Питання до обговорення

1. Чому потрібна спільна політика щодо збереження рибних ресурсів?

2. Як організований риболовецький сектор на рівні Спільноти?

3. Якою є структурна політика Спільноти щодо рибальства?

4. Обговоріть схожі й відмінні риси спільної сільськогосподарської політики та спільної політики щодо рибальства.

5. Як саме спільна політика щодо рибальства пов'язана зі спільною регіональ­ною політикою та спільною політикою щодо охорони довкілля?

403.

Частина VI: зовнішні політики

Розділ 23 Торговельна політика

Розділ 24 Політика допомоги з розвитку

Розділ 25 Зовнішні відносини

Л 7же на перших сторінках Договору про Європейський Союз (ДЄС, *У стаття 2) задекларовано, що Союз має на меті утвердитися на міжнародній арені як самостійне утворення, зокрема, реалізуючи спільну зовнішню та безпекову політику, а також поступово формуючи спільну оборон­ну політику, яка з часом має привести до організації спільної оборони. ЄС фак­тично представлений на світовій арені в трьох головних ролях, які він відіграє переважно під егідою Європейської Спільноти: у спільній торговельній політиці, у політиці допомоги з розвитку та в зовнішніх відносинах. У перших двох напрямах ЄС є одним із провідних учасників на світовій арені — оскільки він є найбільшим у світі торговельним об'єднанням та постачальником коштів для країн, що розвиваються; у третьому напрямі він поступово перетворюється на такого учасника під гаслом спільної зовнішньої та безпекової політики (СЗБП), яку ми розглядали в розділі 8 [див. підрозділ 8.2.]. Три згадані напрями часто перетинаються, оскільки допомога з розвитку тісно пов'язана з торго­вельною політикою, а остання - із зовнішніми відносинами Союзу або СЗБП. Зокрема, ЄС має гарантувати, що лібералізація торгівлі між європейськими країнами та країнами, що розвиваються, узгоджується із зусиллями в напрямі лібералізації світової торгівлі. Такий комплексний підхід реалізується за допо­могою єдиної інституційної структури, в межах якої Рада ЄС та Комісія відповідають за координування численних спільних політик.

Європейський Союз відповідно до тієї чи іншої своєї міжнародної ролі підтримує дипломатичні стосунки зі 162 країнами, котрі, зі свого боку, мають представництва в Брюсселі. ЄС має власні представництва, створені Комісією, у більшості згаданих країн, а також у низці міжнародних організацій. У такій організації, як Світова організація торгівлі (COT), Спільнота діє від імені й на користь держав-членів через посередництво Комісії [див. підрозділ 4.1.2.]. ЄС бере участь у роботі Організації економічної співпраці і розвитку (ОЕСР) і має статус спостерігача в Організації Об'єднаних Націй та деяких інших спеціалізованих організаціях. Європейський Союз підтримує зв'язки з іншими міжнародними організаціями, зокрема з Радою Європи. В особі Голови Європейської Комісії він представлений на економічних самітах групи найроз­виненіших країн світу, так званої "Великої вісімки" (G8), під час яких двічі на рік відбуваються зустрічі між головами держав та урядів чотирьох держав-членів ЄС - Франції, Німеччини, Великої Британії й Італії - та лідерами Спо­лучених Штатів, Канади, Японії та Росії.

404.

Європейська Спільнота підписала угоди про асоціацію чи співпрацю з

понад 120 країнами світу, координує їх виконання та відповідає за дотримання численних багатосторонніх угод. У випадках, коли такі угоди укладені в галузях, де ЄС має виняткові повноваження, наприклад, у сфері міжнародної торгівлі або в галузі рибальства, Спільнота виступає від імені держав-членів. В інших випадках (деякі угоди шодо охорони довкілля, транспорту тощо) Спільнота вис­тупає як окрема сторона, незалежна віддержав-членів.

Якщо додати міжнародні особливості п'ятнадцяти держав-членів - з їхніми різними, часом суперечливими, інтересами на міжнародній арені - до іноді ідентичних, а часом відмінних видів діяльності Європейської Спільноти та Європейського Союзу, то стане зрозуміло, чому сфера зовнішніх відносин Європейської Спільноти та зовнішня політика Європейського Союзу здатні спантеличити не лише партнерів Союзу, а й самих держав-членів. Ми ж тепер, проаналізувавши спільну зовнішню та безпекову політику як складник майбут­ньої політичної інтеграції Союзу, спробуємо запровадити дещо система­тичніший порядок у дослідження зовнішніх відносин Спільноти.

405.