Нетрадиційні методи, що побудовані на принципах народної педагогіки

Народно-педагогічні методи нагромадження життєвого досвіду

- привчання до сумлінного виконання обов’язків у сім’ї та обов’язків перед суспільством;

- постійні та разові доручення і вправи на доручення певних умінь та навичок;

- практична діяльність в умовах родинного життя;

- дотримання загальноприйнятих норм традицій укладу життя;

- організація правильного режиму праці;

- спілкування, контакти з батьками, однолітками.

Народно-педагогічні методи виховання словом рідної мови

- переконлива і образна розповідь;

- мовні народні дитячі ігри;

- мовні творчі вправи;

- розповідка, пошук, складання і написання родоводу власної сім’ї, створення генетичного дерева пращурів.

Народно-педагогічні методи стимулювання, заохочення і спонукання дітей

Створення колективної думки; заохочення позитивних вчинків, спонукання до них і стимулю-вання осмислених дій до дитини; збудження інтересу до кінцевого результату діяльності; форму-вання усвідомлення необхідності заборони негативного та застере-ження дитини від необачних вчинків.

Методи самовиховання

Самоаналіз вчинків; самодисципліна; самоконтроль; самоспостереження; самопереконання; самосхвалення

Народні методи покарання за проступки різної значимості

Становленню громадянина-гуманіста сприяє використання класними керівниками методів системного та принагідного навчання цінностей (за О.Вишневським), передбачає застосування таких прийомів, як: а) первинне застосування інформації – через пояснення, розповіді — до запам'ятовування, пригадування, відтвореним; б)пояснення і керована дискусія - ускладнюють рівень осмислення і переносять сутність ціннісних формул на конкретні життєві ситуації. На цьому етапі виявляються перші спроби виховання поставити себе на чуже місце, асоціювати себе з літературними чи історичними героями, в) рольова гра - передбачає введення учня у певну соціальну роль і пропозицію розв'язати конкретну моральну проблему.

Принагідне навчання цінностей полягає у тому, що вони попадають не в "чистому вигляді" а в контексті змісту гуманістичних занять, у живих людських стосунках, тобто реальному житті.

Організовуючи виховний процес учителі використовують нові підходи: людинознавчий, завдяки якому, учні глибше розуміють багатогранний і внутрішній світ людини, закономірності і особливості її теоретичної та практичної діяльності; народознавчий - забезпечує глибоке і всебічне засвоєння учнями всього історико-культурного розвитку рідного народу та інших народів, що проживають в Україні. Він утверджує ідеї поєднання національного і загальнолюдського, гармонізації сімейно - шкільного виховання; системний - забезпечує єдність, взаємозв'язок і взаємозалежність основних понять педагогічного процесу та їх реалізацію в єдності; особистісно - гуманний - створює умови для всебічного впливу на учня, глибокого знання педагогом його душі, рівня сформованості якостей, характеру, світогляду, сприяє розвитку особистості.

Головна методологічна позиція педагога полягає в тому, що в центр уваги ставиться цілісна особистість, яка прагне до реалізації своїх можливостей (самоактуалізації), відкрита до сприймання нового досвіду, здатна на свідомий і відповідальний вибір у різноманітних життєвих ситуаціях.

Виховання гуманістично спрямованої особистості відбувається таким чином. Розглянемо основні сходини такого виховання на таблиці 6.

Таблиця 6.