Постановка проблеми

Зміни, що відбулися як в політичному так і економічному, соціальному житті України вимагають радикального реформування та оновлення освітньої системи.

На сучасному етапі розвитку системи освіти України , яка переживає грунтовне реформування в поновленні стандартів змісту освіти управління виховного процесу, перед школою поставлене складне і відповідальне завдання – формування людини нового типу.

Впродовж певного часу теорія управління лише обгрунтовувала існуючу практику управління, але не розкривала суті даного явища. Не бралися до уваги сучасні концепції управління, окремі дослідження, присвячені питанням управління, базувалися, як правило, на моделях управління початку XX століття, що мають обмежені можливості. Це не дозволило створити теорію управління виховним процесом, здатну стати основою для вирішення завдань, поставлених серед певних умов перед закладами освіти. Тому з'являється гостра необхідність розробки теоретичних основ управління виховним процесом у закладах освіти. Зокрема, необхідно теоретично обгрунтувати і ввести в практику нову систему управління вихованням, яка відповідає сучасним соціальним вимогам

Дана мета має на увазі аналіз тенденцій розвитку українського суспільства, закладівдів освіти і тенденцій розвитку теорії і практики управління. Особливості першого десятиліття перетворень в країні - перманентний характер змін, здійснення реформ в умовах невизначеності середовища, посилення ролі економічних чинників у всіх сферах людської діяльності на тлі зниження впливу чинників духовних, культурних, етичних .

Виклад основного матеріалу

Проблеми пошуку ефективних способів формування особистості професіонала і громадянина в нових умовах особливо актуальні для закладів освіти, результат діяльності якого безпосередньо залежить від рівня сформованості в учнів певних особових якостей. Необхідна розробка нових форм і методів роботи з підростаючим поколінням, що відповідають цілям управління і виховання на сучасному етапі. Зіставлення вимог, які пропонуються суспільством до професійних і особових якостей педагогічного колективу і практики управління вихованням, що склалася, дозволяє визначити головні протиріччя управління вихованням учнів на сучасному етапі розвитку закладів освіти: між необхідністю підвищення рівня управління виховним процесом і мірою розвитку теорії управління закладів освіти.

Вимоги сучасного суспільства щодо особистості стали іншими. Суспільству потрібна творча особистість, активний громадянин, вихований згідно з нормами демократичної культури та гуманістичних цінностей.

В зв'язку з цим змінилась система поглядів на виховання як педагогічний процес. Вона відбиває проблему розвитку суспільства, що змінюється, і , самої людини. Тобто значних змін зазнала філософія виховання.

У переломні моменти історії суспільства поряд з іншими проблемами на передній план висувається і проблема цінності людської особистості. Вічні питання „що є людина”, „як народжується особистість”, „чому вчити і як виховувати” знаходяться в центрі суспільної свідомості.

Становлення людини – постійна праця душі. Філософи і педагоги, письменники і поети говорячи про це мають на увазі цілком визначений вид праці: самосвідомість, самоактуалізацію, самореалізацію. У сучасній школі відроджується поняття „душі” як атрибут духовності, цілосності. Бездуховність – ознака втрати особистістю суб*єктивних якостей.

Розуміння необхідності реформування освіти спонукало адміністрацію і вчителів школи до радикальних змін.

Розв'язок цих завдань вимагає створення принципово нової системи виховання, яка б раціонально поєднувала зміст , форми і методи впливу на формування цілісної особистості. Це особливо важливо і тому, що на сучасному етапі реформування школи на перший план ставиться особистісно-орієнтований підхід, тобто визнання людської особистості цінність, забезпечення оптимальних умов для її інтелектуального і морального розвитку..

В центрі уваги педагога повинна бути дитина та її свобода. А її розвиток розглядається як процес її самореалізації і саморозвитку, де передбачається свобода вибору дитиною. Дитина – суб'єкт діяльності, а не об'єкт впливу педагога. Діяльність педагога з учнями – це співпраця на користь дитини.

Успіх виховного процесу залежитиме від відносин між учителем і учнем, які розвивалися б на основі співробітництва й ділового партнерства.

Виконання Державної національної програми „Освіта”. Україна ХХІ століття” вимагає створення в закладах освіти такої навчально-виховної сиситеми, яка сприяла б максимальному розкриттю й реалізації , закладених природою здібностей та індивідуальності як учня так і всього колективу закладу, удосконалення своєї душі.

Стиль управління виховним процесом в школі має базуватись на довірі, створенням ситуації успіху для кожного учня і вчителя, здатністю передбачати майбутнє. На основі цього можна визначити ряд факторів:

• використання відкритого способу управління, вітаючи співробітництво;

• творчість у роботі, творчо впливати на педагогів;

• постійне самовдосконалення педагогів;

• постійний аналіз і визначення сильних і слабких аспектів діяльності, професіонального рівня класних керівників.

Організація процесу виховання особистості учня або колективу класу повинно здійснюватися в певний послідовності.

Перший етап. Визначають сукупність рис і властивостей особистості, які слід сформувати у вихованця, тобто формують ідеал. Коли йдеться про виховання класу, то мають на увазі формування такого колективу, який би за своїми якостями відповідав еталону, виробленому на основі мети виховання, поставленої суспільством перед шкалою.

Другий етап. Вивчають індивідуальні особливості вихованця (або колективу), його позитивні риси, недоліки в характері й поведінці, визначають, які риси не сформовано, а які перебувають у стадії зародження. Знання особистості вихованця (колективу), порівняння її з наміченим ідеалом дає змогу спрогнозувати її розвиток. Виходячи з цих даних, можна планувати виховну роботу з вихованцем (колективом). Тому важливо, щоб учень (колектив) знав, що пропонує йому керівник, приймав цей взірець для наслідування і докладав зусиль для досягнення поставленої мети.

Реалізовується програма виховання через призму запланованих виховних заходів , що передбачає залучення вихованців до різних видів діяльності, участь в яких сприяє формуванню в них досвіду поведінки відповідно до ідеалу.

Четвертий етап. Спонукання учнів до самостійної роботи з розвитку особистості. Коли учень починає займатися самоосвітою і самовихованням, можна вважати, що у вихованні досягнуто четвертого етапу.

На всіх етапах процесу виховання здійснюють педагогічне керівництво, управління цим процесом.

Управління процесом виховання — діяльність педагогів, що забезпечує планомірний і цілеспрямований виховний вплив на вихованців.

Воно передбачає передусім підбір змісту виховної роботи з урахуванням вимог суспільства до рівня вихованості учнівського колективу взагалі й кожного його члена зокрема. Для реалізації змісту виховання потрібні форми, методи і прийоми виховної роботи, які б імпонували школярам. Усе це допоможе зробити виховний процес цілеспрямованим і систематичним.

Суть управління виховним процесом — виявлення виховних можливостей сім'ї, громадських організацій, культурно-освітніх установ, засобів масової інформації для ефективнішого використання їх впливу на школярів.

У процесі управління вихованням важливо організовувати і спрямовувати колективне та індивідуальне життя й діяльність учнів, створювати умови для збагачення їх власного досвіду. Тому першорядне значення має встановлення гармонійних стосунків між вихованцями і вихователями на демократичних і гуманістичних засадах.

Авторитарний стиль педагогів призводить до формування безініціативного виконавця чужої волі, невпевненої у власних силах людини. Інша крайність — відсутність вимогливості та контролю за поведінкою дітей, що сприяє формуванню безвідповідальності, недисциплінованості та інших негативних рис у вихованців.

Важливим в управлінні процесом виховання є формування гуманних взаємин між учнями. Треба не лише навчити дітей бути доброзичливими

й гуманними до однокласників, а й формувати організаторські навички, виховувати вимогливість до товаришів, непримиренність до порушень дисципліни і порядку в школі та за її межами.

Управління виховним процесом слід спрямовувати на розвиток самостійності, ініціативності школярів. Це можливо за умови, що педагоги націлюють учнів на самостійний пошук цікавих видів діяльності, самостійне забезпечення необхідних для їх здійснення умов. Тому завдання педагогічного колективу — допомогти школярам самостійно організувати діяльність у школі та за її межами. Виховання самостійності, ініціативності школярів не повинно применшувати керівної ролі педагога. Він має залишатися мудрим старшим другом і наставником дітей, але на умовах співпраці з ними.

Управління процесом виховання потребує постійного вивчення результатів виховної роботи, рівня вихованості учнів і колективу, виховних можливостей педагогічного колективу та батьківської громадськості й коригування змісту і методики виховного процесу з метою їх удосконалення.

За концепцією національного виховання психолого-педагогічний аспект готовності педагога до виховної діяльності поєднує в собі:

1. високий рівень національної самосвідомості, знання національної психології та характеру народу, його культурно-історичних традицій, морально-етичної спадщини, історії та сучасного бутя;

2. втілення типових якостей рідного народу, його духовного, культурного і морального багатства; бездоганне володіння українською мовою;

3. високий рівень професійної підготовки, широкий світогляд і наукову ерудицію, духовне багатство та емоційну культуру вчителя, прагнення до постійного самовдосконалення;

4. любов до дітей і високу педагогічну культуру в тісному поєднанні з наполегливістю, витримкою, педагогічним тактом;

5. досконале володіння дидактичними, організаторськими, комунікативними, перцептивними, сугестивними, науково-пізнавальними здібностями;

6. розвиток власної спостережливості, педагогічної уяви, оптимізму, здатність відчувати та позитивно впливати на емоційний стан учнів;

7. мистецьке володіння словом, уміння чітко й точно формулювати, дохідливе, образно, емоційно передавати власні думки.

Здійснення управління виховного процесу через різні види діяльності

має задовольняти потреби особистості дитини у самоствердженні, самовизначенні, самоактуалізаціх, саморегуляції, для чого в школі створюються умови через забезпечення дітей різними видами діяльності. Визначення видів діяльності має відбувається через дослідження потреб дітей, їхнії уподобань.

Існуючі види діяльності учнів в виховній роботі:

1. фізична;

2. етико-естетична;

3. пізнавальна, комунікативна;

Діяльність класних керівників щодо виховання учнів повинна здійснюватися згідно з висновками і порадами практичного психолога.

Система психологічної діагностики сприяє ефективності роботи педколективу з розвитку творчих здібностей учнів.

Особливості сучасної соціально-економічнох ситуації , що склалася в країні на передній план постає питання інтенсифікації праці, підвищення її продуктивності при одночасному забезпеченні умов для гармонійного розвитку особистості. У зв*язку з цим завдання адміністрації та педагогічного колективу закладів освіти полягає в опануванні вміння досягти найкращих показників у навчанні й вихованні підростаючого покоління за оптимальних витрат сил, засобів і часу.

У змісті управління виховним процесом сучасної школи приорітетним проголошується ідеї доброти, людяності, національної та особистісної гідності, формування працелюбності, взаємодопомоги і самодисципліни, потреби до самовдосконалення. Виконання цих завдань можливе лише за умови наявності в закладах освіти компетентної адміністрації та висококваліфікованих педагогічних працівників, здатних досягти найкращих показників у навчанні й вихованні підростаючого покоління.

Отже, одним із головних завдань інститутів удосконалення вчителів, методичних об*єднань педагогів, повинна стати робота над підвищенням педагогічної майстерності вчителів . У зв*язку з цим підвищується роль адміністративного апарату школи , у лиці заступника директора з виховної роботи як організатора методичного забезпечення процесу виховання і директора навчального закладу, який безпосередньо бере участь у житті школи.