Ідеологія і функціональний аналіз релігії

І в даному випадку було б дуже повчальним розглянути, хоч би коротко, дискусії, що виникають у зв'язку з проблемою функції релігії, для того, щоб показати, як логіка функцио-нального аналізу приймається людьми, які в усіх осталь-ных стосунках займають протилежні позиції.

Питання про соціальну роль релігії, безумовно, не є новим, він неодноразово піднімався упродовж віків. Усі спостерігачі, що займалися цим питанням, сходилися на тому, що релігія представляє собою институционализированное засіб соціального контролю. Ця точка зору виражається і у вченні Платона про "благородну брехню", і в думці Арістотеля, що релігія "прагне переконати масу", і в аналогічному судженні Полибия, згідно з яким "маси.. можуть бути керовані тільки за допомогою страху і жаху перед таємничим і тра-гичным". Якщо Монтескье говорить про римських законодавців, що вони прагнули "вселити народу, який не боявся нічого, страх перед богами і використовувати цей страх для того, щоб вести цей народ туди, куди вони побажають", то Джавахарлал Неру відмічав на основі свого власного досвіду, що "єдиними книгами, які британські чиновники від щирого серця рекомендо-вали (політичним ув'язненим в Індії), були релігійні книги або романи. Дивно, як близька серцю британського уряду релігія і як неупереджено воно заохочує усі її види". Існує, як можна бачити, древня і міцна традиція думки, що стверджує в тій або іншій формі, що релігія служить тому, щоб управляти масами. Представляється також, що способи вираження цієї основної ідеї дають нам ключ до ідеологічних установок того або іншого мислителя.

Як йде справа з сучасним функціональним аналізом релігії? У своєму критичному аналізі декількох головних сучасних теорій в соціології релігії Парсонс підсумовує деякі з головних висновків з питання про "функціональне значення релігії" : "..якщо моральні норми і почуття, що їх підтримують, мають таке первинне значення, то за допомогою яких механізмів, відмінних від зовнішніх процесів примусу, вони зберігаються в суспільстві? На думку Дюркгей-ма, саме релігійний ритуал мав найважливіше значення як механізм вираження і зміцнення тих почуттів, які чрезвы-чайно істотні для інституційної інтеграції суспільства. Ця точка зору, як це ясно видно, близька до поглядів Малиновского відносно значення похоронних церемоній як деякого механізму, що знову затверджує солідарність груп-пы у зв'язку з важкою емоційною напругою. Таким чином, Дюркгейм виявив в різкішій формі в порівнянні з Малиновским деякі аспекти специфічних стосунків між релігією і соціальною структурою і до того ж показав нову функціональну перспективу цієї проблеми, постільки поскільки він застосував її до суспільства як цілого, абстрагуючись від конкретних ситуацій емоційної напруги і навантаження на індивідуума".

І знову ж таки, підсумовуючи істотне відкриття одного з головних порівняльних досліджень в області соціології релігії, Парсонс помічає, що, "можливо, самою поразитель-ной рисою аналізу релігії Вебером є доказ щонайтіснішого зв'язку між варіаціями соціально санкциониро-ванных цінностей і цілей світського життя і варіаціями в пануючій релігійній філософії великих цивилиза-ций" 31.

Аналогічним чином при дослідженні ролі релігії серед расових і етнічних меншин в США Дональд Янг відмічає тісний зв'язок між їх "соціально санкціонованими цілями і цінностями у світському житті" і їх "домінуючою релігійною філософією" : "Одній з функцій, яку покликана виконати релігія деякої меншості, може бути функція примире-ния з низьким соціальним статусом цієї меншості і дискримінаційними наслідками цього статусу. Доказатель-ства того, що релігія виконує цю функцію, можуть бути виявлені серед усіх американських етнічних меншин. З іншого боку, релігійні інститути можуть розвиватися таким чином, що вони спонукатимуть і підтримуватимуть повстання проти низького соціального статусу. Так, індійці-християни, за деяким винятком, виявляються більше слухняними, ніж індійці-язичники. Особливі культи, объединяю-щие як християнські, так і язичницькі елементи, були обре-ченными на невдачу спробами виробити способи релігійного вираження, придатні для індивідуальних і групових обстоя-тельств. Один з цих культів ("танець примари") з його вченням про настання тисячолітньої ери свободи від білої людини заохочував повстання. Християнство у негрів, незважаючи на те що в нім заохочувалася словесна критика існуючого порядку, підкреслювало в той же час необхідність прийняття прикростей цього світу сподіваючись на кращі часу в потойбічному житті. Численні варіанти християнства і іудаїзму, принесені іммігрантами з Європи і Мексики, незважаючи на наявність загальних націоналістичних елементів, так само робили упор швидше на наступній винагороді за земні страждання, чим на безпосередній негайній дії" 32.

^{31 Р а г son s Т. Op. cit. P. 61, 63.}

^{32 Young D. American Minority Peoples. N. Y., 1937. P. 204. См також: Simpson G. E., Yinger J. M. Racial and Cultural Minorities. N. Y., 1953. P. 522-530.}

Ці різноманітні і розсіяні зауваження, помітно различ-ные по своєму ідеологічному походженню, виявляють схожість по деяких основних моментах.

По-перше, усі вони розглядають наслідки конкретних релігійних систем для пануючих відчуттів, для визначення ситуації і дії. Спостерігається дуже велика міра узгодженості думок про те, які ці наслідки. Ними вважаються: зміцнення пануючих моральних норм, покірне прийняття цих норм, заборона честолюбий і откла-дывание винагороди (якщо того вимагає релігійна доктри-на) і тому подібне. Проте, як помічає Янг, за опреде-ленных умов релігії можуть провокувати повстання, або ж, як показав Вебер, релігії виступали як чинники, мотивирую-щие і що направляють поведінку великої кількості чоловіків і жінок, що ставлять своєю метою видозміну соціальної структури. Тому було б невірно робити висновок, що усі релігії і всюди мали тільки одну функцію, а саме - створювати апатію мас.

По-друге, марксистська точка зору імпліцитно, а функци-онализм явно затверджують наступне основне положення: системи релігії впливають на поведінку, вони не просто эпифеноме-ны, але частково незалежні детермінанти поведінки, бо, мабуть, зовсім не байдуже, приймуть або не приймуть "маси" деяку релігію, як не байдуже, приймає або не приймає людина опіум.

По-третє, як попередні, так і марксистські теорії розглядають диференціальні наслідки релігійних ве-рований і ритуалів для різних підгруп і шарів в суспільстві, наприклад, для "мас" так само як це робить немарксист Дональд Янг. Функціоналіст, як ми бачили, не обов'язково повинен досліджувати наслідки тієї або іншої релігії для суспільства в цілому.

По-четверте, починає складатися думка, що функциона-листы з їх акцентуванням того, що релігія є деяким соціальним механізмом для "зміцнення почуттів, що мають надзвичайно істотне значення для інституційної интегра-ции суспільства", можуть і не відрізнятися значно по їх концептуальному аналітичному апарату від марксистів. Пос-ледние, як ми бачимо, перетворили метафору "Релігія - опіум народу" в нейтральну констатацію соціального факту і ут-верждают, що релігія діє як деякий соціальний механізм, що має на меті зміцнити певні світські, так само як і священні, почуття серед вірян.

Відмінність в поглядах з'являється тільки тоді, коли мова заходить про оцінку цього факту, що приймається обома теоріями. У тій мірі, в якій функціоналісти говорять тільки про "институци-онной інтеграцію", не досліджуючи різні наслідки інтеграції, здійснюваної навколо різних типів цінностей і інтересів, вони обмежують себе чисто формальною інтерпретацією, бо інтеграція є явно формальним поняттям. Суспільство може бути інтегроване навколо норм строгої кастовості, регламентації і покірності підлеглих соціальних шарів, як воно може бути інтегроване навколо норм відкритої мобільності широких областей самовираження і незалежності суджень серед соціальних шарів, що тимчасово займають нижче положе-ние. І в тій мірі, в якій марксисти стверджують, без всяких обмежень, що усі релігії і всюди, безвідносно до їх доктринального змісту і організаційних форм, явля-ются "опіумом" для маси, вони також схиляються до чисто формальної інтерпретації, яка не передбачає возмож-ности того, як ми це бачимо в цитаті з Янга, що конкретні релігії в конкретних соціальних структурах швидше активизиру-ют, чим усипляють маси. Звідси, саме в оцінці цих функцій релігії, а не в логіці аналізу, поривають один з одним марксисти і функціоналісти. І саме з оцінками вливається ідеологічний зміст в посудини функціоналізму. Самі ж ці посудини залишаються нейтральними до їх вмісту і в рівній мірі можуть служити для зберігання як ідеологічної отрути, так і ідеологічного нектару.