Характерні риси економічного механізму виникнення кризового стану підприємства.
Поняття „економ. механізм" увійшло до складу категоріального апарату економічної науки та практики в 60-х роках XX сторіччя та пов'язується з ім'ям відомого французького економіста А.Кульмана. Про економічний механізм прийнято говорити у тому разі, коли певне початкове (вихідне) економічне явище „тягне" за собою ряд інших явищ, причому для їх виникнення ніяких додаткових імпульсів не потрібно. Вони виникають одне за одним у певній послідовності та обумовлюють очевидні результати. Економ. механізм визначається або природою початкового явища, або результатом серії явищ, або їх кінцевими наслідками. У будь-якому випадку складовими елементами механізму завжди одночасно є і початкове, і завершальне явище, а також процеси, які відбуваються в інтервалі між ними. Механізм поширення кризових явищ у межах економічної системи належить до найменш розроблених та зрозумілих, враховуючи складність та багатоаспектність феномену кризи. Певним чином в основу розуміння сутності механізму розгортання кризи можуть бути покладені розробки, присвячені цьому питанню на макрорівні. Так, ще Дж.М.Кейнс у знаменитій роботі „Нотатки про економічний цикл" звернув увагу на наявність кумулятивного ефекту в процесі поглиблення кризи. Він визначив, що в процесі руху макросистеми в бік підйому „сили, що його викликають, накопичуються та посилюються, але потім поступово слабішають, доки в певний час не заміщуються силами, що діють в протилежному напрямку. У свою чергу, протилежні сили дужчають протягом певного часу, взаємно активізуються. А потім, досягнувши максимуму, починають убувати, поступаючись місцем своїй протилежності". Тобто, згідно з неокейнсіанською теорією, криза є результатом протистояння сил підйому та спаду, в якому останні перемагають. Ця характеристика кризи визначається і дослідниками марксистської школи. Виникнення макроекономічної кризи розглядається як результат „поєднання сил різноманітних механізмів, що генерують та розповсюджують циклічні імпульси". При цьому, „якщо існують умови для розгортання кумулятивних, тобто лавиноподібних процесів, то порушення в одній ланці можуть швидко розповсюджуватися далі, уражуючи інші ланки системи і навіть усю економіку". Викладений підхід базується на розумінні процесу виникнення кризового стану як одного з різновидів економічного механізму, тобто ланцюга послідовних взаємопов'язаних економічних явищ. Як справедливо відзначено, „механізм виникнення кризового стану, як і будь-який економічний механізм, „запускається" сигналами, що ініціюють вихідні економічні явища. Під впливом цих вихідних явищ виникає ефект „падаючого доміно", наприкінці якого настає заключне явище - кризовий стан. Доведено, що ініціаторами імпульсів економічних явищ є агенти внутрішнього і зовнішнього оточення.
Схема дії механізму виникнення кризового стану підприємства.
Визначення мети антикризового управління.
Антикризове управління — це система менеджменту, здатна попереджувати чи пом'якшувати кризи та підтримувати функціонування під-ства в режимі виживання в певний час і вивести його з кризового стану з мінімальними втратами. Система антикризового управління на під-стві є елементом системи управління і містить забезпечувальну і функціональну частину. Функціональну частину утворюють підсистеми організаційного, методичного, нормативного і правового забезпечення. Функціональна частина поєднує функції управління кризами і передбачає комплекс економічних та організаційних методів, які забезпечують вирішення завдань діагностики фінансового стану під-ства, контролю і своєчасного попередження та запобігання кризам, що наближаються, фін. оздоровлення і подолання стану неплатоспроможності. Головна мета антикризового управління підприємством полягає в забезпеченні стійких позицій на ринку і стабільних результатів діяльності суб'єкта господарювання за будь-яких економічних, політичних, соц.. змін у країні. Запровадження антикризового управління на під-тві повинно мати на меті здійснення таких основних заходів, як діагностика процесів і тенденцій, що призводять до кризових ситуацій, завчасна підготовка на випадок виникнення надзвичайних ситуацій (антикризова профілактика), а також орг.-ція і координація ефективних дій для подолання надзвичайних кризових ситуацій та їх наслідків.