39. Завдання антикризового управління.

Головною метою антикризового управління є забезпечення стабільного розвитку вир-тва, міцного положення на ринку та стійкого фінансового стану при будь-яких економічних, політичних, соціальних ситуацій у країні. Можна виділити такі головні завдання антикризового управління: − своєчасне діагностування передкризового стану підприємства і вжиття необхідних заходів щодо прогнозування кризових явищ; − усунення неплатоспроможності, формування фін. стійкості під-ства, мінімізація наслідків фінансової кризи; − запобігання зниженню інвест. привабливості, скороченню власних коштів для фінансування виробничо-господарської діяльності, залученню значних коштів, які можуть призвести до фін. труднощів чи фінансової кризи; − моніторинг і постійний аналіз кадрової політики підприємства, вжиття заходів щодо зменшення плинності кадрів та формування стабільно постійного персоналу; − аналіз відхилень в інноваційній активності підприємства; − постійне дослідження збутової дія-сті пі-тва і своєчасне реагування на значні відхилення.

40. Основні елементи концепції антикризового управління.

Механізм антикризового управління підприємством-боржником складається з наступних основних елементів: діагностика фінансового стану; оцінка бізнесу підприємства; антикризовий маркетинг; антикризовий організаційно-виробничий менеджмент; антикризове управління персоналом; антикризовий фінансовий менеджмент; інноваційний менеджмент, інвестиційна підтримка; антикризова інвестиційна політика; антикризове бізнес-планування.

41. Створення інформаційної мережі подолання кризових явищ.

Основна інф-я, необхідна для одержання висновку про об’єкт, узагальнюється за 2 основними блоками: впливом факторів, що стабілізують систему; динамічними властивостями системи і масштабами їх прояву. Дослідження цих інф-них блоків за допомогою засобів і методів діагностики дає змогу одержувати необхідні дані про стан і перспективи розвитку об’єкта. Достовірна інф-ція є запорукою правильного діагнозу стану економічного об’єкта. Для дослідження стану будь-якого об’єкта інформація береться з офіційних джерел, наданих органами державної статистики. Статистичні орг-ції проводять масове науково організоване спостереження, за допомогою якого одержують первинну інф-цію про параметри об’єкта, що діагностується. Такою інф-ією є звітність про дія-сть окремих під-ств, дані про зайнятість, кількість і розподіл трудових ресурсів тощо. Масове статистичне спостереження - це облік максимально можливої кількості одиниць, що входять до галузі дослідження. Це є вихідним матеріалом для статистичних узагальнень і висновків про досліджуваний об’єкт. Одержання даних про досить велику кількість одиниць дає можливість позбутися впливу випадкових причин і встановити характерні риси об’єкта. З формальної точки зору вся отримана інф-ція про об’єкт, що цікавить нас, проходить три стадії: групування й узагальнення, обробка матеріалу, аналіз. При проходженні цих стадій інф-ція стосовно діагностики кризи піддається методам статистичної обробки, але заздалегідь здійснюється якісний аналіз параметрів об’єкта. Це необхідно для постановки діагнозу, оскільки в будь-якому об’єкті відбуваються не тільки кількісні, а й якісні зміни. На першій стадії роботи з інф-цією здійснюються її збирання і групування методом клястерного аналізу. Визначається належність тієї чи іншої інф-ції до конкретної групи, підгрупи, класу за принципом подібності й однорідності. Отримані результати оформляються у вигляді аналітичних матриць. Ця процедура дає змогу виявити порівнювані між собою об’єкти, особливості їх розвитку. Потім отримані дані узагальнюються. На стадії обробки матеріалу розраховуються індекси і визначаються синтетичні показники для оцінки стану об’єкта, тенденції і закономірності його розвитку.

Заключна стадія (аналіз інформації) необхідна для одержання висновків про стан об’єкта. Вони можуть бути представлені у вигляді тексту і доповнюються графіками, таблицями, діаграмами та іншим ілюстративним матеріалом. Усі стадії діагностики тісно пов’язані між собою, недоліки, що виникають на одній з них, позначаються на всьому дослідженні. Результати діагностики викладаються в такій послідовності: 1. Визначення загальної тенденції економічного (соціального, політичного) розвитку об’єкта. 2. Розподіл процесу розподілу об’єкта на стадії і визначення того, на якій з них перебуває об’єкт. 3. Подається прогноз розвитку об’єкта. Увага та ставлення до об’єктивної інформації, її складу і змісту, який постійно змінюється, є важливим, головним аспектом діагностики стану будь-якого об’єкта. Водночас діагностика є вихідним пунктом прогнозу, оскільки без чіткої і достовірної констатації сформованого стану об’єкта неможливо оцінити альтернативи його розвитку. Тому проводити діагностичні дослідження необхідно в усіх структурах і на всіх рівнях управління, оскільки в економічній діагностиці прогноз, як правило, дає змогу уточнити справжній стан досліджуваного об’єкта і гарантувати правильність та ефективність прийнятих управлінських рішень.