Логіка процедури. Поширеність функціональної орієнтації.

Звичайно, функціональна орієнтація не є новою і не обмежується громадськими науками. На соціологічній сцені вона з'явилася відносно пізно, якщо зіставляти з її раннім і широким поширенням в цілому ряду інших дисциплін.

Центральна ідея функціоналізму, виражена в практиці пояснення фактів шляхом встановлення їх значення для великих структур, частиною яких вони є, може бути знайдена, по суті, в усіх науках про людину: в біології і фізіології, психології, економіці і юриспруденції, антропології і социоло-гии. Поширеність функціонального світогляду сама по собі не гарантує його наукової цінності, хоча і говорить про те, що накопичений досвід спонукав прийняти цю орієнтацію усіх спостерігачів-дослідників людини як біологічного орга-низма, як психологічного суб'єкта дії, члена суспільства і носія культури.

Істотнішим є те, що досвід, накопичений раніше іншими науками, може надати в наше розпорядження корисні методологічні моделі для функціонального аналізу в соціології. Використовувати канони аналітичної процедури цих, частенько точніших дисциплін зовсім не означає повністю прийняти їх специфічні концепції і методики. Скористатися логікою дослідження, успішно вживаною в біології, не означає знову повернутися до прийняття даремних здебільшого аналогій і гомології, які протягом такого тривалого часу зачаровували послідовників организмиче-ской соціології. Досліджувати методологічні рамки биологиче-ской науки не означає прийняти поняття, що характеризують специфічний предмет цієї науки.

Логічна структура експерименту, наприклад, не відрізняється у фізиці, хімії або психології, хоча їх субстанциональные гіпотези (гіпотези, що відносяться до їх специфічних предметів дослідження. - Прим. перев.), технічні засоби, основні поняття і практичні труднощі можуть дуже сильно отличать-ся один від одного. Так само замінники експерименту в антропології, соціології або біології - планомірне, організоване спостереження, порівняння і метод "відмінностей" - не відрізняються по своїх логічних структурах.

Звертаючись до короткого розгляду кэнноновской логіки дослідження у фізіології, ми прагнемо тому знайти деяку методологічну модель, яка може виявитися корисною і для соціології, але ми не приймаємо невдалих гомології Кэннона між структурами біологічних організмів і обще-ства. Логіка дослідження у фізіології, по Кэннону, виглядає приблизно таким чином. Приймаючи основну ідею Клода Бернара, Кэннон спочатку вказує, що організм вимагає відносної стійкості і постійності. Тоді одне із завдань фізіолога полягає в тому, щоб дати "конкретне і детальне пояснення способів забезпечення стійких станів орга-низма". Розглядаючи ці "конкретні і детальні" пояснення, Кэнноном, що приводяться, ми бачимо, що загальна манера їх побудов виявляється незмінною безвідносно до того, яку специфічну поблему він розглядає. Характерна побудова пояснення у Кэннона виглядає таким чином: "Для того, щоб кров.. служила як циркулююче середовище, що виконує різні функції деякого загального переносника поживних речовин і шлаків.. мають бути деякі механізми, що утримують кров в судинній системі всякий раз, як виникає небезпека її витоку". Або ж, беручи інше положення: "Для того, щоб зберегти існування клітини, необхідно, щоб.. кров з достатньою швидкістю приносила до живих клітин (необхідні) запаси кисню".

Встановивши потреби органічної системи, Кэннон потім переходить до детального опису різних механізмів, з по-мощью яких задовольняються усі ці вимоги (наприклад, ті складні зміни, які призводять до утворення тромбу, : місцеве стискування пораненої посудини, що призводить до зменшення інтенсивності кровотечі, прискорене утворення тромбу завдяки виділенню адреналіну і його дії на печінку і т. д.), або ж він описує різні біохімічні пристрої, які забезпечують потрібний запас кисню в нормальному організмі і ті компенсаційні процеси, які мають місце тоді, коли один з цих пристроїв перестає діяти нормально.

У загальній формі логіка функціонального підходу в биологиче-ских науках включає наступну взаємозв'язану последова-тельность кроків. По-перше, встановлюються певні функціональні вимоги організму, які мають бути задоволені, щоб організм міг вижити або діяти з деякою мірою ефективності. По-друге, є конкрет-ное і детальний опис механізмів (структур і процесів), за допомогою яких відбувається типове задоволення цих вимог в "нормальних" випадках. По-третє, якщо деякі з типових механізмів для задоволення цих вимог порушені або функціонують неадекватно, спостерігач відчуває необхідність знайти компенсуючі механізми (якщо такі є), які виконують необхідні функції. По-четверте, в усьому вищевикладеному мається на увазі, що існує детальний опис структури, для якої выполня-ются функціональні вимоги, так само як і детальний опис механізмів, за допомогою яких виконується функція.

Логіка функціонального аналізу так міцно встановилася в біологічних науках, що наведені вище правила принима-ются майже як щось само собою зрозуміле. У соціології немає так чітко розробленої логіки функціонального аналізу. Тут не існує єдиної думки про те, якій має бути схема дослідження. Для одних аналіз полягає у встановленні емпіричних взаємин між "частинами" соціальної системи; для інших - у виявленні "цінності для суспільства" деякої соціально стандартизованої практики або соци-альной організації; для третіх - в детальних описах цілей формальних соціальних організацій.

Дослідження різноманітних методів проведення функцио-нального аналізу в соціології приводить нас до висновку, що соціологи на відміну, скажемо від фізіологів, як правило не мають операційно раціональної процедури дослідження, не збирають необхідних даних систематичним чином, не застосовують однакових критеріїв істинності. Іншими словами, ми знаходимо у фізіології деяку сукупність стандартних понять, методик і схем, що характеризують метод функціонального аналізу, тоді як в соціології ми натрапляємо на конгломерат понять, методик і схем, які залежать, як часом здається, від інтересів і смаків окремих соціологів. Звичайно, це відмінність між двома науками пов'язана - і, можливо, значною мірою - з відмінностями в характері даних, досліджуваних фізіологами і соціологами. Відносно великі можливості для постановки експериментів у физиоло-гии, як дуже добре відомо, навряд чи існують в соціології. Але це навряд чи пояснює систематичне впорядкування процедур дослідження і концептуального апарату, яке ми спостерігаємо в одному випадку, і розрізнений, часто нескоординированный і нерідко помилковий характер цих процедур і апарату у функци-ональной соціології.