2.3. Робота з учителями.
Тренінгове заняття «Мотиви девіантної поведінки учнів, стратегія і тактика екстреного втручання в момент порушення дисципліни»
Привітання. Оголошення теми.
Очікування групи (з’ясувати наявність зовнішніх або внутрішніх мотивів).
Вправа «Ливарпамен».
Група ділиться на 2 команди. Кожній із них дається завдання передавати маркер. Декілька разів гра зупиняється: «Неправильно!»
Які труднощі виникли під час гри?
Що дає знання правил?
Чи може статися подібна ситуація в школі?
4. Інформаційне повідомлення.
Під девіаціями (відхиленнями) у поведінці особистості ми розуміємо такі дії, які не відповідають нормам, прийнятим у суспільстві, зокрема моральним, правовим, дисциплінарним, побутовим тощо. У відповідності з цим виділяють поведінку, що відхиляється від моральних (аморальну), правових (протиправну), медичних (поведінка хворої людини) та інших норм. Основні види девіантної поведінки – злочинність і не протиправна аморальна поведінка (систематичне пияцтво, наркоманія, сексуальна розпущеність та ін.; інколи додається суїцидальна поведінка). Зв’язок між цими видами поведінки в тому, що здійсненню правопорушень нерідко передує аморальна поведінка, яка стала вже звичною.
Перші прояви девіантної поведінки інколи спостерігаються в дитячому і підлітковому віці і пояснюються відносно низьким рівнем інтелектуального розвитку, незавершеністю формування особистості, негативним впливом сім‘ї і найближчого оточення, залежністю від вимог групи і прийнятих в ній ціннісних орієнтацій. У дітей і підлітків така поведінка нерідко слугує засобом самоствердження, виражає протест проти дійсної або ймовірної несправедливості дорослих.
Діагностика та корекція відхилень у поведінці – це майже завжди розв’язання питання про їх причини. Причинно-наслідкові зв’язки при цьому можуть бути багатомірними та неоднозначними. Так, за порушенням учнем дисципліни на уроці можуть стояти неуважність, підвищена психомоторна збудливість, відсутність інтересу до предмета, вороже ставлення до вчителя та ін.
Близько 25% відхилень у поведінці неповнолітніх обумовлені так званими пограничними нервово-психічними розладами, до яких можна віднести невротичні та неврозоподібні реакції. Аномалії характеру, зокрема акцентуації та ін.
Дуже часто простежується зв'язок між різними видами девіантної поведінки та неповноцінністю центральної нервової системи підлітків (частіше це наслідок пологових травм, перенесених у дитинстві тяжких хвороб тощо). У таких підлітків порушені розумова активність, емоційна сфера, темпи статевого дозрівання. На відхилення поведінки справляють вплив акцентуації характеру та психопатії, а також соціальні чинники: несприятливе оточення, неадекватні умови навчання тощо.
Психологічні девіації також тісно пов’язані з педагогічною занедбаністю, у походженні якої велике значення має дефіцитарність установок особистості, насамперед примітивність сфери потреб та мотивів.
Базова мета поведінки учня - відчувати свою причетність до життя школи, свою важливість і значимість, а саме:
Інтелектуальна причетність (до навчальної діяльності);
Комунікативна причетність (будувати і підтримувати прийнятні стосунки з учителем і однокласниками);
Причетність до діяльності (робити свій особливий внесок у життя класу і школи).