати на його підтримку у робочому стані в процесі експлуатації зростають.

Обравши кумулятивний метод, насамперед визначають кумулятивний коефіцієнт (Кк), а потім множать на нього амортизовану вартість:

КК = (Кількість років корисного використання об'єкта, що залишилася)/(Сума порядкових номерів років корисного використання)

А = (Пв –Лв) x Кк.

Як і два попередніх, кумулятивний метод застосовують, коли обладнання дуже зношується у перші роки експлуатації, через що надалі його доводиться часто ремонтувати, а також до об’єктів зі швидким моральним зносом (наприклад, обчислювальна техніка, легкові автомобілі тощо).

Один із 3-х останніх методів обирають залежно від ступеня передбачуваного зносу обладнання у перші роки його експлуатації.

За виробничим методом сума амортизації залежить від обсягу діяльності (наприклад, виробництва продукції). Насамперед необхідно визначити виробничу ставку амортизації (С), поділивши амортизовану вартість на загальний обсяг продукції, який підприємство планує виробити на даному об’єкті ОЗ (Vo). Потім одержану ставку множать на обсяг продукції (Vпр), вироблений у поточному місяці із застосування цього об’єкта, і так знаходять суму амортизації.

Виробничий метод застосовують, коли інтенсивність використання об’єкта впливає на його експлуатаційні властивості і, звичайно ж, коли можна визначити обсяг виробництва. Повною мірою це стосується автотранспорту, що використовується для перевезення.